20 серпня Івано-Франківська обласна рада на засіданні сесії не погодила проект Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки «Олеська», між державою Україна, компанією «Шеврон Юкрейн Б. В.» та ТОВ «Надра Олеська» на території області. Саме такого узгодження з органом місцевого самоврядування, на території якого будуть розроблятися родовища сланцевого газу, вимагає Закон України «Про угоди про розподіл продукції».

16 липня 2013 року відбулося перше засідання робочої групи при Івано-Франківській обласній раді для опрацювання проекту Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська між Державою Україна та компанією «Шеврон Юкрейн Б. В.» і товариством з обмеженою відповідальністю «Надра Олеська». Робочу групу створено розпорядженням голови Івано-Франківської обласної ради. До її складу увійшли правники, екологи, геологи, економісти, журналісти, народні депутати та депутати обласної ради – загалом 50 осіб.

Як зазначив у своєму виступі на засіданні робочої групи голова Івано-Франківської обласної ради Василь Скрипничук, на розгляд депутатів надійшов проект Угоди, який 14 червня 2013 року розміщено на сайті обласної ради.

Водночас, він висловив ряд критичних зауважень щодо тексту документа, а також щодо наслідків від реалізації Закону України «Про угоди про розподіл продукції» для місцевих громад.

Двогодинна дискусія робочої групи закінчилася ухвалою: протягом тижня опрацювати текст угоди і в письмовому вигляді подати свої пропозиції і зауваження. Вже 23 серпня на черговому засіданні обласної ради депутати мають розставити усі крапки над «і» у цьому питанні. У серпні, як повідомив перший заступник голови облдержадміністрації Василь Плавюк, закінчується термін, який було визначено для підписання Угоди.

За словами Ірини Сех, голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, народні депутати проаналізували Угоду між урядом і компанією «Шеврон» та підготували свої зауваження.

«Сумніваюсь, що є ще хоч якась країна в світі, яка б настільки розширила права і привілеї закордонного інвестора при укладанні угоди про розподіл продукції. Зокрема, згідно з угодою частка України чомусь становить 17–30% обсягу прибуткових вуглеводів, залежно від норми прибутку компанії «Шеврон». Чому норма прибутку компанії «Шеврон» захищена, а України – ні? Крім цього, Україна відмовилася від імунітету щодо рішень усіляких судів, пов’язаних з угодою, без будь-яких застережень. Інвестору надано безумовну гарантію щодо застосування протягом строку дії угоди, а це 50 років, законів України, чинних на час підписання угоди (стосовно податків, стандартів видобутку газу, норм щодо охорони довкілля, користування надрами, дорогами та ін.), крім змін до законів, які зменшують податки, полегшують отримання дозвільних документів та іншим чином послаблюють вимоги до інвестора. Чому інвестор не мусить підкорятися змінам законодавства? Угодою передбачено невиправдано великий перелік компенсаційних витрат компанії «Шеврон», фактично відсутні вимоги до якості робіт з добування (розвідки), а також забезпечення виконання природоохоронних заходів. «Шеврон» має право використовувати пісок, камінь, ґрунтову непитну воду, іншу воду на підставі дозволів, причому нічого не сказано про гірничі відводи. Також «Шеврон» на власний розсуд користується дорогами і земельними ділянками для під’їзду транспорту до свердловин, лише сплачує якісь збори і платежі. Скільки сотень разів важкі автоцистерни і тягачі привезуть до однієї свердловини пісок і воду, і що буде не лише з ділянкою видобування, а й за кілька кілометрів навколо неї?», – зазначила у своєму виступі народний депутат.

