Понеділок 15 серп. 2022
Приєднання України до Мінаматської конвенції: громадські консультації

Мінаматська конвенція1Упродовж вересня-жовтня 2018 року Всеукра­їнська екологічна ліга та Національний молодіж­ний центр «Екологічні ініціативи» провели низку громадських консультацій щодо приєднання Украї­ни до Мінаматської конвенції. Заходи були органі­зовані в рамках виконання Проекту ПРООН/ГЕФ.

Програма малих грантів (ПМГ) – корпоратив­на програма глобального екологічного фонду (ГЕФ), яка впроваджується Програмою розвитку Органі­зації Об’єднаних націй (ПРООН) з 1992 року. У більш ніж 125 країнах ПМГ сприяє впровадженню інноваційних рішень на місцевому рівні, розвитку потенціалу організацій громадянського суспільства за допомогою проектів, що сприяють сталому роз­витку місцевих громад, приділяючи особливу увагу корінним народам, жінкам та молоді.

ПМГ підтримує більше 20000 грантових про­ектів щодо збереження біорізноманіття, пом’як­шення наслідків та адаптації до зміни клімату, запобігання деградації земель, охорони міжнарод­них вод і зменшення впливу хімічних речовин при створенні засобів до існування.

Участь у консультаціях взяли: представники ор­ганів державної влади та місцевого самоврядуван­ня, об’єднаних територіальних громад, науковці, установи, які працюють у галузі екологічної без­пеки та охорони навколишнього середовища, при­родоохоронні громадські організації, ЗМІ.

Консультації відбулись:

14 вересня 2018 року – м. Краматорськ, Доне­цька область. В рамках ІІІ екологічного форуму «Екологія промислового регіону», де були пред­ставлені підприємства, установи та організації, що працюють у сфері поводження з відходами.


18 вересня 2018 року
– м. Київ, за сприяння Де­партаменту екології та природних ресурсів Київ­ської обласної державної адміністрації.

25 вересня 2018 року – м. Херсон, у приміщенні Оргуського центру, за сприяння Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської облас­ної державної адміністрації.

28 вересня 2018 року – м. Запоріжжя, за під­тримки Запорізької обласної ради.

2 жовтня 2018 року – м. Житомир, за сприяння Житомирського державного університету імені Івана Франка.

2 жовтня 2018 року – м. Рівне, за сприяння На­ціонального університету водного господарства та природокористування.

Під час консультацій були представлені основні положення Мінаматської конвенції, а також пре­зентований проект Закону України «Про ратифі­кацію Мінаматської конвенції про ртуть». В ході обговорення учасники звернули увагу на необхід­ність виконання заходів, спрямованих на імпле­ментацію в подальшому положень Мінаматської конвенції про ртуть, зокрема щодо узагальнення статистичних даних про обсяги ртуті в Україні, необхідність запровадження системи моніторингу та контролю, в тому числі інструментально-лабо­раторного, за викидами та скидами ртуті та її спо­лук, поводження з ртутьвмісними відходами.

Додатково було наголошено на необхідності про­ведення інформаційних кампаній та популяриза­ції знань щодо негативного впливу ртуті та її спо­лук на здоров’я людини та довкілля.

За результатами обговорення учасники кон­сультацій вирішили:

1. Підтримати ініціативу щодо подання проекту Закону України «Про ратифікацію Мінаматської конвенції про ртуть» в запропонованій редакції на розгляд Верховної Ради України.

2. Сприяти залученню громадськості, наукових ус­танов, освітніх закладів до участі в процесах ратифі­кації Мінаматської конвенції про ртуть та імплемен­тації її положень в національне законодавство.

Мінаматська конвенція

Прийняття Мінаматської конвенції про ртуть було викликане сумнозвісними подіями 50-60 ро­ків минулого століття. Саме тоді (у 1956 році) була вперше офіційно зареєстрована хвороба Мінамата у людей, які мешкали біля затоки Мінамата у пів­денно-західній частині Японії. Згодом був доведе­ний зв’язок захворювання зі споживанням отрує­ної ртуттю риби. Забрудник потрапляв до морської затоки зі стічними водами хімічного заводу Chisso. У морській воді та водних організмах неорганічна ртуть в результаті метилювання перетворювалась на метилртуть. Крім людей, жертвами отруєння стали свійські тварини (собаки, коти, свині, пацю­ки) та птахи, які селилися поблизу затоки, багато з них загинуло.

Мінаматська конвенція2У хворих проявлялися такі симптоми: сенсорні та слухові розлади, звуження поля зору, важке оніміння кінцівок, неспроможність говорити та їсти, порушення свідомості, координації рухів, слабкість, атактична хода. Вони поступово поси­лювалися, ускладнюючись загальним паралічем, важкістю ковтання, конвульсіями. При тяжкому отруєнні наставала смерть. Малюки зазнавали ін­токсикації ще до народження. Схожі випадки були зафіксовані у США, Канаді та інших краї­нах. Зауважимо, що тоді ртуттю отруїлися майже 2 тисячі осіб, багато з них померли. Лише через 40 років після появи перших ознак екологічного лиха риба та молюски у затоці Мінамата були ви­знані безпечними для здоров’я.

