Четвер 22 жовт. 2020

ІПЦ зустрічає нових друзів2Географія гостей Виграєва постійно розширюється. Сьогодні до нас завітали представники громади Гіфгорна – містечка у Нижній Саксонії (Німеччина). Вони приїхали до Корсуня-Шевченківського (Черкаська область) на міжнародну конференцію і не змогли не скористатися нагодою відвідати наш Інформаційно-просвітницький центр «Екологічна варта». Зрозуміло, що гостям припала до душі робота Всеукраїнської екологічної ліги щодо навчання дітей використовувати екологічно дружні технології та розуміти їх сутність.

Коли ВЕЛ обирала місце для облаштування екологічного інформаційно- просвітницького центру, стало зрозумілим, що школа Виграєва має «правильну екологічну історію». Їй 104 роки і збудована вона разом із сотнею інших за проектом архітектора мецената Опанаса Сластіона. Вже тоді були зрозумілими засади енергоощадності, до яких сучасна людина лише зараз повертається обличчям. Це товсті стіни, обкладені якісною цеглою, ретельно продумана система вентиляції та обігріву, високе горище, утеплені природними матеріалами віконниці...

ІПЦ зустрічає нових друзів3За 100 з лишком років ця будівля бачила різне. І, безперечно, вона потребувала оновлення. Після її закриття як навчального закладу цю школу могла спіткати доля тисяч інших сільських шкіл – руйнування і забуття.

Експерти Всеукраїнської екологічної ліги та фахівці-будівельники провели ретельне дослідження та експертизу будівлі з метою її відновлення і збереження.

За підтримки проекту ПРООН/ГЕФ було змонтовано нову систему опалення з використанням твердопаливних котлів, встановлено енергозберігаючі вікна, сонячні батареї, аератори для водяних кранів, започатковано роздільне збирання відходів (скло, папір, пластик) та електронних компонентів (плат і батарейок), збудовано локальні очисні споруди, висаджено ділянку енергетичної верби та створено дослідницькі ділянки органічного землеробства. Діти і дорослі, які відвідують Інформаційно просвітницький центр «Екологічна варта», вчаться жити в злагоді з природою і знайомляться з кращими практиками збалансованого розвитку.

ІПЦ зустрічає нових друзів5Зусиллями Всеукраїнської екологічної ліги – громадської організації за підтримки міжнародних організацій і небайдужих українців врятована від руйнування справа наших славних предків. Прекрасна будівля земської школи отримала друге життя. Тут знову чути дитячі голоси, дзвенить їхній життєрадісний сміх. Сотні дітей стали ближчими до природи, в стінах центру вони знайшли нових справжніх друзів.

Гостей з Німеччини здивувало і вразило побачене у старовинній школі маленького українського села. Вони завітали до музею сільської школи, оглянули кімнати, де живуть діти, навчальні класи, костюмерну, медпункт, теплий спортивний зал, басейн і футбольне поле.

Ми домовились з німецькими колегами про проведення наступного літа міжнародного семінару для дітей з України та країн Євросоюзу, бо питання збереження довкілля не мають кордонів.

А наші сьогоднішні гості з Німеччини повезуть у своїх серцях промінчик світла і тепла гостинного Виграєва!

ІПЦ зустрічає нових друзів1

Чи буде у Корсуні чиста питна вода712 та 13 листопада 2018 р. Корсунь-Шевченківський на Черкащині відвідала офіційна делегація з німецького міста Гіфгорна на чолі з його бургомістром Маттіасом Нерліхом. Гості провели декілька важливих зустрічей, го­ловною метою яких стало окреслення майбутніх напрямків співпраці.

Плідне співробітництво міст-побратимів триває більше трьох десятиліть, впродовж яких відбувався обмін групами школярів, проходили фестивалі творчих колективів та спортивні заходи. Тепер, бажаючи розширити коло вирі­шуваних питань і маючи змогу надати дієву допомогу, ні­мецька сторона запропонувала розробити проект рекон­струкції системи питного водопостачання Корсуня. Ні­мецькі гості добре розуміють суть проблеми і чітко усві­домлюють шляхи її вирішення, бо якихось 10-15 років тому робили це у себе. Застосування новітніх технологій дозволить покращити якість питної води і збільшити кіль­кість підключень абонентів до водогону. Так народився проект «Чиста вода для Корсуня», над яким обидві сторо­ни працювали цілий рік.

Чи буде у Корсуні чиста питна водаПрезентація очисноі установкиВ місті близько 200 вулиць загальною довжиною 145 км, на які припадає всього 10 км централізованих каналізацій­них мереж. У Корсуні-Шевченківському з 5835 приватних домоволодінь лише 67 під’єднані до централізованого водовідведення. Решта оснащені або вигрібними ямами, або, в кращому випадку, септиками. 59 багатоповерхових будинків у центрі міста підключені до мережі центрального водопоста­чання і водовідведення. Інші власники будинків самостійно вирішують, куди подіти використану воду. Стічні води ви­качують 5 насосних станцій КП «Водоканал», які потім ви­ливають їх на поля фільтрації за містом. Оскільки в Корсуні відсутня станція очистки, наразі невідомо, скільки стічних вод потрапляє на ці поля і яка їх фільтрувальна здатність. Має місце скидання забруднених вод і поза межами фільтру­вальних полів, що завдає катастрофічної шкоди для Росі, людей та навколишнього середовища в цілому.

Додатковим мотиваційним імпульсом у вирішенні «водно­го» питання став масовий замор риби в Росі 9-10 серпня 2018 року. Дно річки було вкрите півметровим шаром риби та ра­ків, а сморід відчувався навіть з водопровідних кранів.