Тетяна Тимочко, голова Всеукраїнської екологічної ліги, голова Національної екологічної ради України, зауважила, що лише побіжний аналіз тексту Угоди свідчить про значні прогалини у забезпеченні інтересів Держави Україна, прав місцевих громад. Найбільшу стурбованість громадських екологічних організацій викликає відсутність в Угоді положень та статей, які чітко регламентують і обмежують діяльність Інвестора в питанні збереження навколишнього середовища, зокрема безпеки поверхневих, ґрунтових та підземних вод, охорони родючих ґрунтів від забруднення, обмеження викидів шкідливих речовин в атмосферу, захисту геологічного середовища від застосування технології гідророзриву. Експерти Національної екологічної ради України вважають, що розділ Угоди щодо охорони навколишнього середовища не відповідає українському природоохоронному законодавству. Деякі пункти Угоди прямо суперечать чинним законам України. Зокрема, підпункт 36.8 Угоди обмежує права Держави Україна щодо створення нових заповідних об’єктів та природоохоронних територій у межах договірної ділянки по видобутку сланцевого газу. Більше того, якщо держава ухвалить таке рішення, то вона має компенсувати збитки, які нібито можуть бути завдані Інвестору.

Відповідно до Закону України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки» (21 вересня 2000 р. № 1989-III) передбачено «… резервування та подальше надання статусу заповідних територіям, багатим на біорізноманіття, особливо старовіковим природним угрупованням, прирусловим, гірським і байрачним лісам, цілинним землям, типовим та унікальним екосистемам і ландшафтам, середовищам існування рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, геологічним утворенням, еталонним типам ґрунтів тощо».

Підпункт 36.8 суперечить базовим законам України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд».

Якщо його залишити в тексті Угоди, це може зупинити подальший розвиток національної екологічної мережі та створити перешкоди для функціонування об’єктів ПЗФ, які створені раніше на цій території.

Угода не враховує ратифіковані Україною міжнародні договори і конвенції. На нашу думку, в Угоді мають бути представлені у цифровому вимірі індикатори і показники стану навколишнього природного середовища до початку здійснення Операцій з вуглеводнями, під час та після завершення робіт на землях Договірної ділянки та прилеглих територій.

Наголошуємо, що основними екологічними загрозами та недоліками розвідки і видобування сланцевого газу є:

• Значне порушення поверхні, знищення природних ландшафтів, вилучення великих земельних площ з ризиком незворотної втрати родючих ґрунтів.
• Вилучення значних об’ємів води (від 5 до 20 тис. м³ на одну свердловину), якої в Україні нині не вистачає навіть для питних потреб. На Олеській площі планованого видобутку зараз знаходяться основні водозабори для комунального водопостачання всіх міст північної частини Львівської області, в тому числі й міста Львова.
• Застосування технології гідророзриву з використанням хімічних речовин, небезпечних для довкілля, може призвести до забруднення водоносних горизонтів і втрати підземних питних джерел. Очевидними є технологічні проблеми зберігання і очищення сотень тисяч тонн забруднених вод за відсутності підприємств, що можуть знешкоджувати такі відходи. В Україні не розроблено екологічні нормативи для частини хімічних речовин, які застосовують у процесі буріння, випробування та експлуатації свердловин, і приховується інформація про те, які саме хімічні речовини будуть використані.
• Існує велика ймовірність виникнення деформацій поверхні, підвищення сейсмострушуваності (так звані техногенні землетруси). Як свідчать дослідження українських геологів, геологічне середовище планованих для видобування площ має значну кількість розломів, воно техногенно порушене вугільними шахтами та нафтогазовими свердловинами. Тому застосування гідророзриву в таких умовах може призвести до неконтрольованого поширення технологічних рідин та газів у геологічному середовищі.
• Межі Олеської площі накладаються на об’єкти природно-заповідного фонду, де виявлено рідкісні види флори і фауни, занесені не лише до Червоної книги України, а й Європейських списків. Цінні рекреаційні території мають потужний оздоровчий потенціал, тут є також родовища цілющих мінеральних вод.

Проект Угоди не пройшов державну експертизу з фінансових, правових та природоохоронних та інших питань, як того вимагає ст. 11 Закону України «Про розподіл продукції».

