До Дня вишиванки на локації антикварні «ШпиндеL’» за ініціативи кафедри біології та екології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ) відбувся непересічний захід – еколого-мистецький НЕсемінар «Код нації. Екологічне підґрунтя», який об’єднав для участі у небанальних дискусіях, креативних роздумах й обміну думками екоактивістів, освітян і науковців, представників мистецького кола і бізнес-спільноти.

Представлення національного одягу 

Захід пройшов під ключовим девізом кафедри: «Збережемо землю наших предків для наших нащадків». Основною метою організаторів було створити креативний простір для спілкування і розвитку подальших звʼязків та акумуляції ідей. У заході взяли участь: Едуард Прощук, народний депутат України, Ігор Цепенда, ректор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Тетяна Тимочко, радниця Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України, голова Всеукраїнської екологічної ліги, Олена Пащенко, заступниця голови ВЕЛ, Світлана Руденко, професорка кафедри ботаніки та екології Донецького національного університету імені Василя Стуса, Василь Полуйко, президент Західно-Українського ресурсного центру, Надія Різничук, доцент ПНУ імені Василя Стефаника, Науковий куратор дендрологічного парку «Дружба», Роман Стефанюк, директор Ботанічного саду ПНУ імені Василя Стефаника, Мирослава Миленька, завідуюча кафедри біології та екології ПНУ імені Василя Стефаника, голова Івано-Франківської обласної організації ВЕЛ, Олена Яцинович, співзасновниця мистецького центру «Тобівка», Ірина Фіщук та Віталій Качкан, засновники проєкту «Дім Мулярових», Галина Гривнак, член правління бізнес-асоціації Івано-Франківська, Національний хореографічний ансамбль «Гуцулія» та інші шановані гості.

На чотирьох дискусійних майданчиках («Наука й освіта для збереження національного его», «Екологічні ініціативи під час війни: впроваджувати не можна чекати (розставляємо знаки пунктуації)», «В кооперації з Богом або вікове мистецтво нескореного народу», а також майданчик і презентація локальних екологічних продуктів «Свій до свого по своє») учасникам вдалося актуалізувати питання природного начала, духу місця і ландшафту у формуванні і збереженні народних традицій, промислів і ремесел, національної кухні, фольклору тощо.

У неповторній атмосфері, яку доповнили покази сучасних та давніх родинних автентичних вишитих сорочок, проаналізували взаємопроникливі зв’язки між культурною спадщиною й екологією, між цінністю локального продукту й економічним процвітанням, а також нетривіальні малообговорювані наслідки екологічних змін для нації.

Учасники зустрічі

А найважливіше, що на цій локації народилося багато геніальних ідей для нових потрібних проєктів, які Університет спільно з партнерами реалізовуватиме уже невдовзі.
Також у рамках зустрічі було проведено благодійний збір коштів на потреби наших студентів, що захищають нас у лавах ЗСУ.
#Вишиванка_витоки_з_Природи_ВЕЛ

Біологічне різноманіття є основою життя. Його збереження є необхідним для існування людини. На жаль, інтенсивність використання компонентів біорізноманіття призводить до виснаження та вичерпання природних ресурсів: зникають та перебувають під загрозою зникнення численні види та екосистеми, постійно зростає загроза генному фонду.
У 2000 році Генеральна Асамблея ООН оголосила 22 травня Міжнародним днем біологічного різноманіття (Резолюція 55/201).

Мета цієї дати – привернути увагу людей на ті проблеми, які пов’язані із збереженням біологічного різноманіття.
У 1992 році в Ріо-де-Жанейро була підписана Конвенція про біологічне різноманіття. Під поняттям «біорізноманіття» розуміють сукупність усіх видів живих організмів (від бактерій до ссавців), невід’ємною частиною яких є людина. Основною метою Конвенції є збереження біологічного різноманіття на генетичному, видовому, екосистемному рівнях.

Косуля з опікамии через обстріли окупантів

Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію 29 листопада 1994 року, а також ухвалила ряд законів щодо ратифікації, приєднання та виконання інших міжнародних договорів обов’язкового та необов’язкового характеру, що регулюють питання збереження та використання біологічного і ландшафтного різноманіття. На національному рівні координацію реалізації положень законів та відповідних програм здійснює Національна Комісія з питань збереження біорізноманіття та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.

