ГМО, або генетично модифіковані організми, у науковій літературі їх ще називають трансгенні організми – це організми, які отримують у результаті специфічних молекулярно-біологічних і біотехнологічних маніпуляцій, хоча й з використанням генетичного матеріалу існуючих організмів і генів, узятих з інших, неспоріднених йому, організмів. Тобто створюється, фактично, новий організм, що не може бути створений у природі природним шляхом.

У природі дуже важливо, щоб генетичний матеріал використовувався із споріднених форм, тобто всередині певного виду або, принаймні, з використанням форм різних видів організмів, але всередині одного роду.

Використовувати генетичний матеріал із зовсім іншого роду при створенні організмів у природі, практично, неможливо. І це є природне обмеження будь-яких непередбачених наслідків. А ГМО створюються шляхом залучення генетичного матеріалу не тільки різних родів і сімейств, але й різних царств організмів (бактерії, гриби, тварини, рослини).

Саме тому ГМО – це новий тип організмів, які не існують у природі. Не слід плутати ГМО з мутантними організмами, тому що мутантні організми – це знову ж таки природні організми, які завжди існували й існують наразі у природі. Тому мутант – це природний продукт, а ГМ – неприродний продукт. І цілком логічним є застережне ставлення до цього «нового продукту».

Ризики від використання ГМО

Технологія ГМО настільки недосконала, що може стати основним джерелом біологічного та екологічного ризику для людини і навколишнього середовища.

Не відомо, чого чекати від ГМО, адже їхній вплив на людський організм можна прогнозувати тільки теоретично. Наука не спроможна визначити, куди саме потрапляє вміщений ген.

Поняття «біобезпеки» відносно ГМО зовсім не випадкове: ці організми живі, а значить здатні до розмноження, передачі «набутого» зміненого матеріалу потомкам. Із самого початку комерційного використання генетично модифікованих рослин у сільському господарстві між вченими у всьому світі тривають дискусії про те, чи достатньо вони розуміють основи життя закладені еволюцією, щоб маніпулювати генами і починати масове використання у сільському господарстві та виробництві продуктів харчування.

Агротехнічні ризики

Практичне використання методів генетичної інженерії (ГІ) найбільш поширене в сільськогосподарському рослинництві.

• Ризики непередбачуваних змін нецільових властивостей і ознак модифікованих сортів, пов’язані з плейотропних дією введеного гена. Наприклад, зниження стійкості до патогенів при зберіганні і стійкості до критичних температур при вегетації у сортів, стійких до комах-шкідників.
• Ризики відстроченого зміни властивостей, через кілька поколінь, пов’язані з адаптацією нового гена геному і з проявом як нових плейотропних властивостей, так і зміною вже декларованих.
• Неефективність трансгенної стійкості до шкідників через кілька років масового використання даного сорту.
• Можливість використання виробниками термінальних технологій для монополізації виробництва насіннєвого матеріалу.

Сьогодні найпоширенішими є трансгени, стійкі до гербіцидів, шкідників і вірусів. «Нечутливість» до гербіцидів (пестицид, який знищує бур’яни) дозволяє певній рослині бути невразливою до смертельних, по відношенню до інших рослин, доз хімікатів. В результаті поле звільняється від усіх зайвих рослин, тобто бур’янів, а культури, стійкі до гербіциду, виживають. Стійкість рослини проявляється до конкретного типу гербіциду. Якщо шкідники будуть постійно попадати під вплив гербіциду, то можуть до нього адаптуватись, і тоді він стане недієвим. Крім того,культури, стійкі до гербіцидів, призведуть до збільшення використання гербіцидів на полях. Відповідно, більше їх потрапить в їжу і навколишнє середовище, що збільшує ризик захворювання раком та іншими хворобами.

Стійкість до вірусів рослина набуває завдяки вбудованому гену, взятому з того ж самого вірусу. Вчені припускають, що вбудовані гени можуть комбінуватись з генами інших вірусів, що природним шляхом заражають рослини. Таким чином з’являються генетичні комбінації, які, не виключено, можуть визивати появу нових і навіть більш небезпечних вірусів.

Величезну загрозу для сільського господарства представляє реальна можливість генетичного забруднення традиційних сортів культурних рослин трансгенними формами.

Екологічні ризики

Зниження сортового різноманіття сільськогосподарських культур внаслідок масового застосування ГМО, отриманих з обмеженого набору батьківських сортів.

Неконтрольований перенесення конструкцій, особливо визначають різні типи стійкості до пестицидів, шкідників і хвороб рослин, внаслідок перезапилення з дикорослими родинними і предкового видами. У зв’язку з цим зниження біорізноманіття дикоростучих предкової форми культурних рослин і формування «супербур’янів».

