Версія для друку
Поводження з відходами в Україні

Проблема поводження з відходами нині є однією з найактуальніших для людства. В Україні ж вона загострюється неймовірно швидко і вже нині ми стоїмо перед дилемою: або ми досить швидко втонемо у продуктах своєї життєдіяльності, або змінимо своє ставлення до продукування й утилізації відходів.

В Україні склалася катастрофічна екологічна ситуація, пов'язана, у тому числі, з відсутністю галузі сміттєпереробки. Щорічно в країні утворюється близько 15 млн. тонн твердих побутових відходів (далі - ТПВ), з них тільки 5% відсортовуються, а 95% захоронюються на полігонах, половина з яких є несанкціонованими. Хоча і легальні полігони не витримують елементарних екологічних вимог. Площа санкціонованих полігонів становить 4% від території країни, що складає четверту частину території таких країн як Кіпр і Чорногорія, несанкціонованих – приблизно 3%, і це разом – 7% території України, що перевищує площу об'єктів природно-заповідного фонду нашої країни.
Питання зменшення відходів, зокрема ТПВ, на території Україні є актуальним та гострим.

Всеукраїнська екологічна ліга протягом тривалого часу вивчає і аналізує проблему із промислових та побутових відходів на території України, та шукає можливі шляхи її розв'язання.

Наші фахівці, які працюють над питанням утилізації відходів, наголошують, що майже чверть цих сміттєзвалищ не відповідають нормам екологічної безпеки і це призводить до забруднення та деградації довкілля, згубно впливає на здоров'я людей. Найбільша кількість таких полігонів у Луганській, Одеській, Херсонській, Харківській, Тернопільській, Запорізькій, Вінницькій, Закарпатській областях.
Вирішити дану гостру екологічну проблему можна шляхом зменшення кількості відходів, що захоронюються. Цього можливо досягнути лише внаслідок роботи сучасних сміттєпереробних комплексів, які внаслідок ряду технологічних операцій, що змінюють фізичні, хімічних чи біологічні властивості побутових відходів, забезпечують зменшення їх маси не менше ніж на половину від загального обсягу перероблених відходів, з метою підготовки їх до безпечного захоронення.

На пострадянському просторі єдиним реалізованим проектом на сьогоднішній день є сміттєпереробних завод у місті Брест, Республіка Білорусь. Будівництво (дві черги - 100 млн. євро) профінансовано з держбюджету, підприємство отримує щомісячну дотацію.
Україна не має необхідного фінансового ресурсу для будівництва сучасних сміттєпереробних комплексів, тому необхідне залучення приватних інвестицій.

Більшість відходів має ресурсну цінність і є основним джерелом забезпечення ощадливого використання матеріальних первинно-сировинних і енергетичних ресурсів. Європа й передові країни світу це давно зрозуміли й тому поняття «рециклінг» не лише постійно звучить з вуст державних діячів, у навчальних закладах й мас-медіа у цих країнах, а й практично застосовується. Нині у світі існують технології, коли майже 100% відходів переробляється й утилізується без викиду шкідливих речовин у довкілля.

На жаль, більшість представників виконавчої влади ще не усвідомили важливості повторного використання відходів. В Україні практично не існує інформаційно-просвітницької політики у питанні рециклінгу. Органи місцевого самоврядування та місцеві райдержадміністрації реально не вживають дієвих заходів для збирання і переробки ресурсно-цінних відходів, недостатньо інформують населення про місця розташування пунктів прийому вторинних ресурсів. На загальнодержавному рівні до останнього часу нічого не робилося для впровадження сучасних технологій комплексної переробки та утилізації ресурсно-цінних компонентів побутових відходів.

Одним із важелів вирішення екологічних проблем поводження з побутовими відходами є використання екологоекономічних інструментів – податки, стандарти, плата та ін. Таким чином, доцільно використовувати ці інструменти, посилаючись на досвід Європейських країн, але при цьому слід враховувати рівень життя населення і усі необхідні витрати на вирішення певної екологічної проблеми (це стосується в першу чергу проблем з ТПВ).

Збільшення тарифів на вивіз сміття необхідне для того, щоб використовувати дані кошти для якісного його збору, сортування та подальшої переробки на території країни, а також це є певним стимулом для населення зменшувати кількість вироблених відходів протягом доби.
Для надання певної цифри щодо тарифу, необхідно здійснити ґрунтовний економічний аналіз і лише тоді робити певні висновки та вказувати конкретні цифри.

Важливим моментом у використані даного інструменту (плати) є прозорість використання коштів, тобто застосування за цільовим призначенням. Нажаль, сьогодні в Україні даний процес є непрозорим і вимагає значної уваги до себе з боку держави.

Загальносвітовою практикою підтверджено, що сміттєпереробні підприємства будуть економічно ефективні тільки в разі оплати послуг з перероблення виробниками ТПВ (60% населення, 10% бюджетні організації, 30% юридичні особи), оскільки коштів, отриманих від реалізації продуктів переробки (вторсировини та енергії) недостатньо.