Саламандра

З початку російської військової агресії під загрозою опинились понад 600 видів тварин та понад 750 видів рослин і грибів в т. ч. занесених до Червоної книги України. російські війська руйнують природні території, які є середовищем проживання рідкісних видів і зникаючих оселищ.
Щонайменше три тисячі дельфінів загинули в Чорному морі внаслідок російської військової агресії в Україні, і понад 50 – у акваторіях інших держав. Під окупацією зараз залишаються 8 заповідників та 10 національних природних парків.

Страус

Серед них Чорноморський біосферний заповідник (розташований на території та акваторії Херсонської та частково Миколаївської областей), біосферний заповідник «Асканія-Нова», Азово-Сиваський національний природний парк, парк «Олешківські Піски», парк «Джарилгацький» (Херсонська область). російська федерація внесла 130 заповідних територій Криму у міжнародну базу даних природоохоронних територій (WDPA) як «російські природоохоронні території».

Під загрозою знищення знаходяться 16 Рамсарських об'єктів площею майже 600 тисяч гектарів.
Наслідки для довкілля від техногенних та екологічних катастроф, які створюють російські окупанти, будуть проявлятися роками.
Всеукраїнська екологічна ліга закликає міжнародні природоохоронні організації долучитись до зупинення російського агресора!
Джерело: сайт ВЕЛ
Фото: мережа Інтернет

Чернівецькою обласною організацією ВЕЛ 18 травня проведено онлайн-святкування Дня вишиванки. У зустрічі взяли участь студенти та викладачі кафедри екології та біомоніторингу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, вчителі та школярі ЗЗСО м. Чернівці (Військового спортивного ліцею, Комунальної спеціалізованої школи-інтернату І–ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів, Багатопрофільного ліцею для обдарованих дітей) та області (Камʼянецького ліцею Кам’янецької ОТГ і Оршовецького ЗЗСО). Також до зустрічі приєдналися наші співвітчизники, які нині перебувають у м. Торонто, Канада (вчителі та учні католицької школи Вishop Marrocco/Thomas Merton Catholic secondary school).

Свято відбулось під гаслом «Вишиванка – генетичний код української нації: витоки з Природи» і було присвячено використанню символів-елементів природи в оздобленні вишиванок. Учасники зустрічі дізналися, що здавна вишита сорочка для свого господаря вважалася символом здоров’я, щасливої долі, краси та виконувала роль оберега. Орнамент та колір вишивки мав своє значення. Наприклад, рослинний орнамент у формі дерев, квітів, сонця чи птахів відображав життя, ріст та гармонію довкілля.

Поєднання дуба й калини символізувало надзвичайну силу й вічну красу. Геометричні орнаменти та розписи нагадують про хвилі, сонячні промені чи зіркові небеса, створюючи відчуття руху, незримої енергії та симетрії. Довідалися, що білий колір означав невинність та чистоту, червоний – символ любові, життя, енергії сонця, чорний – символ землі та її родючості, а синій – символ неба та води, жовтий – символ меду, пшениці та доброту.

Цікаво, що на Гуцульщині та Поділлі більш поширений геометричний орнамент, а на Буковині, Волині переважає рослинний.
Вишиванка – символ української ідентичності, духовна сила українського народу, «вишита» самою Природою!
#Вишиванка_витоки_з_Природи_ВЕЛ

Черкаська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги долучилась до проведення святкування Всесвітнього дня вишиванки, який було організовано студентською радою Черкаського державного технологічного університету. Природоохоронці взяли участь у Благодійному ярмарку для збору коштів на потреби ЗСУ та концертній програмі «Вишиванкове дефіле «Вишиванка – це любов».

Учасники ярмарку

Учасники заходу 

Голова Черкаської ОО ВЕЛ

Наталія Фоміна, голова Черкаської ОО ВЕЛ

«Вишиванка – генетичний код української нації: витоки з Природи» – з такою назвою була презентована наша організація на цьому заході.
На благодійному ярмарку було представлено матеріали, надані Всеукраїнською екологічною лігою, книги членів ЧеркОО ВЕЛ. Зібрані гроші будуть відправлені на благодійний рахунок студентської ради університету. Голова ЧеркОО ВЕЛ Наталія Фоміна вручила екологічні видання переможцям вишиванкового дефіле.
#Вишиванка_витоки_з_Природи_ВЕЛ
Джерело: Черкаська ОО ВЕЛ

Приєднуючись до акції «Вишиванка – генетичний код української нації: витоки з Природи», започаткованої Всеукраїнською екологічною лігою до Дня вишиванки, Національний природний парк «Слобожанський» спільно з Харківською обласною організацією всеукраїнської екологічної ліги влаштував для дітей майстер-клас з виготовлення листівок-вишиванок.

