Природа нагородила Україну винятково сприят­ливими умовами для життєдіяльності людини та ведення сільського господарства – це, насампе­ред, унікальні ландшафти та ґрунти. Україна є одним зі світових лідерів за площею потужних чорноземів.

Про врахування екологічної складової у планованій земельній реформі говоримо сьогодні з Тетяною Тимочко, головою Всеукраїнської екологічної ліги.

- Вітаємо! Широкого розголосу отримали спроби запровадити в Україні обіг земель сільськогосподар­ського призначення. До Верховної Ради внесені півтора десятки законопроектів, одні з яких намагаються яко­мога швидше впровадити купівлю/продаж, а інші – про­довжити мораторій на продаж сільськогосподарських земель. Які, на Вашу думку, сценарії розвитку ситуації?

- Тема нашої сьогоднішньої розмови актуальна не лише з огляду на запровадження ринку землі. Слід на­голосити, що стан земель і ґрунтів в Україні викликає тривогу та занепокоєння і може поставити перед нами питання про подальше існування у цьому світі. Водночас, саме запровадження цивілізованих економічних меха­нізмів у питанні використання та захисту земель може стати тим драйвером, що дасть потужний поштовх для розвитку і подальшого процвітання.

Земля для України – як нафта для окремих арабських країн. Різниця полягає у тому, що нафта колись закін­читься, а земля може годувати вічно, якщо у нас стане розуму про неї подбати.

Хочу нагадати, що впродовж віків загарбники нама­галися забрати саме нашу землю. Усі повстання, у біль­шій чи меншій мірі, стосувалися виключно земельного питання. Голодомори починалися не через природні катаклізми, а через втрату землі тими, хто її обробляв. Отже, враховуючи історичний досвід, маємо розуміти, що нині ми стоїмо перед серйозними економічними та соціаль­ними викликами. Але у земельної реформи є ще один аспект, не менш актуальний. Йдеться про наше став­лення до земель і ґрунтів як життєво важливого базису для існування людей та збереження природних екосистем. Жоден із внесених до парламенту законопроектів: чи то урядовий, чи депутатський, не враховує природоохоронної складової. Депутати-аграрії саме за рахунок скасування частини природоохоронних норм, намагаються, як вони кажуть, створити умови для дерегуляції та лібералізації аграрного бізнесу. Але жодні економічні вигоди не можуть відбуватись за рахунок природи.

- На вашу думку, це нерозуміння, чи щось інше?

-  Думаю, що і одне, і друге. У законопроектах чітко відбиваються інтереси бізнесу, агрохолдингів. Хоча, не виключаю, що частина депутатів ставлять свої підписи під законами, не розібравшись у їх змі­сті і тих загрозах, що існують у разі їх прийняття.

Саме тому ВЕЛ запропонувала альтернативний законопроект, який акцентує на необхідності вра­хування природоохоронних аспектів під час впро­ваджена земельної реформи.

Наші експерти – відомі грунтознавці Юрій Грицан, професор, доктор біологічних наук, голова Дні­пропетровської обласної організації ВЕЛ та Олек­сандр Тараріко, академік НААН України, фаховий земельник Олексій Бурковський, голова Донецької обласної організації ВЕЛ, юрист екологічного права Сергій Размєтаєв, кандидат юридичних наук, го­лова Харківської обласної організації ВЕЛ – розро­били і внесли через народного депутата Сергія Ша­хова проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вдосконалення природоохоронного режиму використання земель сільськогосподарського призначення у процесі запровадження обігу земель)», реєстраційний но­мер 2178-5. Наш законопроект був розглянутий на засіданні Комітету з питань екологічної політики та природокористування і єдиний отримав під­тримку членів Комітету. Більше того, у рішенні Комітету з екополітики йдеться про рекомендацію – цитую: «Комітету з питань аграрної та земельної політики врахувати екологічну складову проекту Закону реєстр. № 2178-5 при подальшому опрацю­ванні проекту Закону, який прийнятий за основу, реєстр. № 2178-10».

-  Чи можна трохи детальніше про мету і завдання законопроекту ВЕЛ?

-  В Україні у господарському обігу перебуває більше 92% території. Надзвичайно високим є рі­вень розораності, який становить понад 54%. Для порівняння – у розвинутих країнах Європи цей показник не перевищує 35%. Фактична лісистість території України – лише 16%, що недостатньо для забезпечення еко­логічної рівноваги (середній показ­ник європейських країн – 25-30%).

Надмірна розораність зе­мель, у тому числі на схилах, при­звела до порушення екологічно збалансованого співвідношення сільськогосподарських угідь, лісів та водойм, що негативно вплинуло на стійкість ландшафтів і зумовило значне техногенне навантаження на довкілля.