Чи буде у Корсуні чиста питна вода8Прийнятним виходом з цієї складної ситуації обрали об­ладнання локальних очис­них споруд, в яких стічна рідина очищається до стану, який дозволяє скидати її в ґрунт або у водойму без заподіяння шкоди людині й довкіллю. При експлуатації установок не використовуються жодні хімічні речовини, а ефективність сягає 90-­98%. Ще два десятиліття тому в Німеччині ситу­ація зі стічними водами була подібна до тієї, що є в Україні сьогодні. Останні 15 років скид неочищених стічних вод у ґрунт скрізь, навіть у найвіддаленіших місцях, заборонений законом і суворо карається.

Чи буде у Корсуні чиста питна вода3Приміщення для водоочисної установки облад­нали на території КП «Водоканал» навпроти педа­гогічного коледжу. В рамках візиту німецької де­легації відбувся тестовий запуск установки з очи­щення води. Аби привернути увагу громадськості до надважливого питання підтримання чистоти Росі, яка з давніх-давен напуває Корсунь, відбула­ся українсько-німецька конференція «Очищені стічні води – чиста Рось – здорові корсунці».

Присутніх привітав міський голова Олександр Гайдай, який подякував німецьким колегам за ді­єві намагання вирішити одну з найбільших проб­лем Корсуня-Шевченківського – забезпечення жи­телів міста якісною питною водою. Він зазначив, що Гіфгорн допомагає місту-побратиму не лише інформаційно, а й конкретни­ми справами. У рамках цьогорічного проекту «Чиста вода для Корсуня – ІІ» німецькою стороною було профінансовано придбання очисної установки. Її закупили у міжнародної компанії-виробника фільтрів для очищення води.

– Ми вирішили обладнати цей пункт реалізації очищеної питної води, коли після екологічної ката­строфи на річці Рось влітку побачили, що місто вкрай потребує альтернативних джерел водопоста­чання, з яких можна було б подати воду для насе­лення, для дитячих установ та шкіл. І тому ця проб­лема постала гостро, – зазначив Олександр Гайдай.

– Завдяки нашим німецьким друзям зараз ми має­мо цю установку, яка перед­бачає забір води з водогону і приведення її у відповідність нормам СанПіну. Це буде вода такої якості, як, наприклад, у бутлях, що продаються у ма­газинах. Сьогодні, 13 листо­пада, нами отриманий повний пакет документації по цій установці. Ми порахуємо всі затрати на очищення. Для са­дочків і шкіл вода буде реалізовуватись за рахунок місцевих бюджетів, а населення зможе її купувати. Буде розроблений відповідний тариф, думаю, в межах 1 гривні за літр, – повідомив міський голова.

Чи буде у Корсуні чиста питна вода1У свою чергу, бургомістр м. Гіфгорна Маттіас Нерліх, звертаючись до присутніх, звернув увагу на те, що важливим фактором успішності проекту є зацікавленість багатьох людей.

– Тільки якщо ми будемо співпрацювати як ко­манда, як друзі, тоді ми будемо успішними, – на­голосив він. – Для того, аби реалізувати проект  «Чиста вода для Корсуня», нам потрібна підтримка. Тому я радий бачити у цій залі так багато людей, зацікавлених долучитися до справи. Кожен має за­мислитись над тим, що він сам може зробити для того, щоб у майбутньому всі ми мали чисту воду.

Знаковою для розвитку плідних двосторонніх відносин стала присутність на конференції по­стійного заступника Посла Німеччини в Україні Вольфганга Біндзайля.

У своєму виступі він зазначив, що сьогоднішня конференція є виразом особливо близького парт­нерства між містами. Федеральний уряд Німеччи­ни започаткував «Швидкий стартовий пакет для України» для зміцнення партнерських стосунків на місцевому рівні та фінансує його з коштів Федерального міністерства еко­номічного співробітництва.

Я дуже радий, що за нашої підтримки в Корсуні-Шевченківському започатко­вується конкретний проект, який, як ми всі сподіваємося, принесе мешканцям міста відчут­ні зрушення у забезпеченні якісною питною водою.

Присутній на конференції голова обласної ради Олександр Вельбівець у своєму виступі звернув увагу на те, що Корсунь-Шевченківський вигідно вирізняється з-поміж багатьох населених пунктів, що мають зарубіжних побратимів, тим, що не об­межується лише обмінами в питаннях культури або спорту. Важливою гранню побратимства ста­ла співпраця у соціальній сфері, а саме – вирі­шення болючої проблеми забезпечення населення якісною питною водою. Він запевнив присутніх у тому, що буде активно лобіювати вирішення «вод­ного» питання на усіх рівнях влади в межах Чер­каської області, а якщо буде потрібно – і на рівні країни. Він наголосив, що потрібна лише чітка ініціатива з боку міської ради. На це має бути спрямований певний фінансовий ресурс міста, що стане підтвердженням того, що проблема справді стоїть гостро і є пріоритетною для міста. Олек­сандр Вельбівець запевнив присутніх, що облрада готова долучитися до співфінансування як за ра­хунок коштів обласного бюджету, так, можливо, і за рахунок коштів Державного фонду регіональ­ного розвитку.

Чи буде у Корсуні чиста питна вода4Всеукраїнська екологічна ліга та її Корсунь- Шевченківський районний осередок понад 10 ро­ків опікуються екологічним станом річки Рось. Під час виступу на конференції голова ВЕЛ Тетя­на Тимочко загострила увагу присутніх на при­чинах проблем Росі, серед яких – зарегульованість річкового стоку гідротехнічними спорудами, не­санкціоновані скиди у водойму забруднюючих ре­човин, засмічування і забудова прибережної сму­ги. Всеукраїнська екологічна ліга виступає за за­борону використання фосфатних миючих засобів, які, потрапляючи у водотік, викликають швид­кий ріст водоростей, стрімке їх відмирання і, як результат – вторинне отруєння води.

Надзвичайно важливим фактором для забезпе­чення нормального санітарного стану та кисневого водообміну водосховищ є постійні санітарні попус­ки води з-під заставок гребель (з придонних шарів), як це робилося до передачі ГЕС на Росі в оренду.