З давніх-давен саме Природа надихала українських майстринь на створення вишиванок. Яких тільки немає візерунків на вишитих сорочках – рослинний, тваринний. В кожному такому орнаменті лежить прагнення перенести у вишивку красу Природи.

Чудового сонячного дня на зеленій галявині вихованці Мурафського СБК з радістю взялися до справи. В дружній атмосфері незчулися, як пролетів час, і в кожного в руках вже була мініатюрна «вишиваночка». З такими подарунками діти з радістю пішли вітати своїх рідних.

Джерело: Харківська ОО ВЕЛ
#Вишиванка_витоки_з_Природи_ВЕЛ

Харківська ОО ВЕЛ щиро вітає всіх українців з Днем вишиванки!

#Вишиванка_витоки_з_Природи_ВЕЛ

18 травня 2023 року під гаслом «Україна – єдина» відбувся круглий стіл «Вишиванка – об’єднавчий код українців». Захід розпочав голова Тернопільської ОО ВЕЛ, професор Степан Несторович Вадзюк: «З нагоди Міжнародного дня вишиванки проведемо екскурс областями України, ознайомимось із особливостями традицій вишивки регіонів України. Адже вишиванка має не лише значення святкового одягу, а і оберегову роль завдяки своєму глибокому символізму. Ця традиція розпочалась з ініціативи студентів Чернівецького університету у 2006 році. Одягання вишиванки в цей день – це демонстрація єдності народу й нації».

Фактично цього дня було започатковано ще одну ініціативу Всеукраїнською екологічною лігою – проведення заходів, семінарів, круглих столів по всій Україні. На базі обласних організацій ВЕЛ проводяться різноманітні заходи, щоб віддати шану вишитій сорочці. Під час зустрічі доповідачі ознайомили присутніх із особливостями вишивки Волинського краю, Житомирщини, Рівненщини, Львівщини, Івано-Франківщини, Хмельниччини та Тернопілля.
Анастасія Дячишин представила захоплюючу доповідь «Унікальна вишиванка Волинського краю».
На території сучасної Волинської області споконвічно жили племена дулібів, волинян, бужан, лучан та берестян. З їхньої цивілізації лишилися на згадку неперевершений фольклор, архітектурні здобутки та деякі витвори ручної роботи.
Одними з найцікавіших археологічних знахідок на Волині та Поліссі можна вважати різьблені дерев’яні орнаменти, що їх відносять до доби неоліту (5000–1800 рр. до н.е.). Шматочки кераміки, віднайдені, у цих краях також щедро оздоблені досить характерними орнаментами. І усе це відлуння стародавніх культур знайшло вельми широке відображення у вже більш сучасних знахідках – напівзотлілих шматочках полотен одежі. Відтак, стародавніми посланнями нащадкам стали такі візерунки, як «ялинка», «ромби», «трикутники», «хрестики».

Основне місце у орнаментальному мистецтві волинян займають символи води, землі та сонця, котрі утворюють життєдайну трійцю. Також традиційними вважаються образи Берегині – покровительки життя; дерева життя, на гіллі якого симетрично розташовані птахи – символи душі людини; рослинні мотиви.

