Володимир Терлецький, кандидат біологічних наук, доцент Луцького інституту розвитку людини Університету «Україна», голова Волинської обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги

Ботанічний сад у Луцьку почали створю­вати в кінці 60-х років минулого сторіччя. Зусиллями викладачів і студентів місце­вого педагогічного інституту до 1977 р. вдалося зібрати чималу колекцію цінних видів рослин, налагодити зв’язки з багатьма ботанічними са­дами світу, створити повноцінну базу для про­ходження майбутніми біологами навчальних практик.

На той час на території молодого ботанічного саду нараховувалося декілька сотень видів рослин, серед яких були славнозвісні женьшень і аралія маньчжурська, цвіли сакура та бадан товстолистий, гамамеліс і форзиція, магнолія та родіола, підро­стали секвойя та секвойядендрон, гінкго та тис. Одних едельвейсів тут нараховувалось 12 видів, чим навряд міг би похвалитися будь-який інший ботанічний сад України...

Все це стало надійним підґрунтям для надання ботанічному саду, який залишався під опікою Луцького педагогічного інституту, статусу охо­ронного об’єкта загальнодержавного значення, який він отримав у 1983 р.

Здавалося, що могло стати на заваді його роз­витку на благо студентської молоді та жителів обласного центру?

З початку дев’яностих усе пішло шкереберть. Ко­лишній педінститут спо­чатку перейменували на Волинський державний університет, а пізніше – на Східноєвропейський національний універ­ситет. Здавалося, тепер ботанічний сад стане од­ним з найбільш актуаль­них знарядь педагогічної та наукової діяльності для сучасного вищого навчального закладу такого високого рівня. До того ж, його очолив професор І. Коцун - біолог за освітою, який у студентські роки теж активно працював на ділянках молодого бота­нічного саду, особливо потрібно наголосити, що новий ректор неодноразово виступав у пресі із заявами про розбудову ботанічного саду, про чи­малі європейські гроші, виділені на цю справу, про збільшення площі (з 10 га – до 20 га) для цієї актуальної для навчального закладу справи. Якось на Волинь навідалась делегація науков­ців з Вищої технічної школи в Ліппе (Східна Вестфалія, Німеччина), яка взялась підтримати розбудову саду, і не вона одна. Як тоді повідомила про ці плани директор ботанічного саду О. А. Соломонюк: «...caд буде поділено на континентальні зони: Північну Америку, Європу, Азію... Цен­тральну частину виконаємо в регу­лярному стилі. З одного боку плану­ємо створити японські терасовані сади... Це ж корисно, бо в універ­ситеті відкривається факультетсадово-паркового господарства... Обов’язковою частиною стане на­уково-дослідна ділянка. Передба­чено дві оранжереї: одна признача­тиметься для наукових дослідів, друга - для відвідувачів.

Проте, не судилося так, як га­далося...

Вже у 2001 р. дослідження, про­ведені у Луцькому ботанічному саду фахівцями Ботанічного саду НАН України з Києва, встановили, що його територія вкрай занедбана і не відповідає вимо­гам для об’єкта загальнодержавного значення... Він перетворився на захаращені зарості здичавілих зе­лених насаджень, зі складу яких (зрозуміло чому!) поступово зникли всі цінні види рослин, а нато­мість поширились несанкціоновані сміттєзвалища та дикорослі хащі. До того ж, з невідомих причин (а чи й справді таких вже «невідомих»?) територія ботанічного саду скоротилась з колишніх 10 га до ... 2,5 га, хоча це йде в розріз із вітчизняним зако­нодавством, оскільки відторгнення площі об’єктів такого рангу категорично заборонене!

Йшли роки, і Східноєвропейський національний університет відмовився від свого ботанічного саду. Нічого протиправного в цьому не побачили і спів­робітники Управління екології та природних ре­сурсів у Волинській області (начальник Новохатський І. В.), на очах у яких занепад ботанічного саду тривав не один десяток років. Вони навіть запропонували перевести його з категорії ботаніч­них садів (як нема, то й нема) до парків-пам’яток садово-паркового мистецтва.

Отак і живемо. Був ботанічний сад – і його не стало. Наприкінці липня минулого року зібрались провідні екологи міста (службовці відповідних державних структур, представники університету, громадські активісти), аби обговорити цю складну ситуацію.

Йшлося про все: і про колекції рослин, і про архітектурні об’єкти на його території, і про до­цільність перетворення його на парк-пам’ятку садово-паркового мистецтва. Навчальний за­клад і надалі залишається національним і навіть Східноєвропейським університетом, успішно вчить молодь і без ботанічного саду, бо тепер при підго­товці спеціалістів застосовуються інші оціночні принципи та методи.

Управління екології та природних ресурсів і без нього має в області чимало проблем і, не сумні­вайтесь, успішно їх вирішуватиме надалі. А в разі необхідності завжди прийме правильне (?) рішення про подолання непотрібних нормативних перешкод. Ну, а громадські активісти також не сушать собі голову зниклим (знищеним!) об’єктом, бо мають свої актуальні на часі ідеї та наміри, яким відда­ються сповна...

Кожен мав можливість висловити власну думку і, не сумнівайтесь, висловлював її досить активно... Не прозвучало лише одного: як так вийшло і хто за ту недбалість нестиме адміністративну, а то й кри­мінальну відповідальність?

Ви запитаєте, де тут реквієм моралі? А замис­літься самі, куди йдемо і що нас усіх чекає попе­реду? Згадаймо про масові рубки лісів, незаконний видобуток бурштину, зростаючі комунальні тарифи для населення, війну на Сході, де українці стріля­ють в українців.

Скажете, між цими подіями немає зв’язку? А якщо він є і дуже чітко простежується? Так сьогодні бай­дуже «відмовились» від ботанічного саду в Луцьку. Безкарно винищують насадження і руйнують при­родні ландшафти, самочинно захоплюють охоронювані території та промислові об’єкти...А чи не так само безвідповідально і байдуже завтра наші провідники-«патріоти» здадуть і неньку-Україну?