Версія для друку
Коментар голови ВЕЛ Т. Тимочко щодо шляхів розв’язання проблеми відходів

Проблема поводження з відходами нині є однією з найактуальніших для людства. В Україні ж вона загострюється неймовірно швидко і вже нині ми стоїмо перед дилемою: або ми досить швидко втонемо у продуктах своєї життєдіяльності, або змінимо своє ставлення до продукування й утилізації відходів.

В Україні з року в рік зростає кількість сміття. Якщо в середині дев'яностих років минулого століття за рік продукувалося до 25 млн м3, то протягом 2009 та 2010 років на полігони було вивезено вже по 50 млн м3 твердих побутових відходів (ТПВ), або приблизно 12 млн тон. Нині накопичено понад 1 млрд тон. Чотири з половиною тисячі сміттєзвалищ і полігонів забрали з обігу майже 8 тис. гектарів. А до цього слід додати ще майже тридцять тисяч так званих несанкціонованих, стихійних звалищ, що утворюються у лісосмугах, прибережних захисних зонах, у водно-болотних угіддях і навіть у рекреаційних зонах.

Наші фахівці, які працюють над питанням утилізації відходів, наголошують, що майже чверть цих сміттєзвалищ не відповідають нормам екологічної безпеки і це призводить до забруднення довкілля, згубно впливає на здоров'я людей. Найбільша кількість таких полігонів у Луганській, Одеській, Херсонській, Харківській, Тернопільській, Запорізькій, Вінницькій, Закарпатській областях.

Більшість відходів має ресурсну цінність і є основним джерелом забезпечення ощадливого використання матеріальних первинно-сировинних і енергетичних ресурсів. Європа й передові країни світу це давно зрозуміли й тому поняття «рециклінг» не лише постійно звучить з вуст державних діячів, у навчальних закладах й мас-медіа у цих країнах, а й практично застосовується. Нині у світі існують технології, коли майже 100% відходів переробляється й утилізується без викиду шкідливих речовин у довкілля.

На жаль, більшість представників виконавчої влади ще не усвідомили важливості повторного використання відходів. В Україні практично не існує інформаціно-просвітницької політики у питанні рециклінгу. Органи місцевого самоврядування та місцеві райдержадміністрації реально не вживають дієвих заходів для збирання і переробки ресурсно-цінних відходів, недостатньо інформують населення про місця розташування пунктів прийому вторинних ресурсів. На загальнодержавному рівні до останнього часу нічого не робилося для впровадження сучасних технологій комплексної переробки та утилізації ресурсно-цінних компонентів побутових відходів. Лише цього року Мінекології зробило перші кроки для будівництва нових заводів з переробки сміття у містах-мільйонниках України. І я сподіваюся, що японці, які мають будувати ці заводи, привезуть в Україну не найстаріші технології. Але, реально, до відкриття цих сміттєпереробних підприємств мине не менше чотирьох – п'яти років, бо нині переговорний процес ще не завершено. Отже маємо паралельно здійснювати й інші заходи.

Саме тому 6 жовтня цього року відбулося засідання Наукової ради Всеукраїнської екологічної ліги, де наші експерти обговорили не лише проблеми галузі, а й запропонували реальні шляхи їх подолання.

Владні інститути мають розробити ефективні економічні механізми функціонування переробних підприємств, забезпечити фінансування в повному обсязі заходів, передбачених національними, регіональними та місцевими екологічними програмами, стимулювати впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій, зменшення обсягів споживання сировини, матеріалів і енергоносіїв та більш повного використання сировини й матеріалів, а також розробити та прийняти Закон України «Про вторинні матеріальні ресурси».

Громадськість має посилити просвітницьку роботу з населенням, державними службовцями у сфері поводження з відходами, домагатися впровадження та дієвого функціонування цільових програм поводження. А спільно ми маємо налагодити ефективний екологічний контроль за раціональним використанням природних ресурсів та поводженням з відходами.

Для Всеукраїнської екологічної ліги всі ці питання не нові, ми вже багато років здійснюємо природоохоронні заходи, а тому – слово за владою.