26 квітня 1986 року сталася найбільша в історії людства за масштабами рукотворного забруднення довкілля техногенна аварія – вибух на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС.Чорнобиль продемонстрував всемогутність і безсилля людини.
Багато хто вважає атомну енергетику «зеленою», оскільки для її виробництва не спалюється викопне паливо, а протягом експлуатації атомних станцій забруднення довкілля є мінімальним порівняно з тепловими електростанціями. Проте, варто пам’ятати про масштабність та руйнівну дію радіоактивного забруднення у разі непередбачуваної ситуації.
Розчарування чекає і тих, хто вважає атомну енергію дешевою. Вірити у це можна було лише на початку атомної ери. Зважаючи на величезну потенційну небезпеку АЕС та проблеми з ядерними відходами, Україна зможе здійснити перехід до збалансованого розвитку тільки віддавши перевагу альтернативним джерелам енергії (сонячна, вітрова, теплова, використання біомаси).
Використання зони відчуження для будівництва та експлуатації сонячної електростанції – один з перспективних кроків до енергонезалежності країни, можливість дати друге життя землі, яка знаходиться в Чорнобильській зоні.
Всеукраїнська екологічна ліга виступає проти господарського використання земель Чорнобильської зони. Ми багато років наполягаємо на створенні природного заповідника на території Зони відчуження. Це дозволило б зберегти сформовані за багато років екосистеми та попередити будь-яку господарську діяльність на цій території. Натомість, функціонування біосферного заповідника, є небажаним, оскільки у цьому випадку передбачається створення зон, які можуть використовуватися з господарською метою. Досі не було проведено ґрунтовних досліджень, які могли б визначити рівень радіоактивного забруднення на постраждалих територіях та упевнити про цілковиту безпечність використання зон навіть із залишковим радіоактивним забрудненням.
Уроки аварії наводять на думку, що в новітній технологічній ері людство має повністю змінити погляд на одвічні цінності. Безумовними пріоритетами повинні стати здоров’я людини, право на високу соціально-економічну якість життя, збереження природних умов планети.Ми повинні пам’ятати, що несемо відповідальність не тільки за сучасний стан навколишнього середовища, а й за життя майбутніх поколінь.