Позиція Всеукраїнської екологічної ліги щодо водної політики в Україні

1.  Щодо стану водних ресурсів та формування нової водної політики:

1.1 Забезпечити розроблення та прийняття законодавчих і нормативно- правових актів з питань удосконалення правового режиму водоохоронних зон і прибережних смуг водних об'єктів, створення та винесення в натуру прибережних зон і дотримання в них режиму господарювання.

1.2 Зробити та запровадити механізми реалізації державної системи інтегрованого екологічного моніторингу водних ресурсів.

1.3 Розробити і затвердити План впровадження системи інтегрованого управління природокористуванням у прибережній смузі Чорного та Азовського морів.

Чи буде у Корсуні чиста питна вода51.4 Посилити державний нагляд і контроль за скидами з підприємств і дотриманням режиму господарювання у водоохоронних зонах річок і дренажних каналів згідно зі ст. 218 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення».

1.5 Забезпечити розроблення та прийняття нормативно-правових актів щодо посилення контролю за охороною рибних запасів у водоймах та відповідальності за браконьєрський вилов риби, а для морських екосистем – на засадах Регламенту Ради ЄС від 29 вересня 2008 року № 1005/2008 про створення системи запобігання, стримування та заборони незаконного, незареєстрованого та нерегульованого рибальства.

1.6 Переглянути діючі нормативи будівництва гідромеліо ративних і водогосподарських об'єктів з урахуванням еко логічних чинників.

2. Екологічні проблеми, пов'язані з будівництвом малих ГЕС

2.1 Зупинити дію Програми розвитку гідроенергетики в Україні до 2030 р. з огляду на негативні екологічні наслідки будівництва малих ГЕС на гірських річках західних областей України, де забір основної частини води спричинює ряд екологічних та соціально економічних проблем.

2.2  Рекомендувати місцевим радам до завершення державних і громадських експертиз утриматись від погоджень проектів і планів будівництва малих і міні ГЕС на територіях населених пунктів чи поза їх межами.

Чи буде у Корсуні чиста питна вода23. Якість питної води та її вплив на здоров'я людей:

3.1 Сприяти ухваленню проекту Закону України «Про заборону ввезення і реалізації на території України мийних засобів на основі фосфатів.

3.2 Впровадити в повному обсязі нову редакцію ДСанПіН «Гігієнічні вимоги до якості води питної, призначеної до споживання людиною», в якій встановлено стандарти питної води, наближені до прийнятих в Європі.

3.3 Забезпечити повне та беззастережне виконання екологічних вимог (екологічних попусків та дотримання необхідних режимів рівнів води водосховищ) під час експлуатації існуючих ГЕС.

3.4 Розробити проекти та винести в натуру прибережні захисні смуги всіх водних об'єктів та зон санітарної охорони джерел водопостачання в басейні Дніпра до 2020 р., забезпечити постійний та дієвий контроль за дотриманням обмежень для господарської діяльності.

 

Мінаматська конвенція1Упродовж вересня-жовтня 2018 року Всеукра­їнська екологічна ліга та Національний молодіж­ний центр «Екологічні ініціативи» провели низку громадських консультацій щодо приєднання Украї­ни до Мінаматської конвенції. Заходи були органі­зовані в рамках виконання Проекту ПРООН/ГЕФ.

Програма малих грантів (ПМГ) – корпоратив­на програма глобального екологічного фонду (ГЕФ), яка впроваджується Програмою розвитку Органі­зації Об’єднаних націй (ПРООН) з 1992 року. У більш ніж 125 країнах ПМГ сприяє впровадженню інноваційних рішень на місцевому рівні, розвитку потенціалу організацій громадянського суспільства за допомогою проектів, що сприяють сталому роз­витку місцевих громад, приділяючи особливу увагу корінним народам, жінкам та молоді.

ПМГ підтримує більше 20000 грантових про­ектів щодо збереження біорізноманіття, пом’як­шення наслідків та адаптації до зміни клімату, запобігання деградації земель, охорони міжнарод­них вод і зменшення впливу хімічних речовин при створенні засобів до існування.

Участь у консультаціях взяли: представники ор­ганів державної влади та місцевого самоврядуван­ня, об’єднаних територіальних громад, науковці, установи, які працюють у галузі екологічної без­пеки та охорони навколишнього середовища, при­родоохоронні громадські організації, ЗМІ.

Консультації відбулись:

14 вересня 2018 року – м. Краматорськ, Доне­цька область. В рамках ІІІ екологічного форуму «Екологія промислового регіону», де були пред­ставлені підприємства, установи та організації, що працюють у сфері поводження з відходами.


18 вересня 2018 року
– м. Київ, за сприяння Де­партаменту екології та природних ресурсів Київ­ської обласної державної адміністрації.

25 вересня 2018 року – м. Херсон, у приміщенні Оргуського центру, за сприяння Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської облас­ної державної адміністрації.

28 вересня 2018 року – м. Запоріжжя, за під­тримки Запорізької обласної ради.

2 жовтня 2018 року – м. Житомир, за сприяння Житомирського державного університету імені Івана Франка.

2 жовтня 2018 року – м. Рівне, за сприяння На­ціонального університету водного господарства та природокористування.

Під час консультацій були представлені основні положення Мінаматської конвенції, а також пре­зентований проект Закону України «Про ратифі­кацію Мінаматської конвенції про ртуть». В ході обговорення учасники звернули увагу на необхід­ність виконання заходів, спрямованих на імпле­ментацію в подальшому положень Мінаматської конвенції про ртуть, зокрема щодо узагальнення статистичних даних про обсяги ртуті в Україні, необхідність запровадження системи моніторингу та контролю, в тому числі інструментально-лабо­раторного, за викидами та скидами ртуті та її спо­лук, поводження з ртутьвмісними відходами.

Додатково було наголошено на необхідності про­ведення інформаційних кампаній та популяриза­ції знань щодо негативного впливу ртуті та її спо­лук на здоров’я людини та довкілля.