Ризики неконтрольованого горизонтального переносу конструкцій у ризосферному мікрофлору. Пилок рослин завдяки вітру, птахам і комахам може переноситися на великі відстані, запліднивши рослини близьких видів і переносячи в них свій генетичний матеріал.

Негативний вплив на біорізноманіття через поразку токсичними трансгенними білками нецільових комах та ґрунтової мікрофлори і порушенні трофічних ланцюгів.

• Ризики швидкого появи стійкості до використовуваних трансгенних токсинів у комах - фітофагів, бактерій, грибів та інших шкідників, під дією відбору на ознаку стійкості, високо єфективного для цих організмів.
• Ризики появи нових, більш патогенних штамів фітовірусів , при взаємодії фітовірусів з трансгенними конструкціями, проявляючи локальну нестабільність в геномі рослини – господаря і тим самим які є найбільш вірогідною мішенню для рекомбінації з вірусною ДНК.
• Поширення ГМО веде до зниження різноманітності інших сортів і порід. Це раз-різноманітність – основа стійкості сільського господарства.
• Виснаження і порушення природної родючості ґрунтів. ГМ-рослини з генами, які прискорюють ріст і розвиток, в значно більшому ступені, ніж звичайні, виснажують ґрунт і порушують її структуру; в результаті придушення токсинами ГМ-рослин життєдіяльності ґрунтових безхребетних, ґрунтової мікрофлори і мікрофауни відбувається порушення природної родючості.

Не виключено, що ГМ рослини будуть поступово впливати на видовий склад і чисельність ґрунтових бактерій і вірусів та тварин, що мешкають в регіоні. Математична модель поведінки ГМО-популяції в природних умовах передбачає два етапи: витіснення вихідної форми, а потім вимирання і самого трансгенного угруповання під тиском стабілізуючого добору. Отже, будь-які сценарії поширення ГМО в біосфері, певно, не є позитивними. Зараз від канадських фермерів поступає інформація про те, що генетично модифікований рапс (канола), стійкий до гербіциду, перетворюється на бур’ян, який розмножується і захоплює території сільськогосподарських угідь із великою швидкістю. Проблема полягає в тому, що для того, щоб вивести рапс необхідно застосовувати надзвичайно сильні хімікати.

Медичні ризики

Інше важливе питання – як вживання ГМО впливатиме на здоров’я людей.

Всі медичні проблеми, викликані споживанням ГМО – ті, що вже спостерігаються, а також і такі, що є досить ймовірними у найближчому майбутньому, мають біологічну основу:

1. Неспрогнозованість встроювання чужорідного праймера в геном реципієнта;
2. Плейотропний ефект (множинна дія) встроєнного гену;
3. Порушення стабільності геному та зміни його функціонування внаслідок введення праймера;
4. Порушення стабільності самого встроєного праймера;
5. Наявність у складі вектора «технологічного сміття» (зокрема, генів стійкості до антибіотиків), що може викликати негативні для здоров`я наслідки;
6. Алергійні ефекти трансгенних білків;
7. Токсичність трансгенних білків.

Перенесення деяких генетичних ділянок коду в нові культури може також стати джерелом алергійних реакцій у людей, які раніше на цей продукт такої реакції не мали. Загальновідомий приклад перенесення генів бразильського горіху в сою (для збільшення вмісту білку), що зробило її небезпечною для людей, що мали раніше алергію на цей вид горіхів. Із початком застосування трансгенних продуктів відзначається значне збільшення онкологічних захворювань.

Можливі негативні наслідки завдяки виникненню стійкості до антибіотиків– єдиної дієвої зброї, яку застосовує людина для боротьби з інфекціями. річ у тому, що в процесі перенесення ГМ матеріалу біологам необхідно виділити клітини, в які цей матеріал потрапив. Для цього разом з переносимим геном часто переноситься так званий «ген-маркер», який легко ідентифікувати. У більшості випадків цим геном виступає ген стійкості до антибіотика.

В 1989 р. генно-інженерна модифікація амінокислоти L-триптофану, звичайного компоненту раціону викликала смерть 37 американців і зробила ще 5000 чол. інвалідами.

Нещодавно, американська компанія «Епицит» повідомила про створення і, більш того, випробовування сорту ГМ-кукурудзи, що виробляє людські імуноглобуліни (антитіла) на поверхневі білки сперми, з ціллю отримання контрацептивів нового покоління. Неконтрольоване перезапилення цього сорту з харчовими може призвести до серйозних демографічних наслідків на територіях, де виробляється подібна продукція.

