Громадські об’єднання, організації та коаліції мають захищати інтереси довкілля та людей, а не повторювати офіційні неправдиві висновки органів державної влади, особливо в час боротьби з корупцією та переходу нашої країни на шлях європейського розвитку.
22 вересня 2015 року відбулося засідання Комітету громадської ради при Мінприроди України з питань екологічної безпеки та експертизи, присвячене обговоренню наслідків пожежі на нафтобазі «БРСМ-нафта» (Васильківський район, Київська область), яка сталася внаслідок вибуху резервуарів з пальним 8 червня 2015 р. Усі мешканці Києва та прилеглих населених пунктів пам’ятають стовп задушливого диму від пожежі, яка тривала більше тижня. Тоді мешканці с. Крячки на собі відчули наслідки цієї катастрофи, коли будинки та городина вкрилися нафтовими краплями та сажею. Експерти Всеукраїнської екологічної ліги одні з перших виїхали на місце пожежі та організували лабораторне дослідження проб ґрунту, води та рослин на городах місцевих мешканців. Тоді ж, на прес-конференції 14 липня 2015 року, були оприлюднені результати досліджень, виконані Українською лабораторією якості і безпеки продукції АПК, згідно з якими концентрації бензапірену перевищували норми у 26 разів.
Від самого початку пожежі Міністерство екології та природних ресурсів України, Державна екологічна інспекція України та Держсанепідемстанція наголошували на відсутності забруднення довкілля та шкоди для здоров’я місцевих мешканців, хоч будь-якому фахівцю зрозуміло, що багатоденне горіння нафтопродуктів та розлив 240 тонн нафти є масштабною екологічною аварією, що не може пройти безслідно.
На засіданні Комітету громадської ради члени експертної комісії з питань зазначеної аварії в черговий раз повідомили про «...екологічну безпечність території зони впливу пожежі для об’єктів довкілля та здоров’я людей, відсутність завданої шкоди, як наслідок пожежі, для екологічних складових територій, прилеглих до нафтобази, і регіону в цілому...».
На нашу думку, така позиція є нічим іншим, як застосуванням відпрацьованої в колишньому СРСР схеми замовчування владою наслідків аварій та катастроф для уникнення відповідальності за віддалені наслідки. Іншим поясненням такої позиції є некомпетентність членів експертної комісії та Громадської ради, а також цілковите нерозуміння механізмів та наслідків забруднення.