Без врахування природоохорон­них аспектів запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення використання земель становитиме загрозу не лише природному середо­вищу, а й ефективній господарській діяльності вже у найближчій перспективі.

Експерти ВЕЛ не заперечують необхідність запровадження цивілізованого обігу земель, але спочатку пропонують вдосконалити природоохо­ронний режим їх використання.

Сьогодні вже недостатньо просто охороняти природні ландшафти, є гостра потреба у їх від­творенні та розширенні. Саме тому ООН пропонує оголосити 2020-2030 рр. десятиліттям відтворення природних екосистем, оскільки високий рівень ро­зораності веде до ерозії ґрунтів, зникнення річок і, відповідно, до змін клімату та опустелювання. Деградація та еродованість земель – це не стільки аграрне питання, скільки проблема екологічної безпеки країн та регіонів.

За умов децентралізації та створення в Україні ринку земель реальним механізмом вирішення проблеми деградації ландшафтів, опустелювання та дефіциту земель для природо-заповідного фонду має стати вилучення у державний фонд еродованих сільськогосподарських земель.

До речі, наш законопроект пропонує утво­рити у кожній громаді резервний фонд земель у роз­мірі не менше 15% площі усіх сільськогосподар­ських угідь та вивести з обігу розорані крутосхили крутизною понад 5 градусів, а згодом і понад 3 градуси. Такі ділянки повинні піти під залу­ження, залісення – там мають бути здійснені ґрун­тозахисні заходи.

Такий пілотний проект Всеукраїнська еколо­гічна ліга розпочинає у Добропільському районі Донецької області. Ми плануємо частину неугідних земель засадити дубами, які тут росли споконвіків. Збереглися навіть кілька дубів та осокорів, яким більше 300 років.

-  Ви обмежились виключно екологічними ас­пектами?

- Ні. Реформу слід розглядати в рамках ста­лого розвитку держави. Тому ми пропонуємо одночасно з природоохоронною складовою і своє бачення щодо економічного та соціального векто­рів розвитку.

На першому етапі, який міг би бути розпочатий вже наступного року, право на придбання земель для ведення товарного сільськогосподарського ви­робництва отримують українські фермери, які ма­ють досвід роботи, а також постійно мешкають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж земельної ділянки. Окрім того, таке право надається органам місцевого самоврядування чи державі в особі уповноваженого урядом централь­ного органу виконавчої влади для викупу земель, що мають забезпечити формування та розширення екологічної мережі. Порядок такого викупу має встановити Кабінет Міністрів України. При чому, процес викупу земель має супроводжуватися ство­ренням агрохімічного паспорту земельної ділянки.

У нашому законопроекті запропоновано поси­лити адміністративну відповідальність за недотри­мання природоохоронних вимог.

Перший етап дасть можливість фермерам, які вже багато років обробляють українські землі, от­римати певний гандикап для розширення власного господарства. Разом з тим, ці зміни не стануть на­стільки об’ємними, щоб створити перекоси чи проб­леми у процесі купівлі/продажу земель. До того ж, вони дадуть можливість виявити практичні недоліки і проблеми для врахування їх у підго­товці запровадження цивілізованого ринку земель.

За нашим задумом саме фермери (господарі) мають стати економічною і соціальною основою сільського господарства України.

- А якщо в Україну захоче зайти потужний іноземний інвестор?

- Я відповім цитуванням Конституції України: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси... є об’єктами права власності Українського народу» – це стаття 13. У наступній статті читаємо: «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охоро­ною держави». І далі записано, як мають діяти механізми права власності та охорони основного нашого національного багатства: «Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реа­лізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону».

Що стосується іноземних інвесторів, наша Кон­ституція і законодавство надає їм багато можли­востей для ефективного вкладення коштів та ство­рення додаткового капіталу. Але це має відбуватися не на шкоду українському народу і державі.

- Як швидко, на вашу думку, держава буде готова до впровадження широкомасштабного ринку земель?

- Є питання у нашому житті, де поспіх не по­мічник. Експерти Всеукраїнської екологічної ліги наголошують на необхідності проведення комп­лексної оцінки родючості ґрунтів та інвентари­зації особливо цінних природних територій для резервування та створення на перспективу нових обʼєктів ПЗФ.

За 2020 рік уряд повинен підготувати кілька документів, зокрема: якісний Закон про обіг зе­мель сільськогосподарського призначення, Порядок економічного стимулювання заходів щодо викори­стання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів, Державну програму заходів, спрямованих на забезпечення оптимального співвідношення земельних угідь в Україні, Державну програму розвитку екологічної мережі до 2030 року.

Для того, щоб Україна не втратила своє головне багатство, кожен має докласти зусиль на своєму місці, а рішення повинні бути виваженими і за­хищати інтереси українського народу та Природи.