Понеділок 27 трав. 2024
Готується офіційний перелік заборонених до насадження інвазійних видів дерев
Коментар Олексія Бурковського. голови Донецької регіональної організації Всеукраїнської екологічної ліги
 
Шановні мої читачі, останнім часом на блозі частіше викладаю репости, ніж власні публікації. Це не тому, що немає про що писати, а через те, що немає часу писати, бо долучений до деяких робочих груп при Міндовкіллі. Не зважаючи на трагічні випробування, які випали на долю України, йде активна робота з реформування екологічної політики. Одразу зазначу, що до тактики цих реформ дуже багато жорстких питань та обґрунтованих претензій з боку громадських організацій. З іншого боку, нинішня влада наважилася розпочати вирішення тих проблем, які ігнорувалися роками та навіть десятками років. Про одну з них — в цій публікації.
 
Робінія акація
 
Робінія акація
 
Постановою Кабміну «Про внесення змін до Правил відтворення лісів» від 20.12.2022 р. № 1410 надано доручення Міндовкіллю протягом 3 місяців затвердити перелік інвазійних видів дерев, заборонених до використання у відтворенні лісів. В правовому полі досі має місце «пробіл». Ст.85 Лісового кодексу України (ЛКУ) вимагає «недопущення генетичного забруднення генофондів аборигенних порід та інвазій інтродукованих видів у природні екосистеми;», але не було розроблено відповідного підзаконного акту, хоча ЛКУ прийнято ще в 1994 р! Тому всі ці роки лісгоспи продовжували насаджувати чужорідні види, наносячи тим самим величезної шкоди автохтонному біорізноманіттю.
При цьому багато природоохоронців та науковців ще з 2009 р. неодноразово офіційно зверталися до влади з вимогою заборонити використання інвазійних чужорідних видів у лісовідтворенні. Було підготовлено навіть нарис відповідного законопроекту, і запропоновано його народним депутатам, але — безрезультатно. І от, нарешті, перший крок зроблено — йде активна робота над переліком.
Як представник робочої групи можу сказати, що дискусія йде дуже гостра та навіть емоційна, особливо щодо двох північноамериканських видів: робінії псевдоакації та дуба червоного. Науковці-біологи та представники громадських природоохоронних організацій наполягають на повній забороні цих видів для використання у лісовідтворенні, лісогосподарники виступають проти цього. Одразу зазначу пару важливих нюансів:
1. Мова йде лише про перелік видів, які не можна буде насаджувати при лісовідтворенні, а не про вирубку дерев інвазійних видів.
2. Питання стосується створення лісів та полезахисних лісосмуг. Тобто цей перелік НЕ СТОСУЄТЬСЯ комерційних плантацій енергетичних культур або озеленення населених пунктів та підприємств.
Оскільки в документі йде мова про інвазійні види дерев, то формально дискусія йде про визначення ступеню їх інвазійності. Проте, принциповість суперечки полягає в зміні парадигми по відношенню до використання в лісовідтворенні чужорідних видів (інтродуцентів) взагалі, в основі чого стоїть найгостріше питання — охорона біорізноманіття.
За логікою захисту біорізноманіття будь-які чужорідні види, навіть без інвазійних якостей, в разі використання для створення лісів або лісосмуг займають місце, яке має належати аборигенним видам. Насадження одного чужорідного виду провокує зникнення сотень місцевих. Простіше говорячи, сотні видів тварин, рослин, грибів, пов’язаних з нашим дубом звичайним, не будуть існувати на якійсь ділянці, якщо на ній посадять, наприклад, гледичію колючу з Північної Америки, яка з цими видами не пов’язана.
Ясен пенсильванський
 