Зважаючи на актуальність проблеми та небез­пеку, яку спричиняє використання ртуті, під егі­дою Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) була розроблена Мінаматська конвенція і ухвалена 9 жовтня 2013 року на конференції в м. Мінамата (Японія) за участю більше тисячі де­легатів зі 139 країн. 10 жовтня 2013 року конвен­ція була відкрита до підписання в м. Кумамото (Японія). Мінаматську конвенцію ратифікували 74 країни, підписали – 128, а 16 серпня 2017 року вона була підписана й Україною.

Мета Конвенції – захист здоров’я людей і нав­колишнього середовища від шкідливого впливу ртуті. Документ передбачає поетапну відмову від її використання. До 2018 року має припинитися виробництво ацетальдегіду із застосуванням ртуті в якості каталізатора.

До 2020 року передбачено скорочення експорту, імпорту та виробництва цілого спектру ртутьвмісних продуктів, вводяться обмеження щодо ряду процесів галузей промисловості, де вико­ристовується, вивільняється або випромінюється ртуть (гірничовидобувна промисловість, зокрема непромисловий видобуток золота; виробництво цементу).

Список предметів, які повинні бути виведені з користування, містить: барометри та інші вимірю­вальні прилади, люмінесцентні лампи, акумуля­тори, ртутьвмісні амальгами в стоматології, кос­метичні засоби.

До 2025 року обмеження поширяться на вироб­ництво цементу, застосування хлор-лужних тех­нологій та роботи вугільних ТЕС, діяльність яких пов’язана зі ртуттю.

У тексті Конвенції містяться положення, якими можуть скористатися урядові структури, неурядо­ві організації та інші сторони для мінімізації ви­кидів і скорочення застосування ртуті.

Прийняття Мінаматської конвенції допоможе врятувати довкілля від антропогенних викидів ртуті та знизить ризики здоров’ю людини, завдані цими препаратами.

Значення та результати Мінаматської кон­венції:

Екологічні

• обмеження пропозиції й торгівлі, поступова відмова від застосування ртуті та її сполук;

• заборона створення нових підприємств з видо­бутку первинної ртуті;

• діючі підприємства з видобутку первинної ртуті підлягають забороні до 2032 року;

• поетапне зупинення виробничих процесів, у яких використовується ртуть або її сполуки;

• встановлення заборони виробництва, імпорту та експорту продукції, що містить ртуть, з 2020 року;

• зменшення обсягів утворення відходів І класу небезпеки тощо. 

Охорона здоров’я

• розроблення і реалізація стратегій та програм для виявлення і захисту населення, що перебуває в зоні ризику, особливо вразливих груп населення;

• розроблення й реалізація науково обґрунтова­них освітніх і профілактичних програм на вироб­ництві;

• зміцнення інституційного та професійного по­тенціалів для профілактики, діагностики, ліку­вання і моніторингу ризику для здоров’я, що ви­кликаний впливом ртуті тощо.

Фінансові

• отримання фінансових ресурсів з Цільового фонду Глобального екологічного фонду на покрит­тя витрат на підтримку реалізації Мінаматської конвенції;

• отримання допомоги для підтримки процесів зміцнення потенціалу та надання технічної допо­моги з Цільової міжнародної програми тощо.

Перелік зазначених переваг не є вичерпним.

Особливо актуальною є необхідність правового регулювання даного питання, що пов’язане з від­сутністю в Україні нормативно-правових актів, які б комплексно регулювали поводження зі ртут­тю та провадження господарської діяльності, по­в’язаної з використанням ртуті, містили б поло­ження щодо обмеження або виведення з обігу про­дукції, яка містить ртуть.

Тому, зважаючи на нагальну потребу вживання заходів і визнання серйозних наслідків для здоров’я людини та навколишнього середовища, що виникають у результаті забруднення ртуттю, Міністерством екології та природних ресурсів України було розроблено проект Закону України «Про ратифікацію Мінаматської конвенції про ртуть». Окремий аспект у впровадженні Конвенції полягає у забезпеченні належної утилізації ртуті та ртутьвмісних речовин. При цьому, належне впровадження Конвенції має забезпечити перший принцип ієрархії управління відходами – запобі­гання їх утворенню. Метою законопроекту є рати­фікація Конвенції.

Механізм реалізації законопроекту включає розроблення нового подзаконного акту, який впро­ваджує до законодавства України положення Кон­венції, серед яких найважливішими є:

- систематизація виробничих процесів, пов’яза­них зі ртуттю;

- систематизація кустарного та дрібномасштаб­ного видобутку золота;

- контроль та скорочення викидів ртуті;

- скорочення вивільнення ртуті, її зберігання;

- розроблення стратегій з виявлення та оцінки ді­лянок, забруднених ртуттю або її сполуками;

- забезпечення фінансовими ресурсами націо­нальних заходів, спрямованих на реалізацію по­ложень Конвенції;

- співпраця для забезпечення своєчасного та на­лежного зміцнення потенціалу та надання техніч­ної допомоги Сторонам, які є країнами, що розви­ваються;

- розроблення та реалізація стратегій і програм для виявлення та захисту населення, що знахо­диться у зоні ризику, особливо вразливих груп - діти, жінки, люди, що мають розлади здоров’я;

- обмін Сторін технічною, економічною та пра­вовою інформацією щодо ртуті та її сполук;

- відкритість публічної інформації, підвищення обізнаності та просвіта громадськості.