18–19 червня 2013 року в Києві у Національному центрі ділового та культурного співробітництва «Український дім» у рамках заходів національного процесу «Довкілля для України» відбулася Міжнародна конференція «Цілі збалансованого розвитку для України».

Метою конференції  є забезпечення співпраці органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, науки, бізнесу, місцевих громад у впровадженні засад збалансованого (сталого) розвитку в Україні, розв’язання екологічних проблем та розроблення рекомендацій для комплексної охорони довкілля, реалізація «чистих», ресурсо- та енергоефективних технологій в усіх галузях економіки, екологічно збалансованої системи природокористування і збереження екосистем, гарантування екологічної безпеки для здоров’я та життя населення, сприяння міжнародному співробітництву.

Організаторами заходу виступили:  Національна екологічна рада України, Центр міжнародних конвенцій та проектів та Центр екологічної освіти та інформації. 

Учасники Міжнародної конференції «Цілі збалансованого розвитку для України»,

Усвідомлюючи всю масштабність екологічних, соціальних і економічних проблем та складність сучасного етапу розвитку людства, пов’язаного зі зростанням глобальних загроз природного і техногенного характеру,

Підтверджуючи свою прихильність принципам збалансованого розвитку та погоджуючись з положеннями Декларації Конференції ООН з довкілля і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), положенням «Порядку денного на XXI століття», результатам міжнародних самітів зі сталого розвитку та підсумкового документу Конференції ООН Ріо+20 «Майбутнє, якого ми прагнемо»,

Вважаючи, що екологічна політика та збалансований розвиток мають стати пріоритетом державної політики України, 

Наголошуючи на необхідності екологізації економіки шляхом впровадження енергозберігаючих, маловідходних, екологічно чистих технологій, глибокої переробки сировини і відходів як найважливішого напряму розв’язання екологічних проблем,

Підкреслюючи важливість формування екологічної свідомості, нової системи цінностей, екологічної культури, науки, розвитку екологічної освіти, яка стає основним засобом гармонізації взаємодії людини і природи,

Визнаючи партнерство влади, громадськості, науки та бізнесу ключовим чинником успішності розв’язання екологічних проблем та впровадження  збалансованого розвитку,

запропонували:

У сфері політики збалансованого (сталого) розвитку

1. Затвердити Указом Президента України План дій для України з реалізації рішень та рекомендацій Конференції ООН Ріо+20.

2. Визначити такі пріоритетні цілі збалансованого розвитку України до 2030 року шляхом започаткування національної дискусії та проведення серії міжсекторальних, міжвідомчих і регіональних круглих столів:

-Збалансоване споживання та виробництво

-Продовольча безпека та збалансоване сільське господарство

-Безпечна і доступна вода

-Динамічна стабільність клімату

-«Зелена» енергетика

-Збалансоване природокористування

-Біорізноманіття

-Економічна, екологічна і соціальна збалансованість міст

-Здоров’я населення та доступ до базового рівня медичних послуг.

3. Розробити та затвердити законом України Стратегію збалансованого розвитку України.

У сфері системної екологізації галузей економіки

4. Запровадити практику екологічної паспортизації територій України та здійснити перехід до складання екологічних паспортів адміністративних районів та населених пунктів (міст, селищ і сіл) на основі єдиної методичної та статистичної бази.

5. Забезпечити за допомогою національного процесу «Довкілля для України» залучення всіх заінтересованих сторін до планування і реалізації екологічної політики та засад збалансованого розвитку – центральні органи законодавчої та виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, приватний сектор, виробничу сферу, науковців, громадські організації та ін.

6. Розробити та впровадити «Програму структурної перебудови економіки України до 2030 року», яка передбачатиме:

-скорочення в економіці України частки сировинно- та енергоємних галузей промисловості і водночас таких, що найбільше забруднюють довкілля (гірничо-металургійної, паливно-енергетичної, хімічної і нафтохімічної), ліквідування субсидій у ресурсодобувні галузі;

-поетапне зменшення експорту продукції добувних та інших ресурсо- й енергоємних галузей;

-впровадження ресурсозберігаючих і безвідходних технологій у промисловості, транспорті, побуті.

7. Забезпечити до 2015 року:

– виконання заходів щодо стовідсоткового екологічно безпечного збирання, перевезення, зберігання, оброблення та знешкодження непридатних до використання пестицидів і тари від них, відходів мононітрохлорбензолу і тари від них, відходів гексахлорбензолу і тари від них;

– затвердження «Загальнодержавної програми щодо зменшення та поступового припинення використання на території України мийних засобів на основі фосфатів», у тому числі законодавчо-правове забезпечення зменшення та поступового припинення використання мийних засобів на основі фосфатів (як першочерговий захід - прийняття Закону України «Про заборону ввезення і реалізації на території України мийних засобів на основі фосфатів»);

– схвалення проекту Стратегії та Національного плану дій з розвитку більш чистого виробництва на період з 2013 до 2016 року.

