Останні новини
1. За останні 70 – 80 років людство створило величезну кількість органічних сполук, які не притаманні природі, але постійно впливають на живі організми. Особливо небезпечними середних є стійкі органічні забруднювачі, до яких відносяться зокрема, й пестициди. Їх небезпека полягає в тому, що ці речовини надзвичайно токсичні і здатні накопичуватися в тканинах живих організмів. Слід зазначити, що нині вони стали однією з найгостріших проблем для людства, оскільки мають властивість тривалий час зберігатися в навколишньому середовищі. Ці отруйні речовини вкрай повільно руйнуються під впливом природних факторів і переносяться на значні відстані, а деякі з них виявлені навіть в організмі Антарктичних мешканців.
Нинішня криза, переконана, має стати поштовхом для екологізації української економіки або, правильніше сказати – переходу України до збалансованого (сталого) розвитку. Ми повинні дати нашій природі, яка існувала задовго до нас, можливість самовідновлюватися і лише тоді матимемо перспективи до подальшого існування. Зокрема, це стосується використання енергетичних ресурсів. Викопні види палива, як виявилося, дуже обмежені і вже наступні покоління відчують їх нестачу. Виникає запитання: чому ми, на словах турбуючись про нащадків, так безжально нищимо їх майбутнє.
Ще видатний російський хімік Дмитро Менделєєв з обуренням говорив: «Нафта – не паливо, топити печі можна й асигнаціями»! Нині провідні країни світу, розуміючи цінність газу й нафти як сировини для хімічної промисловості, намагаються максимально зменшити їх частку у своєму енергобалансі.
За останні 15–20 років станції аерації в Україні не зазнавали серйозної модернізації, серед них і Бортницька. Хімічний склад нинішніх стічних вод значно відрізняється від того, який був тоді, коли ці станції проектувалися і будувалися. Крім того, нині у стічних водах можливий неконтрольований процес утворення нових, невідомих сполук, механізм формування яких існуючими методами встановити достатньо важко. Технології очищення стічних вод в Україні відстають від появи нових забруднювачів.
У другій половині ХХ століття енергетики оголосили, що проблему енергозабезпечення буде повністю знято за рахунок «мирного атома», але виявилося, що вартість «атомного» кіловата значно перевищує вартість виробництва електроенергії на ТЕЦ. Твердження про «дешевизну» атомної енергії – це навмисна фальсифікація атомного лобі. Ті, хто робить такі заяви не враховують у вартості «атомного» кіловата затрати на утилізацію відходів атомних станцій та вартість демонтажу АЕС. За оцінками спеціалістів, переробка та поховання радіоактивних відходів становлять понад 75 % вартості всього паливного циклу АЕС, а вартість демонтажу реактора дорівнює вартості його будівництва. Геологічні умови та малозабезпеченість України водними ресурсами – все це аргументи також не на користь масштабним ядерним проектам.
Згідно ст. 50 Конституції України, - кожен має право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище і на відшкодування збитків, завданих порушенням цього права. Однак... Хто відповідатиме за те, що Україна на екологічній карті ООН через погану екологію зафарбована чорним кольором. А це означає, що вона стала зоною, небезпечною для життя, особливо після чорнобильської катастрофи 1986 року. Але ми ж в цій зоні живемо і в іншу нас ніхто не запрошує! Уперта статистика загрозливо нагадує: за рівнем смертності ми попереду всієї Європи і живемо, в середньому, на 11 років менше інших європейців. За 10 років нас стало менше на 4 мільйони! Отже чи варто дивуватися, що іноді українців називають вимираючою нацією.
На межі тисячоліть розвиток цивілізації при існуючій позитивній інтелектуальній динаміці набув негативного значення щодо взаємовідносин Людина – Природа. Про перевищення споживання над природовідновленням все частіше чути тривожні думки навіть щодо, здавалось би, такого невичерпного ресурсу як вода. Глобальне потепління свідчить про негативні процеси в повітряному просторі, які в свою чергу можуть мати катастрофічний вплив на стан біорізноманіття нашої планети. З поверхні Землі зникають природні території, зелений покрив скорочується рік від року з наростаючою динамікою, вичерпуються природні ресурси і, водночас, накопичуються відходи.
Держави, які ще в середині минулого століття зрозуміли згубність екстенсивного розвитку економіки і перейшли до збалансованого розвитку, нині стабілізували ситуацію на своїх територіях, але в значній мірі цей процес відбувався з перенесенням навантаження на інші території, що не поліпшило загальнопланетарні тенденції.