Рівень платоспроможності громадян України на сьогоднішній момент не дозволяє ввести додаткову оплату послуг з перероблення (на сьогоднішній момент населення оплачує тільки послуги з вивезення та захоронення ТПВ, при цьому всі кошти акумулюються компаніями-перевізниками, які не зацікавлені в додаткових витратах, пов'язаних із безпечним захороненням відходів - що і є основною причиною виникнення несанкціонованих полігонів поблизу населених пунктів). Необхідне джерело компенсації тарифу на перероблення.
У результаті морфологічних досліджень побутового сміття було встановлено, що більше 50% від загального обсягу ТПВ складають пакувальні матеріали в різних формах, а решта являє собою залишки різноманітних товарів, реалізованих разом з такими пакувальними матеріалами.
В Україні поводження з відходами реалізовується через дію Постанови КМУ № 915 від 26.07.2001, яка пропонує виробнику два варіанти: 1) самостійно, або на договірних підставах, організувати прийом і утилізацію тари і пакувальних матеріалів на встановленому законодавством рівні; 2) укласти договір з державним підприємством «Укрекоресурси» на організацію збору та утилізацію тари і пакувальних матеріалів, та оплатити такі послуги.

Слід зазначити, що за 11 років існування дана схема роботи показала свою цілковиту неефективність. Кошти, що збираються ДП «Укрекоресурси» (зараз - близько 100, максимально - до 500 млн. грн.), витрачаються непрозоро і не сприяють поліпшенню ситуації у сфері поводження з тарою і пакувальними матеріалами (доказом цього є відсутність реалізованих проектів відповідно до статутної діяльності державного підприємства).

У свою чергу, підприємства, які декларують самостійну організацію прийому та утилізації тари і пакувальних матеріалів, системно не вирішують проблему утилізації таких матеріалів в країні. У багатьох випадках має місце імітація діяльності, а реально працюючі підприємства, в основному, вирішують завдання забезпечення сировиною для виробництва нової тари і пакувальних матеріалів.

Враховуючи вищевикладене, експерти Всеукраїнської екологічної ліги вважають за необхідне ввести збір з виробників та імпортерів упаковки та товарів в упаковці, зібрані кошти від якого направити на оплату послуг з перероблення побутових відходів, що надаються виключно переробниками побутових відходів і, які отримали ліцензії на здійснення такої діяльності.

На нашу думку дана модель створить передумови для утворення нової, інвестиційно привабливою галузі економіки - сміттєперероблення, яка не тільки створить нові робочі місця, але і покращить екологічну ситуацію в країні.

Підвищення штрафів за розміщення сміття на вулицях, в приміській зоні не вирішить питання очищення території. Тому що в багатьох випадках звичайні громадяни не мають можливості (цивілізовані урни, спеціалізовані майданчики) правильно збирати (розміщувати, складати) побутове сміття. В інших випадках, коли в дворах, на прибудинкових територіях ми бачимо достатньо контейнерів для роздільного збирання сміття, можна спостерігати типову картинку: приїжджає сміттєвоз і забирає в одну машину сміття з різних контейнерів. Робимо висновок – щоби люди не розкидали сміття треба проводити просвітницьку-роз'яснювальну роботу, забезпечити місця для збирання сміття, контролювати господарські структури, які збирають і перевозять це сміття. В європейських країнах цей підготовчий період тривав до 10 років. І лише за таких обставин можливо збільшувати штрафи за розкидання сміття. Світовий і європейський досвід поєднує функціонування ефективної системи збирання, переробки, утилізації побутових відходів і високі штрафи за несанкціоноване розміщення сміття (а в деяких країнах, за нерозділене сміття).
В Україні така ситуація з побутовими відходами склалась через відсутність системи управління відходами, наявність корупційних схем, слабкість контролю і брак інвестицій в галузь переробки відходів.

На сьогодні практично всі полігони сміттєзвалища є приватизованими (повністю або частково). Власники полігонів зацікавлені у великому обсязі сміття, яке до них привозять і за що вони отримують кошти з місцевих бюджетів. Перевізники також отримують кошти за об'єми перевезеного сміття. Можна сказати, що створилась потужне лобі, яке не зацікавлене в розділенні сміття і переробленні хоча б якоїсь його частки.

Пропозиції Всеукраїнської екологічної ліги:
Необхідно прискорити розроблення та прийняття «Загальнодержавної програми поводження з відходами», в якій передбачити завдання та заходи щодо:
– запобігання утворенню відходів або їх мінімізації;
– відвернення або зниження негативного впливу небезпечних відходів на довкілля та здоров'я людей;
– забезпечення технічно і економічно доцільного використання відходів виробництва й споживання як вторинних матеріальних і енергетичних ресурсів;
– розвитку системи заготівлі, роздільного збирання й перероблення побутових відходів і підвищення якості надання послуг у цій сфері;
– запровадження новітніх екологічно чистих та безпечних технологій утилізації, видалення та перероблення відходів.
Забезпечити розроблення та прийняття законодавчих і нормативно-правових актів з питань поводження з відходами на засадах впровадження положень законодавства Європейського Союзу з урахуванням національних особливостей, зокрема Директиви Європейського парламенту та Ради ЄС 2008/98/ЄС «Про відходи та скасування деяких інших директив», у тому числі:
– законів України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо спрямування збору з виробників та імпортерів упаковки та товарів в упаковці на перероблення побутових відходів)», «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо введення збору з виробників та імпортерів упаковки та товарів в упаковці на перероблення побутових відходів)»;
законів України «Про вторинні матеріальні ресурси», «Про упаковку та відходи упаковки» та «Про обмеження щодо виробництва, використання, ввезення та розповсюдження в Україні окремих видів упаковки».
Сприяти створенню в Україні галузі економіки, яка буде займатися збиранням і переробкою відходів, створенням інфраструктури поводження з відходами, підтримувати наукові розробки, впроваджувати сучасні технології, розробляти нормативно-правову базу та технологічні регламенти.