8. Врахувати пропозиції громадських організацій під час опрацювання «Енергетичної стратегії України на період до 2030 року» та розробити програми розвитку галузей енергетики з питань:

– перегляду стратегії атомної генерації в напрямі пошуку ресурсів на закриття АЕС та розв’язання проблеми накопичених галуззю атомної енергетики радіоактивних відходів та відпрацьованого ядерного палива;

– розв’язання екологічних проблем в секторі ядерної енергетики – забруднення водних ресурсів, екологічні наслідки видобування й переробки уранових руд, ліквідація аварії на Чорнобильській АЕС.

9. Центральним органам виконавчої влади та органам місцевої влади звернути увагу на негативний досвід будівництва малих ГЕС дериваційного типу на гірських річках західних областей України, де забір основної частини води спричинює цілий ряд екологічних та соціально-економічних проблем; під час розроблення та реалізації схем і програм розвитку малої енергетики забезпечити врахування оцінки впливу запланованого будівництва на стан довкілля, відповідне інформування та громадське обговорення планів і проектів будівництва.

10.Під час розроблення Стратегії та програм розвитку сільського господарства забезпечити врахування природоохоронних цілей і завдань, у тому числі:

– зменшення в середньому на 5–10% площ орних земель в областях шляхом виведення зі складу орних земель схилів крутизною понад 3 градуси, земель водоохоронних зон, консервації деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених сільськогосподарських угідь з подальшим їх залісенням у лісовій та лісостеповій зонах і залуженням у степовій зоні;

– двократне збільшення до 2020 року частки земель, які використовують в органічному сільському господарстві;

– розроблення та впровадження до 2015 року національних стандартів у галузі органічних технологій ведення сільського господарства, адаптованих до міжнародних та європейських вимог;

– здійснення заходів щодо доведення до 2015 року частки консервації деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених земель до 80% та рекультивації порушених земель – до 100%;

– запровадження моніторингу ґрунтів на територіях, прилеглих до складських приміщень, які використовують для зберігання хімічних засобів захисту рослин, у тому числі непридатних до використання;

– розроблення та затвердження Стратегії та Плану дій з адаптації землеробства до зміни клімату;

– зменшення питомих показників надходження у природне середовище відходів тваринництва через запровадження їх переробки та використання, в тому числі зменшення обсягів забруднення поверхневих вод зворотними водами та поверхневим стоком з територій тваринницьких комплексів;

– забезпечення дотримання вимог біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин і тварин на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності;

–запровадження екологічно безпечних методів зрошення, зменшення рівня вторинного засолення ґрунтів;

– запровадження екологічної сертифікації сільськогосподарських земель та природно-господарських систем в цілому;

– збільшення до 2020 року територій водно-болотних угідь на 20%.

У сфері розвитку територій та об’єктів природно-заповідного фонду, збереження і відтворення біорізноманіття

11. Затвердити Загальнодержавну програму розвитку заповідної справи на період до 2020 року, в якій передбачити:

– заходи щодо створення нових та розширення наявних об’єктів ПЗФ, у тому числі розвитку природно-заповідної мережі зелених зон міст у напрямі максимального заповідання долин річок та найцінніших природних і штучних фітоценозів;

– реалізацію ідеї створення «Екологічного Давосу» у Центрі Європи, створивши для цього на базі Карпатського біосферного заповідника міжнародний навчально-дослідний центр букових пралісів та збалансованого розвитку Карпат;

– забезпечення стовідсоткового винесення в натуру меж наявних об’єктів ПЗФ до 2015 року;

– забезпечення розроблення планів розвитку територій та об’єктів ПЗФ з метою створення на їх базі системи збалансованого природокористування, еколого-освітнього та рекреаційного використання природних ресурсів;

– забезпечення установ ПЗФ адміністративними та лабораторними приміщеннями, спеціальною технікою для проведення природоохоронних заходів;

– забезпечення створення екопросвітницьких центрів та ін.