- За якими критеріями загалом визначається рівень забрудненості того чи іншого міста?
- За якістю питної води, рівнем забрудненості атмосферного повітря, якістю ґрунтів, поверхневих та підземних вод, рівнем радіаційного забруднення та розвитком територій заповідних об'єктів.
Україна має серйозні екологічні проблеми. Найбільше їх у великих містах та промислових регіонах. Найпершою проблемою міст є забруднення атмосферного повітря внаслідок швидкого зростання промислового виробництва. Найбільше це стосується донецько-придніпровського регіону.
Але повітря сильно забруднюють навіть у тих містах, де немає потужних металургійних заводів чи гірничозбагачувальних комбінатів. Це робить автотранспорт. Наприклад, ще в 2003 році викиди шкідливих речовин від машин складали понад два мільйони тонн. Ця цифра постійно збільшується, і держава це зовсім не контролює. У країнах Євросоюзу вже давно існують екологічні норми щодо викидів автотранспорту "Євро-4". В Україні тільки нещодавно ввели "Євро-2" - в Європі вони існували ще в 1995-96 роках. Та й то в нас цей стандарт діє лише на папері.
Забруднення природних екосистем розпочинається на початковому етапі видобування сировини на уранових рудниках. Радіоактивна порода утворює величезні «хвости», які створюють серйозну для довкілля. А крім того, скиди шахтних вод, викиди в атмосферу...
На стадії збагачення уранової руди та в процесі виготовлення твелів продовжується утворення радіоактивних відходів. Самі ж твелі через певний період роботи, повторного використання стають високорадіоактивними відходами, які треба в спеціальних умовах зберігати сотні років, і витрачати на це безкінечно великі кошти!
Про «за і проти» ГМО, про можливі віддалені наслідки розповсюдження трансгенів і чому українська влада уже багато років ігнорувала цю проблему в інтерв'ю першого заступника голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяни Тимочко.
Шановні колеги, ми могли б ще 24 години говорити, розказувати, вносити пропозиції, тому що, насправді, тут зібралися і залишилися теля перерви ті люди і ті міністри, яких, насправді, цікавить, якою має бути Україна в подальшому, я просто в цьому переконана. Але кількість наших пропозицій не замінить структури документу, який ми сьогодні обговорюємо. Звичайно, можна говорити про технології різні написання програми, наприклад, той варіант, який ми сьогодні розглядаємо, або, наприклад, звичайні програми, де мають бути стратегічні цілі, до кожної стратегічної цілі 5-6 завдань, потім очікуванні результати по кожному завданню ...... з а п и с перервано......і це значно полегшило б і обговорення, і головне, на мою думку, виконання цієї програми. Але ідеологія, яка закладається в цю екологічну лінію, я думаю, моїх колег-екологів ідеологія, яка закладається в цю програму. Тому, що ця програма, як і раніше, енергоємна, ресурсоємна, і вона направлена на підвищення, на економічне зростання за рахунок подальшого вижимання і винищення природних ресурсів України. Так, нам бог дав дуже хороше географічне розташування, нам бог дав нескінченну кількість природних ресурсів, і нам бог дав родючі землі. Але, на жаль, про ресурси і подальше їхнє вижимання з цієї землі в програмі написано дуже багато (з 98 сторінок 40 присвячено саме добуванню природних ресурсів). В жодному реченні не йдеться про підвищення родючості українських ґрунтів, про захист українських ґрунтів, про збереження найбільшого багатства нашої країни. I питанням захисту природного середовища, не навколишнього, а природного середовища – з 98 сторінок всього лише 1,5 сторінки.
Шановні, в 1992 році наша держава підписала, як і інші країни світу, дуже серйозний документ, який називається «Порядок денний на 21 століття». I з того часу, на жаль, жоден уряд і жодна програма не відповідає ідеям збалансованого розвитку, де економічне зростання, виробництво і споживання має бути таким, яке б забезпечувало відновлення природного середовища, збереження екосистем і забезпечення умов для теперішніх і прийдешніх поколінь.
I саме з цієї точки зору екологічні громадські організації вважають, що ця програма має бути суттєво доопрацьована і структурно, і ідеологічну, де економічний блок має відповідати такій же кількості сторінок тексту і змісту, як і соціальна складова, і в той же час, як екологічна складова. Це, нарешті, має бути програма збалансованого розвитку. I це має бути прорив в розумінні нової моделі розвитку нашої держави, моделі яка не буде надалі винищувати природні ресурси України, а яка буде спрямована на глибинну переробку тих матеріалів і тієї сировини, яка вже зараз видобута з тих надр.
