Пташиний могильник на Київщині
Птахівництво є однією з найрозвиненіших галузей тваринництва в Україні. За даними Державної служби статистики України станом на 1 січня 2018 року, кількість птиці досягла 204,8 млн голів. Тисячі гектарів випаленої токсичними речовинами землі, заражена патогенними мікробами вода – це інший бік вітчизняного птахівництва. Великі агрохолдинги, переймаючись якістю своєї продукції і вкладаючи мільйони в рекламні кампанії, заощаджують на утилізації відходів виробництва. Всеукраїнська екологічна ліга тривалий час веде активну боротьбу з такими забруднювачами природного середовища.
8 червня 2018 року Національна поліція України затримала власників підприємства з виробництва курятини «Агромарс» (ТМ «Гаврилівські курчата») за підозрою в організації пташиного могильника і забрудненні довкілля. Їм повідомлено про підозру за статтями про створення злочинних організацій, порушення правил екологічної безпеки, порушення правил охорони або використання надр.
Нагадаємо, що порушення на даному підприємстві активісти зазначали неодноразово. 7 квітня цього року був виявлений могильник із 160 тонн трупів курей, пір’ям, крові та нутрощів біля села Гаврилівка Вишгородського району Київської області. Відстань звалища до найближчого житлового об’єкта – 1,3 км. Площа звалища – понад 120 га. Тоді виконавчий директор птахофабрики у своїй заяві повідомив: «Обладнання для перероблення відходів вийшло з ладу, тож така міра є вимушеною».
Відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку» № 808 від 28.08.2013 тваринницькі комплекси для вирощування птиці обсягом понад 60 тис. курей-несучок та 85 тис. бройлерів зараховують до об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.
Внаслідок діяльності птахоферм відбувається потужне забруднення атмосферного повітря, води та ґрунту відходами тваринництва. У процесі життєдіяльності однієї курки утворюється 0,2–0,3 кг посліду, до цього варто додати забруднену підстилку, відходи інкубації, загиблу птицю та ін.
Відповідно до українського законодавства, залишки забитої птиці мають зберігатися на спеціальних майданчиках, однак на цій птахофабриці організували утилізацію відходів шляхом їх захоронення на земельних ділянках. Такий спосіб «перероблення», що використовувався підприємством, чинить суттєву загрозу для санітарно-епідеміологічного благополуччя та здоров’я мешканців навколишніх сіл.
Крім того, були виявлені факти систематичного наднормативного викиду забруднювальних речовин у повітря й використання водних ресурсів на виробництві без відповідного дозволу. За даними поліції, довкіллю завдано шкоди на суму понад 250 млн гривень. Експерти Всеукраїнської екологічної ліги наголосили, що птахівництво є однією з найрозвиненіших галузей тваринництва в Україні. За даними Державної служби статистики України станом на 1 січня 2016 року, кількість птиці досягає 204 млн голів.
До основних способів перероблення гною відносять:
- метанове зброджування для одержання біогазу;
- тривале компостування з метою одержання органічного добрива;
- термічне висушування посліду;
- біологічне розкладання за допомогою спеціальних мікроорганізмів.
Великої шкоди водним об’єктам завдають стічні води птахівницьких підприємств. Під час роботи типової птахофабрики на 400 тис. курей-несучок утворюється понад 35 млн л стічних вод за рік. Основною проблемою є недостатнє очищення забруднених стоків, які, потрапляючи у річки та підземні води, забруднюють їх токсичними речовинами та патогенними мікроорганізмами.
Птахофабрики є потужним джерелом викидів в атмосферне повітря. В 1 м3 забруднених викидів міститься 3-20 мг аміаку, 1-3 мг сірководню, 0,10- 0,30% вуглекислого газу, 3-5 мг пилу, 70-900 тис. мікробних тіл. Аміак і сірководень утворюються в результаті розкладання органічних речовин посліду та підстилки. Вони зумовлюють неприємний запах, який зазвичай турбує мешканців населених пунктів, що розташовані неподалік від підприємств. Виділення аміаку відбувається під впливом мікрофлори із сечової кислоти. При цьому утворюється також вуглекислий газ. Під час будівництва птахоферми надзвичайно важливою умовою є дотримання санітарно-захисної зони. Вона становить від 300 до 1200 м залежно від кількості утримуваних птахів (Наказ МОЗ України «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» № 173 від 19.06.1996).
Всеукраїнська екологічна ліга вважає, що для зменшення негативного впливу птахофабрик на довкілля необхідно:
1. Розробити Державну цільову програму попередження забруднення довкілля підприємствами агропромислового комплексу.
2. Модернізувати законодавчу базу України, що регламентує діяльність птахівницьких підприємств відповідно до європейського законодавства.
3. Удосконалити Ветеринарно-санітарні правила для птахівничих господарств, зокрема наблизити умови утримування птахів до природних (збільшити розмір секцій, у яких перебувають птахи, зменшити кількість утримуваних голів на 1 м2, забезпечити напіввільне пересування).
4. Сприяти науковим розробкам природоохоронних нанотехнологій для перероблення відходів та очищення стічних вод підприємств птахівництва.