12. Забезпечити охорону та збереження степів шляхом:

– розроблення «Стратегії охорони та збереження степів України» та відповідного плану заходів;

– запобігання залісенню степових територій, що перебувають у природному стані;

– введення заборони на надання місцевими адміністраціями під залісення земель запасу, зайнятих степовою рослинністю, натомість розглядати такі ділянки як перспективну мережу об’єктів природно-заповідного фонду місцевого та загальнодержавного значення;

13. Забезпечити розроблення законодавчих та нормативно-правових актів щодо внесення змін до Податкового кодексу України в частині надання податкових пільг підприємствам, установам, організаціям та громадянам, на землях яких розміщені об’єкти природно-заповідного фонду або об’єкти екологічної мережі;

У сфері збалансованого природокористування

14. Забезпечити розроблення та прийняття законодавчих і нормативно-правових актів з питань впровадження інтегрованого управління водними ресурсами на засадах басейнового принципу відповідно до Директиви Європейського Парламенту та Ради ЄС від 23 жовтня 2000 року № 2000/60/ЄС про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері водної політики.

15. Забезпечити розроблення та прийняття законодавчих і нормативно-правових актів щодо посилення контролю за охороною рибних запасів у водоймах країни та відповідальності за браконьєрський вилов риби, у тому числі на засадах Регламенту Ради ЄС від 29 вересня 2008 року № 1005/2008 про створення системи запобігання, стримування та заборони незаконного, незареєстрованого та нерегульованого рибальства.

16. Прискорити розроблення та прийняття Загальнодержавної програми поводження з відходами відповідно до положень законодавства Європейського Союзу з урахуванням національних особливостей, зокрема Директиви Європейського парламенту та Ради ЄС 2008/98/ЄС «Про відходи та скасування деяких інших директив», в якій передбачити завдання та заходи щодо:

– зміни до законів України «Про вторинні матеріальні ресурси», «Про упаковку та відходи упаковки», «Про обмеження щодо виробництва, використання, ввезення та розповсюдження в Україні окремих видів упаковки», «Про обмеження виробництва, використання, ввезення та розповсюдження в Україні полімерних пакетів»

– запобігання утворенню відходів або їх мінімізації;

– забезпечення технічно і економічно доцільного використання відходів виробництва та споживання як вторинних матеріальних і енергетичних ресурсів;

– розвитку системи заготівлі, роздільного збирання й перероблення побутових відходів і підвищення якості надання послуг у цій сфері;

– запровадження новітніх екологічно чистих та безпечних технологій утилізації, видалення та перероблення відходів.

У сфері екологічної освіти та освіти для збалансованого (сталого) розвитку

17. Внести зміни до Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки з урахуванням принципів збалансованого (сталого) розвитку та затвердити її на законодавчому рівні.

18. Розробити та затвердити Стратегію освіти для збалансованого (сталого) розвитку та Національний план дій щодо її реалізації на національному і регіональному рівнях на засадах Стратегії ЄЕК ООН,  передбачивши, зокрема:

- розроблення навчальних програм, підручників і навчальних посібників, методичного забезпечення з екологічної освіти та освіти для збалансованого (сталого) розвитку;

- розвиток наукових досліджень з питань екологічної освіти та освіти длязбалансованого (сталого) розвитку, в тому числі шляхом формування та затвердження відповідної програми фундаментальних і прикладних досліджень із залученням установ НАН України, Академії педагогічних наук, науково-дослідних та освітніх закладів, вчителів і громадськості;

- сприяння виданню еколого-освітніх матеріалів, підручників і посібників зі збалансованого (сталого) розвитку, започаткування видавничої програми «Бібліотека екологічної думки» для видання праць вітчизняних і зарубіжних учених, державних і громадських діячів з питань екологічної політики і збалансованого (сталого) розвитку;

- запровадження на національних каналах радіо і телебачення регулярних еколого-освітніх програм.

19. Забезпечити розроблення та прийняття проектів законодавчих, нормативно-правових та інструктивних документів щодо:

– включення дисципліни «Основи екології» до переліку обов’язкових навчальних предметів освітніх установ системи загальної і професійно-технічної освіти та розроблення відповідних державних освітніх стандартів і навчально-методичних посібників;

–інтеграції екологічної складової, принципів збалансованого розвитку та охорони природи в навчальні програми з природничих, математичних і гуманітарних дисциплін освітніх установ усіх рівнів;

– включення дисциплін з основ екології, збалансованого (сталого) розвитку та екологічної етики до освітньо-професійних програм вищих навчальних закладів.

20. Розробити і затвердити Концепцію розвитку післядипломної екологічної освіти, в якій передбачити:

– підготовку та впровадження у систему професійного навчання державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування спеціалізованих курсів з основ збалансованого (сталого) розвитку та охорони довкілля;

– розроблення навчальних програм і навчально-методичних посібників з екологічних питань, розрахованих на різні категорії фахівців, зокрема, у галузях промисловості, енергетики, сільського господарства, транспорту, сфери послуг з урахуванням впливу відповідних сфер економіки на стан довкілля.