На енергозбереження і на нові моделі виробництва товару, одиниці ВВП, які будуть зменшувати кількість енергії і кількість ресурсів. Це загальна постановка.
I я не вірю, що за ці три ДНІ, ЯЮ будуть до Верховної Ради, де буде розглядатися програма уряду, це можна суттєво змінити, але як побажання, це треба все-таки врахувати всім міністрам, які тут сьогодні знаходяться. Ми не можемо далі вичерпувати ресурси цієї країни, тому що можемо зробити «Український прорив», але що будуть про цей «Прорив» думати наші діти і наші онуки через 40 і 100 років, коли вони прийдуть до джерела, а там просто не буде води, коли вони захочуть хоч трошки добути тут нафти 1і газу, а цього просто не буде. Як в свій час гнали газ з України в ... країни, а тепер Україна їх не має, бо та велика країна наші ресурси, нашої держави національні вже винищила.
Є кілька фрагментів, які обов'язково треба включити в програму. Перше – ми маємо переглянути енергетичну стратегію України до 2030 року і зняти речення з цієї програми про побудову нових атомних блоків. Не може уряд за таку величезну країну приймати рішення про будівництво нових атомних блоків. Це не е прерогатива цього уряду, хоч би й найкращого в світі.
Тому на засадах екологічної безпеки ми маємо переглянути енергетичну стратегію.
Друга позиція стосується серйозної загрози, яка насунулася, і яка є вже реальною, в Україну, це загроза генетично модифікованого забруднення нашої території. Україна вже зараз перетворилася на генетичний смітник Європи. Жодних застережень наша держава не має щодо захисту населення від генетично модифікованих продуктів, медикаментів і косметичних засобів. І коли в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища ще в грудні були організовані громадські обговорення цієї програми, ми дуже дякуємо нашому міністрові і міністерським чиновникам, які внесли цю позицію в проект програми уряду, подивіться, її зараз немає в цьому документі, який нам роздали. Лобіювання транснаціональних корпорацій дуже серйозно привело до того, що 21 листопада минулого року постанова Кабінету Міністрів „«Про маркування генетично модифікованих продуктів харчування і заборону використання ГМО-продуктів дитячого харчування» тим же Кабміном була відмінена. I зараз ми не бачимо бажання цього уряду захистити Україну від генетичної навали. Генетично модифікований ріпак. Так, біопаливо – це добре, але хто проаналізував. які наслідки цих величезних мільйонних гектарів посівів в Україні ГМО-ріпаку будуть для українського природного середовища. Ніхто цього не прорахував. А дослідження свідчать, що генетично забруднені території ніколи не можна вернути в природний стан.
Тому ми пропонуємо в програму уряду внести все-таки позицію не просто про генетичну, про біологічну безпеку, а про обов'язкове маркування генетично модифікованої продукції.
I третя, дуже важлива позиція, – це збереження природо заповідного фонду. Подивіться, жодного натяку на те, який має бути цільовий показник в природо-заповідному фонді в програмі немає, зате ми бачимо 22 нових атомних блоки, збільшення видобування вугілля, розробка шельфу Чорного моря без жодних засобів екологічної безпеки. А збереження заповідників, які є основою природного середовища, цього немає.
Тому пропонуємо в програму внести обов'язковий цільовий показник збільшення. Має бути відсоток, за який уряд візьме відповідальність, скільки об'єктів природо-заповідного фонду буде захищено хоча би в наступні 5 років, скільки заповідників буде створено. Головним показником збереження природного середовища є об'єкти ПЗФ.
Четверта позиція стосується екологічної освіти, яка таким скромним рядочком іде. Але насправді це має бути освіта від Президента України до Голови сільської ради, бо люди, які ухвалюють екологічно важливі рішення, мають отримати цю екологічну освіту. Вони мають розуміти наслідки своїх дій наступних поколінь.
Ми просимо при опрацюванні програми додати навіть посторінково тексту, який стосується захисту навколишнього середовища. Скромний розділ на 1,5 сторінки з 98-ми сторінок всього тексту не є адекватним для того, щоб ми могли спокійно дивитись наступним поколінням в очі. Дякую.
Більше ...
Громадська приймальня
Актуально!
Інфографіка