За результатами обговорення учасники кон­сультацій вирішили:

1. Підтримати ініціативу щодо подання проекту Закону України «Про ратифікацію Мінаматської конвенції про ртуть» в запропонованій редакції на розгляд Верховної Ради України.

2. Сприяти залученню громадськості, наукових ус­танов, освітніх закладів до участі в процесах ратифі­кації Мінаматської конвенції про ртуть та імплемен­тації її положень в національне законодавство.

Мінаматська конвенція

Прийняття Мінаматської конвенції про ртуть було викликане сумнозвісними подіями 50-60 ро­ків минулого століття. Саме тоді (у 1956 році) була вперше офіційно зареєстрована хвороба Мінамата у людей, які мешкали біля затоки Мінамата у пів­денно-західній частині Японії. Згодом був доведе­ний зв’язок захворювання зі споживанням отрує­ної ртуттю риби. Забрудник потрапляв до морської затоки зі стічними водами хімічного заводу Chisso. У морській воді та водних організмах неорганічна ртуть в результаті метилювання перетворювалась на метилртуть. Крім людей, жертвами отруєння стали свійські тварини (собаки, коти, свині, пацю­ки) та птахи, які селилися поблизу затоки, багато з них загинуло.

Мінаматська конвенція2У хворих проявлялися такі симптоми: сенсорні та слухові розлади, звуження поля зору, важке оніміння кінцівок, неспроможність говорити та їсти, порушення свідомості, координації рухів, слабкість, атактична хода. Вони поступово поси­лювалися, ускладнюючись загальним паралічем, важкістю ковтання, конвульсіями. При тяжкому отруєнні наставала смерть. Малюки зазнавали ін­токсикації ще до народження. Схожі випадки були зафіксовані у США, Канаді та інших краї­нах. Зауважимо, що тоді ртуттю отруїлися майже 2 тисячі осіб, багато з них померли. Лише через 40 років після появи перших ознак екологічного лиха риба та молюски у затоці Мінамата були ви­знані безпечними для здоров’я.

Зважаючи на актуальність проблеми та небез­пеку, яку спричиняє використання ртуті, під егі­дою Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) була розроблена Мінаматська конвенція і ухвалена 9 жовтня 2013 року на конференції в м. Мінамата (Японія) за участю більше тисячі де­легатів зі 139 країн. 10 жовтня 2013 року конвен­ція була відкрита до підписання в м. Кумамото (Японія). Мінаматську конвенцію ратифікували 74 країни, підписали – 128, а 16 серпня 2017 року вона була підписана й Україною.

Мета Конвенції – захист здоров’я людей і нав­колишнього середовища від шкідливого впливу ртуті. Документ передбачає поетапну відмову від її використання. До 2018 року має припинитися виробництво ацетальдегіду із застосуванням ртуті в якості каталізатора.

До 2020 року передбачено скорочення експорту, імпорту та виробництва цілого спектру ртутьвмісних продуктів, вводяться обмеження щодо ряду процесів галузей промисловості, де вико­ристовується, вивільняється або випромінюється ртуть (гірничовидобувна промисловість, зокрема непромисловий видобуток золота; виробництво цементу).

Список предметів, які повинні бути виведені з користування, містить: барометри та інші вимірю­вальні прилади, люмінесцентні лампи, акумуля­тори, ртутьвмісні амальгами в стоматології, кос­метичні засоби.

До 2025 року обмеження поширяться на вироб­ництво цементу, застосування хлор-лужних тех­нологій та роботи вугільних ТЕС, діяльність яких пов’язана зі ртуттю.

У тексті Конвенції містяться положення, якими можуть скористатися урядові структури, неурядо­ві організації та інші сторони для мінімізації ви­кидів і скорочення застосування ртуті.

Прийняття Мінаматської конвенції допоможе врятувати довкілля від антропогенних викидів ртуті та знизить ризики здоров’ю людини, завдані цими препаратами.

Значення та результати Мінаматської кон­венції:

Екологічні

• обмеження пропозиції й торгівлі, поступова відмова від застосування ртуті та її сполук;

• заборона створення нових підприємств з видо­бутку первинної ртуті;

• діючі підприємства з видобутку первинної ртуті підлягають забороні до 2032 року;

• поетапне зупинення виробничих процесів, у яких використовується ртуть або її сполуки;

• встановлення заборони виробництва, імпорту та експорту продукції, що містить ртуть, з 2020 року;

• зменшення обсягів утворення відходів І класу небезпеки тощо. 

Охорона здоров’я

• розроблення і реалізація стратегій та програм для виявлення і захисту населення, що перебуває в зоні ризику, особливо вразливих груп населення;

• розроблення й реалізація науково обґрунтова­них освітніх і профілактичних програм на вироб­ництві;

• зміцнення інституційного та професійного по­тенціалів для профілактики, діагностики, ліку­вання і моніторингу ризику для здоров’я, що ви­кликаний впливом ртуті тощо.

Фінансові

• отримання фінансових ресурсів з Цільового фонду Глобального екологічного фонду на покрит­тя витрат на підтримку реалізації Мінаматської конвенції;

• отримання допомоги для підтримки процесів зміцнення потенціалу та надання технічної допо­моги з Цільової міжнародної програми тощо.

Перелік зазначених переваг не є вичерпним.

Особливо актуальною є необхідність правового регулювання даного питання, що пов’язане з від­сутністю в Україні нормативно-правових актів, які б комплексно регулювали поводження зі ртут­тю та провадження господарської діяльності, по­в’язаної з використанням ртуті, містили б поло­ження щодо обмеження або виведення з обігу про­дукції, яка містить ртуть.

Тому, зважаючи на нагальну потребу вживання заходів і визнання серйозних наслідків для здоров’я людини та навколишнього середовища, що виникають у результаті забруднення ртуттю, Міністерством екології та природних ресурсів України було розроблено проект Закону України «Про ратифікацію Мінаматської конвенції про ртуть». Окремий аспект у впровадженні Конвенції полягає у забезпеченні належної утилізації ртуті та ртутьвмісних речовин. При цьому, належне впровадження Конвенції має забезпечити перший принцип ієрархії управління відходами – запобі­гання їх утворенню. Метою законопроекту є рати­фікація Конвенції.