Чоловічий селянський одяг був чітко усталеним. Головним його компонентом була вишита сорочка. Акцент у сорочці робила вишивка. Навколо неї будувалася вся композиція. Вона була центральним композиційним елементом. Усі інші одягові одиниці були скромніше декоровані. Основним матеріалом, з якого виготовляли натільний чоловічий одяг, були лляні та конопляні полотна. Крій сорочки не був складним. Вона складалася зі стану, рукавів, уставок (це чотирикутний шмат полотна, вшитий на плечах), коміра-стійки, чохлів (або манжетів). Розріз у сорочці робили спереду на грудях, як і в інших регіонах України. Комір скріплювали запонкою-шпонкою. Часто його стягували червоною, зеленою або жовтою вузькою вовняною стрічкою, яка мала назву жичка. Чохли застібали на ґудзики, виготовлені з ниток, а пізніше на маленькі скляні. Найчастіше вони були білого та синього кольору.
У районах Волині, які межували з Поділлям, чоловіки носили білу сорочку, низ якої наприкінці ХІХ століття вже заправляли у вільного крою штани. Сорочку підперезували поясом домашнього або фабричного виготовлення з тонкої вовни. У районах, які межували з Поліссям, чоловічий одяговий комплекс включав білу полотняну довгу сорочку, яку носили навипуск, тобто не заправляючи у штани. Наприкінці ХІХ століття на сорочку почали одягали безрукавку. Вона була з тонкої чорної або синьої шерстяної фабричної тканини. Називали такі безрукавки жилетками або камізельками.

Жіночі сорочки з саморобного полотна шили зі вставками («поликами»). Внизу рукав завершувався манжетом, який на Волині називали «чохлик». Крім того, сорочки мали досить різні комірці. Побутував комірець «стійка», невеликий виложистий комірець та великий виложистий комір незвичної форми, що нагадує матроський. Розріз-пазуха у жіночих сорочках був спереду. Варто зазначити, що волинська сорочка переважно була коротшою за спідницю.
В орнаменті переважали геометричні елементи – ромби або геометризовані квіти-розети. Вишивали переважно чорними та червоними нитками. Проте в кінці ХІХ та на початку ХХ століття у вишивці починає переважати рослинний орнамент і багатоколірність. Тоді ж на Волині почали розповсюджуватись і ситцеві сорочки, які почали відходити від традиційного крою, також поширилися сорочки з квадратним вирізом, на кокетці.
Цікавими є назви волинських візерунків: квітки, лапатий хміль, хміль, хмелик, лапатий хмелик, виноград, ягідний хміль, хміль-ягідки, хрести гречкою, хрести, безконечник, купчаті, кукурузка, огірочки на дві половинки, звізди, кошички, кошичаста рожа, вилка, баранячі роги, таргачики, рутка, чорнобривці, очка, ягідки, цимбали, кучері, рожа повна, рожа клинчаста, ружа барвінкова, рожа шулякова повна, рожа шулякова, сокирки, копита, копитка, розбиті хрести, хрести, дубове листя, полоничник на дві половинки, сливочки, полоничник хрещатий, полоничник.
Михайло Яковенко представив доповідь на тему «Вишивка Житомирщини». Також ознайомив із особливостями техніки вишивки свого регіону і представив родзинку житомирськорї вишивки «в козака». Спершу тут вишивали гладдю, а в середині XIX століття відбулось нововведення – техніка хрестиком.
Дмитро Хмелюк та Роман Левчук розповіли про «Вишивку Рівненщини».
Жанна Капущак представила доповідь на тему «Особливості Івано-Франківської вишиванки».
Цікаво було почути факт, що письменник Іван Франко був першим, хто поєднав традицію української вишитої сорочки з офіційним діловим костюмом.

