Вівторок 05 лист. 2024
Позиція Всеукраїнської екологічної ліги щодо негативного впливу птахофабрик на довкілля

Пташиний могильник на Київщині

Птахівництво є однією з найрозвиненіших галузей тваринництва в Україні. За даними Державної служби статистики України станом на 1 січня 2018 року, кількість птиці досягла 204,8 млн голів. Тисячі гектарів випаленої ток­сичними речовинами землі, заражена патогенни­ми мікробами вода – це інший бік вітчизняного птахівництва. Великі агрохолдинги, переймаю­чись якістю своєї продукції і вкладаючи мільйони в рекламні кампанії, заощаджують на утилізації відходів виробництва. Всеукраїнська екологічна ліга тривалий час веде активну боротьбу з такими забруднювачами природного середовища.

8 червня 2018 року Національна поліція Украї­ни затримала власників підприємства з виробни­цтва курятини «Агромарс» (ТМ «Гаврилівські кур­чата») за підозрою в організації пташиного могиль­ника і забрудненні довкілля. Їм повідомлено про підозру за статтями про створення злочинних орга­нізацій, порушення правил екологічної безпеки, порушення правил охорони або використання надр.

Нагадаємо, що порушення на даному підприєм­стві активісти зазначали неодноразово. 7 квітня цього року був виявлений могильник із 160 тонн трупів курей, пір’ям, крові та нутрощів біля села Гаврилівка Вишгородського району Київської об­ласті. Відстань звалища до найближчого житлового об’єкта – 1,3 км. Площа звалища – понад 120 га. Тоді виконавчий директор птахофабрики у своїй за­яві повідомив: «Обладнання для перероблення від­ходів вийшло з ладу, тож така міра є вимушеною».

Відповідно до Постанови КМУ «Про затверджен­ня переліку видів діяльності та об’єктів, що ста­новлять підвищену екологічну небезпеку» № 808 від 28.08.2013 тваринницькі комплекси для виро­щування птиці обсягом понад 60 тис. курей-несучок та 85 тис. бройлерів зараховують до об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

Внаслідок діяльності птахоферм відбувається потужне забруднення атмосферного повітря, води та ґрунту відходами тваринництва. У процесі життєдіяльності однієї курки утворюється 0,2–­0,3 кг посліду, до цього варто додати забруднену підстилку, відходи інкубації, загиблу птицю та ін.

Відповідно до українського законодавства, залиш­ки забитої птиці мають зберігатися на спеціальних майданчиках, однак на цій птахофабриці організу­вали утилізацію відходів шляхом їх захоронення на земельних ділянках. Такий спосіб «перероблення», що використовувався підприємством, чинить суттє­ву загрозу для санітарно-епідеміологічного благопо­луччя та здоров’я мешканців навколишніх сіл.

Крім того, були виявлені факти систематичного наднормативного викиду забруднювальних речо­вин у повітря й використання водних ресурсів на виробництві без відповідного дозволу. За даними поліції, довкіллю завдано шкоди на суму понад 250 млн гривень. Експерти Всеукраїнської еколо­гічної ліги наголосили, що птахівництво є однією з найрозвиненіших галузей тваринництва в Украї­ні. За даними Державної служби статистики України станом на 1 січня 2016 року, кількість птиці досягає 204 млн голів.

До основних способів перероблення гною відносять:

-  метанове зброджування для одержання біогазу;

-  тривале компостування з метою одержання ор­ганічного добрива;

-  термічне висушування посліду;

-  біологічне розкладання за допомогою спеціаль­них мікроорганізмів.

Великої шкоди водним об’єктам завдають стічні води птахівницьких підприємств. Під час роботи типової птахофабрики на 400 тис. курей-несучок утворюється понад 35 млн л стічних вод за рік. Основною проблемою є недостатнє очищення за­бруднених стоків, які, потрапляючи у річки та під­земні води, забруднюють їх токсичними речовина­ми та патогенними мікроорганізмами.

Птахофабрики є потужним джерелом викидів в атмосферне повітря. В 1 м3 забруднених викидів міс­титься 3-20 мг аміаку, 1-3 мг сірководню, 0,10- 0,30% вуглекислого газу, 3-5 мг пилу, 70-900 тис. мікробних тіл. Аміак і сірководень утворюються в результаті розкладання органічних речовин посліду та підстилки. Вони зумовлюють неприємний запах, який зазвичай турбує мешканців населених пунк­тів, що розташовані неподалік від підприємств. Ви­ділення аміаку відбувається під впливом мікрофло­ри із сечової кислоти. При цьому утворюється також вуглекислий газ. Під час будівництва птахоферми надзвичайно важливою умовою є дотримання сані­тарно-захисної зони. Вона становить від 300 до 1200 м залежно від кількості утримуваних птахів (Наказ МОЗ України «Про затвердження Держав­них санітарних правил планування та забудови на­селених пунктів» № 173 від 19.06.1996).

Всеукраїнська екологічна ліга вважає, що для зменшення негативного впливу птахофабрик на довкілля необхідно:

1. Розробити Державну цільову програму попе­редження забруднення довкілля підприємствами агропромислового комплексу.

2. Модернізувати законодавчу базу України, що регламентує діяльність птахівницьких підпри­ємств відповідно до європейського законодавства.

3. Удосконалити Ветеринарно-санітарні правила для птахівничих господарств, зокрема наблизити умови утримування птахів до природних (збільши­ти розмір секцій, у яких перебувають птахи, змен­шити кількість утримуваних голів на 1 м2, забез­печити напіввільне пересування).

4. Сприяти науковим розробкам природоохорон­них нанотехнологій для перероблення відходів та очищення стічних вод підприємств птахівництва.