Механізм реалізації законопроекту включає розроблення нового подзаконного акту, який впро­ваджує до законодавства України положення Кон­венції, серед яких найважливішими є:

- систематизація виробничих процесів, пов’яза­них зі ртуттю;

- систематизація кустарного та дрібномасштаб­ного видобутку золота;

- контроль та скорочення викидів ртуті;

- скорочення вивільнення ртуті, її зберігання;

- розроблення стратегій з виявлення та оцінки ді­лянок, забруднених ртуттю або її сполуками;

- забезпечення фінансовими ресурсами націо­нальних заходів, спрямованих на реалізацію по­ложень Конвенції;

- співпраця для забезпечення своєчасного та на­лежного зміцнення потенціалу та надання техніч­ної допомоги Сторонам, які є країнами, що розви­ваються;

- розроблення та реалізація стратегій і програм для виявлення та захисту населення, що знахо­диться у зоні ризику, особливо вразливих груп - діти, жінки, люди, що мають розлади здоров’я;

- обмін Сторін технічною, економічною та пра­вовою інформацією щодо ртуті та її сполук;

- відкритість публічної інформації, підвищення обізнаності та просвіта громадськості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

16 березня 2017 року відбулося засідання На­ціональної екологічної ради України, присвя­чене розгляду Звіту Уряду про хід і результати виконання Програми діяльності Кабінету Мініст­рів України у 2016 році в екологічній сфері.

У засіданні взяли участь члени Національної еко­логічної ради України, представники центральних органів виконавчої влади, зокрема Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністер­ства аграрної політики та продовольства України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Державної служби України з питань без­печності харчових продуктів та захисту споживачів, Державного агентства лісових ресурсів та Держав­ного агентства з питань електронного урядування. Комітет Верховної Ради України з питань екологіч­ної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи представив заступник голови Комітету Олег Недава. Серед за­прошених були також фахівці у сфері збереження довкілля з різних областей України, представники громадських природоохоронних організацій.

На заході були розглянуті такі питання:

1. Громадська оцінка Звіту Уряду про хід і резуль­тати виконання Програми діяльності Кабінету Мі­ністрів України у 2016 році в екологічній сфері.

2. Відповідність європейським вимогам щодо ін­теграції екологічної складової у державну політику України.

3. Актуальність регіональної екологічної політи­ки в контексті децентралізації.

4. Критичний стан заповідної справи в Україні.

5. Хибна енергетична політика, яка загрожує на­ціональній безпеці України.

6. Відсутність реальних змін у сфері поводжен­ня з відходами в Україні.

Аналіз Звіту Уряду про хід і результати вико­нання Програми діяльності Кабінету Міністрів України у 2016 році в екологічній сфері предста­вила Тимочко Тетяна Валентинівна, голова На­ціональної екологічної ради України, голова Все­української екологічної ліги: «Значна частина найгостріших екологічних проблем в Україні не знайшла свого відображення в Програмі Уряду на 2016 рік. Звіт Уряду не відповідає світовим стан­дартам щодо інтеграції екологічної політики в усі сфери державного управління. Більшість ці­льових показників урядової програми у природоо­хоронній сфері не виконано, вони не забезпечують позитивних змін стану довкілля, зокрема:

- не прийнято національне законодавство у сфері впровадження Директиви № 2001/42/ЄС про оцінку впливу окремих планів та програм на навколишнє середовище;

- не розроблено та не прийнято національне законодавство та не визначено уповноважений орган (органи), згідно з вимогами Директиви № 2008/56/ЄС про встановлення рамок діяльнос­ті Співтовариства у сфері екологічної політики щодо морського середовища;

- не виконано вимоги Директиви № 2003/87/ЄС про встановлення схеми торгівлі викидами пар­никових газів у рамках Співтовариства та вне­сення змін і доповнень до Директиви № 96/61/ЄС зі змінами і доповненнями, внесеними Директи­вою № 2004/101/ЄС щодо встановлення системи визначення відповідних споруд/установок та ви­значення парникових газів, розроблення націо­нального плану розподілу квот між заводами/ комплексами, запровадження дозвільної системи на викиди парникових газів та на квоти, що про­даватимуться на національному рівні між заво- дами/промисловими комплексами в Україні, ство­рення системи моніторингу, звітності, здійснен­ня перевірок і належного впровадження, а також процедури консультацій з громадськістю;

- не впроваджено Директиву № 2001/18/ЄС Єв­ропейського Парламенту та Ради від 12 березня 2001 року про вивільнення у навколишнє середо­вище генетично модифікованих організмів, Регла­мент (ЄС) № 1946/2003 Європейського Парла­менту і Ради від 15 липня 2003 року про транс­кордонні перевезення генетично модифікованих організмів щодо поетапної ліквідації встановлен­ня ефективної системи перевірки і контролю з метою забезпечення дотримання положень Ди­рективи та зокрема стосовно несанкціонованих ГМО, запровадження публічно доступного реєст­ру місць для вивільнення, запровадження реєстру місць вирощування ГМО, встановлення процеду­ри консультацій з громадськістю та, відповідно, іншими групами, встановлення процедури, що зобов’язує заявників повідомляти компетентний орган про результати вивільнення;

- не затверджено Національний план дій з охо­рони навколишнього природного середовища на 2016-2020 роки».

Недава Олег Анатолійович, заступник голови Комітету з питань екологічної політики, природо­користування та ліквідації наслідків Чорнобиль­ської катастрофи зазначив, що Комітет відклав розгляд цього Звіту, аби почути відверту думку громадськості з цього приводу. «Аналіз цього до­кумента свідчить, що за минулий рік не було впро­ваджено жодної директиви Європейського Союзу відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Комітет також має до Звіту певні заува­ження. Для нас не зрозуміло, чому Міністерство екології та природних ресурсів лише проголошує популістські гасла замість здійснення практич­них кроків, спрямованих на виконання міжнарод­них зобов’язань України у природоохоронній сфері та на розв’язання гострих екологічних проблем».