Наталія Дубина представила доповідь «Львівська вишиванка».
Львів – місто, в якому вишиванка була і до сих пір є неабияк популярною. Львів’яни одягали вишиту сорочку як на свято, так і в будній день. Вишиванку цінували та передавали з покоління в покоління. А ті, хто мали в своєму гардеробі декілька таких одежин – вважалися щасливцями.
Святкові сорочки, як правило, виготовляли із легкої, лляної тканини. Для пошиття буденної сорочини використовували грубіше, конопляне полотно. Щодо вишивки та кольорової гами, то на Львівщині вона надзвичайно багата.
Львівська вишита сорочка славиться різноманітністю візерунків у різних районах. Цікаво, наприклад, на півночі та на півдні Львівщини традиційна вишивка була зовсім не схожою, незважаючи на невелику відстань. Через таку строкатість вишиванок, спільні риси визначити досить складно. Найвідомішими є вишиванки Сокальського, Яворівського та Городоцього району.
Сокальська вишиванка – легка та контрастна. Традиційна для цього району вишивка виконана чорними нитками. Рідше на Сокальщині трапляється червона та жовта вишивка чи їх поєднання. Від сорочок інших районів Сокальська вирізняється незакритим білим простором між елементами малюнка. Акуратні чорні візерунки створюють враження легкого мережива. Виконують їх поверхневим шиттям – хрестиком, стебнівкою. На Сокальщині в кінці XIX століття для вишивання часто використовували геометричний орнамент. На початку XX століття на сорочках все частіше вишивають рослинні візерунки з мотивами руж, тюльпанів, барвінку. Вони компонуються у вигляді смуг, галузок з квітами, букетів або віночків з квітів та листків.
Багаті та вишукані візерунки вишивали на рукавах, манжетах та комірах (на тих частинах сорочки, які було видно з-під верхнього одягу).
Яворівська вишивка є більш яскравою. Для цього району характерними кольорами є: зелений, червоний, жовтий та помаранчевий. Зрідка тут використовують чорний. Вражали вбрання Яворівщини й красою своїх кроїв.
Упродовж історії тут склалися свої методи гаптування (вишивка гладдю, що на Львівщині має назву гапт), які набули широкої популярності. Наприкінці XIX століття яворівський гапт називали «славною яворівкою». Узори складалися з дрібних мотивів, таких як «сосонки», «купочки», «деревця», «клинці», «кривульки», а вишивали їх хрестиком, «стебнівкою».
Вишивка Городоцького району вражає своїми контрастами. Оригінальні червоні візерунки, без сумніву, ефектно виглядають на білому полотні. Червоний колір інколи поєднують із синім або чорним.
Змістовна розповідь прозвучала у виконанні студентки ММ-215 Анастасії Терлецької «Вишивка Хмельниччини».
Доповідь «Борщівська вишиванка» представила Юлія Шушко. Борщівський край відомий своєю вишивкою з чорним кольором. Вона стала об’єктом натхнення багатьох українських та іноземних дизайнерів. Однак історія виникнення у вишиванки є дещо трагічною. Існує кілька легенд, як з’явилася борщівська вишиванка, проте найбільш поширеною є оповідка про напад турків на цей край, після чого на Борщівщині й виник цей традиційний елемент одягу.
Більше п’яти століть тому тут відбулися трагічні події, пам’ять про яких живе досі. На Тернопільщину напали турки. Вони грабували місцеве населення, вбивали його та палили все довкола. Одного разу загарбники жорстоко вбили все чоловіче населення. Борщівщина залишилася без чоловіків-захисників, жінки без чоловіків, діти без батьків, а дівчата втратили коханих. Цю втрату вони переживали вкрай важко. Оплакуючи загиблих і свою важку долю, усі жінки цього краю дали клятву на знак жалоби носити траур впродовж кількох століть.
Ще одна легенда розповідає про те, що нібито колись, цими краями ширилася страшна хвороба, від якої потерпали лише жінки. Борщівська вишиванка, з густо вишитими чорними нитками, стала своєрідним оберегом і способом обдурити саму смерть.
Для її створення використовували вибілене домоткане полотно, яке виготовлялося із конопляних стебел. Виріб густо розшивали чорними, вовняними нитками. Інші кольори теж застосовувалися, але тільки для того, щоб виділити та підкреслити основний темний візерунок.
На рукавах, густо вкритих вишивкою, можна виділити 3 зони узорів:
• верхня частина (її ще називають уставкою) найбільш щільно зашита;
• дещо нижче розташувалися на рукаві «морщинки» – смужка з інакшим вишитим орнаментом;
• зап’ястя і частина рукава, що знаходиться над зап’ястям, прикрашені ще іншим візерунком.
Саме ці орнаменти, якими оздоблена нижня частина рукавів сорочки, говорили про село, з якого походять вишивальниці.
#Вишиванка_витоки_з_Природи_ВЕЛ
Матеріал підготувала Волотовська Наталія.

Для українця вишиванка – це щось дуже особливе, особисте, рідне, святе. Символ, який зберігає коріння народу, його ідентичність розуміння себе. Це наша історія, міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, оберіг роду людського.

Голова Рівненської ОО ВЕЛ

Члени Рівненської ОО ВЕЛ
Слава Україні!
#Вишиванка_витоки_з_Природи_ВЕЛ

Кароліно-Бугазький осередок ВДС «Екологічна варта» (координатор Голуб Тетяна Миколаївна) організував флешмоб в режимі онлайн «З Україною в серці!» до Всесвітнього дня вишиванки.

Учасники флешмобу 

#Вишиванка_витоки_з_Природи_ВЕЛ