Громадські природоохоронні організації наголошують: таку Угоду не можна укладати, тому що вона не забезпечить економічні вигоди для національної економіки, зумовить соціальне напруження в регіонах планованого видобування сланцевого газу і завдасть значної шкоди навколишньому середовищу у найближчій та довгостроковій перспективі.

22 травня голова ВЕЛ Т. Тимочко взяла участь у комітетських слуханнях на тему: «Екологічні проблеми видобування сланцевого газу в Україні», які були організовані Комітетом ВРУ з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Під час засідання Т. Тимочко високий професіоналізм керівників українських громадських організацій та науковців, що висловили свою позицію, і наголосила, що об’єктивності в цьому питанні можна очікувати лише від незалежних експертів, представників громадських організацій та наукових установ. Адже Міністерство екології та природних ресурсів України останнім часом опікується не питаннями збереженням природного середовища, а інтересами бізнес-структур, не замислюючись про негативні соціальні та економічні наслідки видобування сланцевого газу в Україні.

За останні кілька років українська влада намагалася внести зміни до законодавства саме під цей проект. Так, у 2009 році був ухвалений закон про вилучення земельних ділянок, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб. У разі, якщо людина не хоче віддавати свою земельну ділянку, її забирають через суд або пропонують за неї «копійки».

Лобіювання цієї ідеї та проекту в Україні є яскравим зразком порушення Оргуської конвенції, ратифікованої Україною в 1999 році, що, сподіваємося, добре відома представникам компаній «Шелл» та «Шеврон», і положень якої вони насамперед мали б дотримуватися. Основна вимога Оргуської конвенції – оприлюднення намірів про плановану діяльність ще до ухвалення управлінського рішення.

Викликає обурення той факт, що навіть депутати Харківської і Донецької обласних рад не мали на руках тексту угоди, за яку вони голосували. В угоді зазначено, що компанія звільняється від плати за землю, воду та забруднення ресурсів начебто за рахунок компенсаційних витрат. Невідомо, хто порахував ці витрати, адже результатів фінансової експертизи ніхто не бачив. Перевірки щодо екологічних питань здійснюються лише з дозволу компанії «Шелл». Інформація, одержана в результаті перевірок, є конфіденційною. Тому про який державний чи громадський контроль діяльності цієї компанії можна говорити? Система контролю не діє, адже в системі Мінприроди України ліквідовано обласні управління охорони навколишнього природного середовища. На місцях немає органів, які професійно мають дбати про захист довкілля. Санітарну епідеміологічну службу реформують, а отже, ніхто не може гарантувати якісні та об’єктивні дослідження води, повітря, ґрунту та інших компонентів природного середовища.

Експерти і фахівці ВЕЛ до початку засідання робочої групи у Івано-Франківську підготували аналіз Проекту Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки «Олеська», між державою Україна та компанією «Шеврон Юкрейн Б. В.» та ТОВ «Надра Олеська».

В лютому-березні 2013 р. активісти Донецької ОО ВЕЛ (Бурковський О. П.) брали участь у мітингах у м. Красноармійську Донецької області проти видобування сланцевого газу в Україні (виступи на загальних зборах, інтерв’ю місцевому ТБ, роз’яснювальна робота серед населення).

Оприлюднити текст угоди між урядом України та «Шелл», заборонити розробку родовищ нетрадиційного газу на території Харківської та Донецької областей, заборонити проводити сейсмічні дослідження фірмі «Шелл» та її субпідрядникам – такі вимоги висловлювали протестувальники.

Акції протесту відбулися так само в окремих селах Харківщини, де збираються вести видобуток газу – таких як Яремівка, Кам’янка та Студенок .

17 сільрад Ізюмського району Харківської області на громадських слуханнях висловилися проти видобутку. Під впливом протестів місцеві депутати спочатку винесли рішення про призупинення видобутку сланцевого газу на території району, але 14 березня це рішення було скасовано.