Про актуальність регіональної екологічної політи­ки в контексті децентралізації розповів Грицишин Петро Михайлович, директор Західного центру Українського відділення Всесвітньої лабораторії: «В Україні не сформована регіональна політика, яка б відповідала засадам державної екологічної політи­ки. Особливо актуальною ця проблема є зараз, коли в державі відбувається реформа децентралізації. Тут можемо побачити величезні прогалини».

Свою думку про критичний стан заповідної справи в Україні оприлюднив Стеценко Микола Пилипович, президент Асоціації природоохорон­них територій України: «Основна проблема при­родно-заповідного фонду – прийняття бездумних і непрофесійних рішень на всіх керівних рівнях. Саме непрофесіоналізм стримує розвиток природ­но-заповідної справи».

Своє обурення хибною енергетичною політикою, яка загрожує національній безпеці України, вис­ловив Куцан Юлій Григорович, голова секції «Технології в енергетиці» Академії технологічних наук України: «Особливо небезпечним є плануван­ня будівництва каскаду із шести гідроелектро­станцій на річці Дністер, частина якого буде зна­ходитись на територіях національних природних парків «Дністровський каньйон», «Хотинський» та «Галицький». Будівництво передбачено Про­грамою розвитку гідроенергетики України до 2026 року, яка була розроблена Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, її готували без урахування думки громадськості та експертів як у сфері енергетики, так і у сфері охорони довкілля. Серед негативних екологічних наслідків планованого будівництва мають місце: створення водосховищ, в яких накопичувати­муться значні об’єми води, що є потенційно небез­печним для поселень нижче за течією при ката­строфічних погодних явищах, а також при сейс­мічній активності; підвищення рівня ґрунтових вод і заболочення ґрунтів на територіях поблизу водосховищ; затоплення родючих заплавних зе­мель; зміна природного гідрологічного, гідрохіміч­ного, гідробіологічного режимів річки та локаль­них кліматичних умов; зникнення більшості вод­них організмів (в тому числі не тільки ряд черво­нокнижних риб і комах, а й промислові види риб, якими харчується місцеве населення, та види спортивної рибалки); замулення дна річок; зміна якості води в річках і в регіоні; порушення при­річкових заплавних галерейних заростей або фрагментів лісів, які не захищатимуть поселен­ня нижче за течією від раптових повеней під час катастрофічних погодних явищ (дощ, снігота­нення тощо); природні екокоридори міграції та розмноження більшості живих організмів будуть порушені або зруйновані, що може призвести до створення біотично «мертвих зон».

Про загрози для існування екосистем Дніпра повідомив Білоус Микола Григорович, представ­ник Всеукраїнської громадської організації «Все­українське об’єднання ветеранів»: «Через будівниц­тво гребель річка Дніпро втратила власну течію та неспроможна змити все те, що потрапляє в неї разом з побутовими й виробничими стоками. Рельєф дна, конфігурація берегової смуги та русло річки змінено внаслідок неконтрольованого вико­ристання земснарядів. Катастрофічним стає за­бруднення Дніпра промисловими та комунальни­ми стоками, які містять важкі метали, органіч­ні та бактеріологічні забруднювачі».

На відсутність реальних змін у питанні пово­дження з відходами в Україні вказала Галімова Марія Андріївна – член Міжрегіонального центру наукових досліджень та експертиз. Вона проана­лізувала проект Національної стратегії поводжен­ня з відходами в Україні, який був представлений Міністерством екології та природних ресурсів України в лютому 2017 року. Експерт наголосила, що «Проект Стратегії не відповідає вимогам щодо підготовки прогнозних і програмних доку­ментів, затверджених законодавством України (Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» та Закон України «Про дер­жавні цільові програми»). В тексті документа немає порівняльного аналізу можливих варіантів розв’язання проблеми та обґрунтування опти­мального варіанта, хоч ця вимога є обов’язковою у підготовці програмних і стратегічних докумен­тів в Україні. Текст документа не систематизо­ваний і не відповідає представленій в ньому структурі. Значна частина тексту не доопра­цьована, є лише пояснення до вмісту розділів».

«Після обговорення Звіту Уряду нашого мініст­ра, як і пана Семерака, очікує таке саме чисти­лище громадськості», – зауважив Рудюк Анато­лій Миколайович, начальник відділу землероб­ства та меліорації Департаменту землеробства та технічної політики в АПК Міністерства аграрної політики та продовольства України. Він зазначив, що за останній рік в міністерстві розроблено про­ект Закону про обіг земель сільськогосподарсько­го призначення. Але, готуючи будь-які докумен­ти, що стосуються захисту довкілля, Мінагрополітики України опирається на документи, які надає Мінприроди України, оскільки це – профільне міністерство, до функцій якого входить охорона навколишнього середовища.

«Протягом 2016-2017 років лісова галузь пра­цює без програми та фінансування. Третина пра­цівників звільнилася. Державна машина не здат­на реагувати на виклики. Галузь ресурсна, гроші є, але не можна розв’язати проблеми через від­сутність дієвих законодавчих та нормативних механізмів», – так охарактеризував ситуацію в лісовій галузі Матейчик Василь Іванович, заступ­ник начальника Управління лісового господар­ства та відтворення лісів Державного агентства лісових ресурсів України.

Даниленко Олексій Миколайович, начальник відділу санітарно-епідеміологічного нагляду та організації розслідування спалахів Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Держпродспоживслужби, розкрив проблеми своєї сфери. Акцентував увагу на тому, що після ліквідації санітарно-епідеміологічної служби України їм не передано в повному обсязі її повноваження. Навів статистичну інформацію щодо рівня смертності від впливу забруднення ат­мосферного повітря в Україні за даними ВООЗ. Звернув увагу на необхідність поліпшення якості води в Україні.