Практично всі тестування та дослідження ГМО і ГМ-продукції були короткостроковими – негативний вплив їх може проявитись через тривалий час або відбитись на нащадках.

Харчові ризики

• Безпосередня дія токсичних і алергенних трансгенних білків ГМО.
• Ризики, опосередковані плейотропних дією трансгенних білків на метаболізм рослин.
• Ризики, опосередковані накопиченням гербіцидів та їх метаболітів в стійких сортах і видах сільськогосподарських рослин.
• Ризики горизонтального переносу трансгенних конструкцій, в першу чергу в геном сімбіонтних для людини і тварин бактерій (E.coli, Lactobacillus (acidophillus, біфідо-, Bulgaricus, кавказький), Streptococcus Thermophilus, Bifidobacterium та ін.)

Після вживання ГМ продуктів, у людей виявлено патології слизової оболонки кишечника, печінки, тимуса, селезінки, а також зменшення відносної ваги внутрішніх органів. Тривалий вплив на організм соєвих інгібіторів протеїназ, у якості харчової добавки, призводив до гіпертрофії і гіперплазії підшлункової залози, впритул до неопластичних новоутворень та карциноми. Гліфосат є сильним канцерогеном і може викликати лімфому.

ГМ-соя може бути складовою частиною сортів хліба, печива, дитячого харчування, маргарину, супів, піци, їжі швидкого приготування, м'ясних продуктів (наприклад, вареної ковбаси), борошна, цукерок, морозива, чіпсів, шоколаду, соусів, соєвого молока і т . д.

ГМ-кукурудза (маїс) може міститися в таких продуктах, як їжа швидкого приготування, супи, соуси, приправи, суміші для тістечок, чіпси, жуйка. Посилення тиску покупців у Європі спонукало харчову індустрію відзначати наявність ГМ-компонентів у продуктах, маркувати її.

Тож, до поширених продуктів, які містять у своєму складі ГМО, відносяться:

-                  Пшениця, помідори, соя, кукурудза, картопля, цукровий буряк, полуниця, ріпак, кабачки, цикорій, папайя;

-                  Ковбасні вироби, пельмені та шинка, паштети;

-                  Шоколадні вироби (M&M, Snickers, Twix, Milky Way, шоколад «Нестле», Nesquik);

-                  Безалкогольні напої (Соса-Соla, «Спрайт», «Фанта», Pepsi, "7-Up");

-                  А також: сухі сніданки, рис, соуси, чай, печиво, приправи, майонези, соуси, дитяче харчування, йогурти, кефір, сир, чіпси, кава та інше.

Особливої уваги надано закладам швидкого харчування, таким, як McDonald’s.

Соціальні ризики

Світовий досвід використання ГМО та одержаних з них продуктів свідчить, що частина населення, деякі неурядові організації та засоби масової інформації різко негативно ставляться до вирощування ГМО і продуктів харчування, одержаних із генетично змінених рослинних організмів (ГЗРО). На населення, яке негативно ставиться до ГЗРО, впливають: довіра громадян країни до контролюючих органів держави і взагалі влади; активність з хімічних кампаній-конкурентів, які зацікавлені в підтримці заходів, спрямованих на дискредитацію продукції конкурентів; стан інформованості населення щодо ГЗРО.

При створення системи безпеки ГМО та прийнятті виважених, науково обґрунтованих управлінських рішень ці аспекти слід враховувати, щоб запобігти соціальній напрузі в суспільстві.

Україна сьогодні знаходиться у центрі уваги провідних біотехнологічних компаній, які зацікавлені у просуванні своєї продукції на її ринок. Де-юре в Україні не зареєстровано жодної ГМ-культури, але де-факто щороку ними, згідно з оцінками експертів, засіваються тисячі га. Офіційна інформація про рівень поширення ГМО в Україні, на жаль, відсутня. Це є наслідком недосконалої системи державного контролю та відсутності ефективних польових наглядових програм.

Всеукраїнська екологічна ліга вважає за необхідне:

1. створити незалежну від виробника, державну систему контролю за наявністю ГМО та продуктів їх переробки у сільськогосподарській сировині, продуктах харчування та кормах, як вітчизняного так й імпортного походження;

2. гармонізувати національне законодавство із відповідним законодавством ЄС, оскільки це є необхідною умовою для успішного просування органічної продукції сільського господарства та харчової промисловості на європейський ринок.

Всеукраїнська екологічна ліга виступає за повну заборону використання ГМО в продуктах харчування та вирощування ГМ-рослин в Україні.