Ясен пенсильванський
 
Насадження інтродуцентів нерідко виправдовують змінами клімату. Проте, в екологічній політиці мова йде про адаптації до змін клімату, а не про штучну зміну екосистем. Основними причинами змін клімату та опустелювання в Україні є дефіцит природних екосистем через надмірну розораність ґрунтів, яка сягає майже 57 % території України. Тому адаптація до змін клімату передбачає консервацію значного відсотку орних земель та відновлення на них природних ландшафтів. Якщо на деградованій ріллі нормально відтворюється степ, то платники податків не повинні оплачувати більш витратне насадження там лісу, тим більше з чужорідних видів.
В решті решт, існують адаптовані до змін клімату генотипи аборигенних видів та родів: дубу, груші, сосни, клену, в’язу, глоду та інших. Науковці-біологи наполягають, що дуб звичайний був і залишається головним видом, який здатен створювати стійкі лісові ценози навіть в умовах кліматичних змін, що пов’язано з особливостями будови його кореневої системи.
Зрозуміло, що лісовим господарствам в короткотерміновій перспективі набагато зручніше створювати лісонасадження з інвазійних видів, адже вони фактично не потребують догляду. Проте, втрати біорізноманіття і відсутність відновлення такої цінної породи, як дуб звичайний, ставлять під питання «вигідність» інтродуцентів в середньо і довготерміновій перспективі. Екологічна політика це така справа, де потрібно думати на десятки та навіть сотні років наперед, а не шукати короткотермінових рішень. В решті решт, сьогодні економісти розраховують і грошову вартість біорізноманіття та економічні збитки від його втрат.
Ще один з аргументів прихильників використання інтродуцентів полягає в тому, що запропоновані біологами до заборони види не внесені в перелік інвазійних видів ЄС. Дійсно, це так. Однак, в Україні інвазійні види активно поширюються, наприклад, в Степовій зоні, в той час як в Євросоюзі фактично Степової зони немає (хіба що фрагментарно в Угорщині). Більше того, в переліку інвазійних видів ЄС немає навіть амброзії полинолистої. І що, не вважати її тепер небезпечним інвазійним видом в Україні? З іншого боку, в переліку інвазійних видів ЄС є Acacia saligna, але цей вид не поширений в Україні взагалі, то невже ми маємо включати його у вітчизняний перелік інвазійних видів?
Справа в тому, що в європейських країнах нормативно-правова база щодо інвазійних видів складається з двох рівнів: загальноєвропейського та національного. Види, внесені в загальноєвропейський перелік вважаються інвазійними у всіх країнах, а в національні переліки додатково вносяться інші види, виходячи з їхньої інвазійної «поведінки» в тій чи іншій геоботанічній зоні. Тому, наприклад, робінія псевдоакація хоч і не внесена до загальноєвропейського переліку, але внесена в національні переліки 9 країн Євросоюзу, тому і Україна має всі підстави внести її в свій перелік.
В суперечках лунають навіть емоційні зауваження начебто природоохоронці взагалі пропонують припинити інтродукцію. Звісно, це не так. Просто потрібно розрізняти інтродукцію культурних рослин, що потребують догляду і не здатні виживати в природному середовищі, від диких, які здатні до інвазій в екосистеми.
Водночас, не варто забувати, що наука нерідко докорінно змінює своє ставлення до власних результатів. Достатньо згадати історію зльоту і падіння пестициду ДДТ в ХХ ст: від Нобелевської премії за «відкриття високої ефективності ДДТ як контактної отрути» до його заборони. Наука – динамічна категорія, і те, що могло вважатися прийнятним в минулому, часто стає неприйнятним сьогодні, бо не відповідає викликам часу. Коли інвазійні види насаджувалися в ХІХ-ХХ ст. ніхто не мав уяви про біологічне засмічення, а терміну «біорізноманіття» взагалі не існувало. Тому варто йти в ногу з часом. Сподіваюся, що до аргументів сучасної науки в Міністерстві захисту довкілля прислухаються при затвердженні переліку інвазійних видів.

Громадська приймальня

Актуально!

Снимок

 

Вплив воєнних дій на довкілля

 

 

Інфографіка

Біорізноманіття

Відходи