Корецький Сергій Петрович, голова Незалеж­ного інтелектуального центру, запропонував вод­не питання кваліфікувати як питання національ­ної безпеки й тимчасово передати його до компе­тенції РНБО України для вжиття екстрених за­ходів з відновлення водозабезпечення української частини басейну Дніпра.

Після бурхливого обговорення Звіту Уряду члени Національної екологічної ради України ухвалили рішення:

1. Визнати діяльність Міністерства екології та природних ресурсів України у 2016 році неефектив­ною і такою, що не призводить до поліпшення стану довкілля.

2. Надіслати до Кабінету Міністрів України, на­родних депутатів України докладний аналіз Звіту Уряду (в частині, що стосується природоохоронної сфери).

3. Звернутися до народних депутатів України з пропозицією не затверджувати Звіт Уряду в части­ні, що стосується природоохоронної сфери.

16 березня 2017 року відбулося засідання На­ціональної екологічної ради України, присвя­чене розгляду Звіту Уряду про хід і результати виконання Програми діяльності Кабінету Мініст­рів України у 2016 році в екологічній сфері.

У засіданні взяли участь члени Національної еко­логічної ради України, представники центральних органів виконавчої влади, зокрема Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністер­ства аграрної політики та продовольства України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Державної служби України з питань без­печності харчових продуктів та захисту споживачів, Державного агентства лісових ресурсів та Держав­ного агентства з питань електронного урядування. Комітет Верховної Ради України з питань екологіч­ної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи представив заступник голови Комітету Олег Недава. Серед за­прошених були також фахівці у сфері збереження довкілля з різних областей України, представники громадських природоохоронних організацій.

На заході були розглянуті такі питання:

1. Громадська оцінка Звіту Уряду про хід і резуль­тати виконання Програми діяльності Кабінету Мі­ністрів України у 2016 році в екологічній сфері.

2. Відповідність європейським вимогам щодо ін­теграції екологічної складової у державну політику України.

3. Актуальність регіональної екологічної політи­ки в контексті децентралізації.

4. Критичний стан заповідної справи в Україні.

5. Хибна енергетична політика, яка загрожує на­ціональній безпеці України.

6. Відсутність реальних змін у сфері поводжен­ня з відходами в Україні.

Аналіз Звіту Уряду про хід і результати вико­нання Програми діяльності Кабінету Міністрів України у 2016 році в екологічній сфері предста­вила Тимочко Тетяна Валентинівна, голова На­ціональної екологічної ради України, голова Все­української екологічної ліги: «Значна частина найгостріших екологічних проблем в Україні не знайшла свого відображення в Програмі Уряду на 2016 рік. Звіт Уряду не відповідає світовим стан­дартам щодо інтеграції екологічної політики в усі сфери державного управління. Більшість ці­льових показників урядової програми у природоо­хоронній сфері не виконано, вони не забезпечують позитивних змін стану довкілля, зокрема:

- не прийнято національне законодавство у сфері впровадження Директиви № 2001/42/ЄС про оцінку впливу окремих планів та програм на навколишнє середовище;

- не розроблено та не прийнято національне законодавство та не визначено уповноважений орган (органи), згідно з вимогами Директиви № 2008/56/ЄС про встановлення рамок діяльнос­ті Співтовариства у сфері екологічної політики щодо морського середовища;

- не виконано вимоги Директиви № 2003/87/ЄС про встановлення схеми торгівлі викидами пар­никових газів у рамках Співтовариства та вне­сення змін і доповнень до Директиви № 96/61/ЄС зі змінами і доповненнями, внесеними Директи­вою № 2004/101/ЄС щодо встановлення системи визначення відповідних споруд/установок та ви­значення парникових газів, розроблення націо­нального плану розподілу квот між заводами/ комплексами, запровадження дозвільної системи на викиди парникових газів та на квоти, що про­даватимуться на національному рівні між заво- дами/промисловими комплексами в Україні, ство­рення системи моніторингу, звітності, здійснен­ня перевірок і належного впровадження, а також процедури консультацій з громадськістю;

- не впроваджено Директиву № 2001/18/ЄС Єв­ропейського Парламенту та Ради від 12 березня 2001 року про вивільнення у навколишнє середо­вище генетично модифікованих організмів, Регла­мент (ЄС) № 1946/2003 Європейського Парла­менту і Ради від 15 липня 2003 року про транс­кордонні перевезення генетично модифікованих організмів щодо поетапної ліквідації встановлен­ня ефективної системи перевірки і контролю з метою забезпечення дотримання положень Ди­рективи та зокрема стосовно несанкціонованих ГМО, запровадження публічно доступного реєст­ру місць для вивільнення, запровадження реєстру місць вирощування ГМО, встановлення процеду­ри консультацій з громадськістю та, відповідно, іншими групами, встановлення процедури, що зобов’язує заявників повідомляти компетентний орган про результати вивільнення;

- не затверджено Національний план дій з охо­рони навколишнього природного середовища на 2016-2020 роки».

Недава Олег Анатолійович, заступник голови Комітету з питань екологічної політики, природо­користування та ліквідації наслідків Чорнобиль­ської катастрофи зазначив, що Комітет відклав розгляд цього Звіту, аби почути відверту думку громадськості з цього приводу. «Аналіз цього до­кумента свідчить, що за минулий рік не було впро­ваджено жодної директиви Європейського Союзу відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Комітет також має до Звіту певні заува­ження. Для нас не зрозуміло, чому Міністерство екології та природних ресурсів лише проголошує популістські гасла замість здійснення практич­них кроків, спрямованих на виконання міжнарод­них зобов’язань України у природоохоронній сфері та на розв’язання гострих екологічних проблем».

Про актуальність регіональної екологічної політи­ки в контексті децентралізації розповів Грицишин Петро Михайлович, директор Західного центру Українського відділення Всесвітньої лабораторії: «В Україні не сформована регіональна політика, яка б відповідала засадам державної екологічної політи­ки. Особливо актуальною ця проблема є зараз, коли в державі відбувається реформа децентралізації. Тут можемо побачити величезні прогалини».

Свою думку про критичний стан заповідної справи в Україні оприлюднив Стеценко Микола Пилипович, президент Асоціації природоохорон­них територій України: «Основна проблема при­родно-заповідного фонду – прийняття бездумних і непрофесійних рішень на всіх керівних рівнях. Саме непрофесіоналізм стримує розвиток природ­но-заповідної справи».

Своє обурення хибною енергетичною політикою, яка загрожує національній безпеці України, вис­ловив Куцан Юлій Григорович, голова секції «Технології в енергетиці» Академії технологічних наук України: «Особливо небезпечним є плануван­ня будівництва каскаду із шести гідроелектро­станцій на річці Дністер, частина якого буде зна­ходитись на територіях національних природних парків «Дністровський каньйон», «Хотинський» та «Галицький». Будівництво передбачено Про­грамою розвитку гідроенергетики України до 2026 року, яка була розроблена Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, її готували без урахування думки громадськості та експертів як у сфері енергетики, так і у сфері охорони довкілля. Серед негативних екологічних наслідків планованого будівництва мають місце: створення водосховищ, в яких накопичувати­муться значні об’єми води, що є потенційно небез­печним для поселень нижче за течією при ката­строфічних погодних явищах, а також при сейс­мічній активності; підвищення рівня ґрунтових вод і заболочення ґрунтів на територіях поблизу водосховищ; затоплення родючих заплавних зе­мель; зміна природного гідрологічного, гідрохіміч­ного, гідробіологічного режимів річки та локаль­них кліматичних умов; зникнення більшості вод­них організмів (в тому числі не тільки ряд черво­нокнижних риб і комах, а й промислові види риб, якими харчується місцеве населення, та види спортивної рибалки); замулення дна річок; зміна якості води в річках і в регіоні; порушення при­річкових заплавних галерейних заростей або фрагментів лісів, які не захищатимуть поселен­ня нижче за течією від раптових повеней під час катастрофічних погодних явищ (дощ, снігота­нення тощо); природні екокоридори міграції та розмноження більшості живих організмів будуть порушені або зруйновані, що може призвести до створення біотично «мертвих зон».

Про загрози для існування екосистем Дніпра повідомив Білоус Микола Григорович, представ­ник Всеукраїнської громадської організації «Все­українське об’єднання ветеранів»: «Через будівниц­тво гребель річка Дніпро втратила власну течію та неспроможна змити все те, що потрапляє в неї разом з побутовими й виробничими стоками. Рельєф дна, конфігурація берегової смуги та русло річки змінено внаслідок неконтрольованого вико­ристання земснарядів. Катастрофічним стає за­бруднення Дніпра промисловими та комунальни­ми стоками, які містять важкі метали, органіч­ні та бактеріологічні забруднювачі».

На відсутність реальних змін у питанні пово­дження з відходами в Україні вказала Галімова Марія Андріївна – член Міжрегіонального центру наукових досліджень та експертиз. Вона проана­лізувала проект Національної стратегії поводжен­ня з відходами в Україні, який був представлений Міністерством екології та природних ресурсів України в лютому 2017 року. Експерт наголосила, що «Проект Стратегії не відповідає вимогам щодо підготовки прогнозних і програмних доку­ментів, затверджених законодавством України (Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» та Закон України «Про дер­жавні цільові програми»). В тексті документа немає порівняльного аналізу можливих варіантів розв’язання проблеми та обґрунтування опти­мального варіанта, хоч ця вимога є обов’язковою у підготовці програмних і стратегічних докумен­тів в Україні. Текст документа не систематизо­ваний і не відповідає представленій в ньому структурі. Значна частина тексту не доопра­цьована, є лише пояснення до вмісту розділів».

«Після обговорення Звіту Уряду нашого мініст­ра, як і пана Семерака, очікує таке саме чисти­лище громадськості», – зауважив Рудюк Анато­лій Миколайович, начальник відділу землероб­ства та меліорації Департаменту землеробства та технічної політики в АПК Міністерства аграрної політики та продовольства України. Він зазначив, що за останній рік в міністерстві розроблено про­ект Закону про обіг земель сільськогосподарсько­го призначення. Але, готуючи будь-які докумен­ти, що стосуються захисту довкілля, Мінагрополітики України опирається на документи, які надає Мінприроди України, оскільки це – профільне міністерство, до функцій якого входить охорона навколишнього середовища.

«Протягом 2016-2017 років лісова галузь пра­цює без програми та фінансування. Третина пра­цівників звільнилася. Державна машина не здат­на реагувати на виклики. Галузь ресурсна, гроші є, але не можна розв’язати проблеми через від­сутність дієвих законодавчих та нормативних механізмів», – так охарактеризував ситуацію в лісовій галузі Матейчик Василь Іванович, заступ­ник начальника Управління лісового господар­ства та відтворення лісів Державного агентства лісових ресурсів України.

Даниленко Олексій Миколайович, начальник відділу санітарно-епідеміологічного нагляду та організації розслідування спалахів Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Держпродспоживслужби, розкрив проблеми своєї сфери. Акцентував увагу на тому, що після ліквідації санітарно-епідеміологічної служби України їм не передано в повному обсязі її повноваження. Навів статистичну інформацію щодо рівня смертності від впливу забруднення ат­мосферного повітря в Україні за даними ВООЗ. Звернув увагу на необхідність поліпшення якості води в Україні.

Корецький Сергій Петрович, голова Незалеж­ного інтелектуального центру, запропонував вод­не питання кваліфікувати як питання національ­ної безпеки й тимчасово передати його до компе­тенції РНБО України для вжиття екстрених за­ходів з відновлення водозабезпечення української частини басейну Дніпра.

Після бурхливого обговорення Звіту Уряду члени Національної екологічної ради України ухвалили рішення:

1. Визнати діяльність Міністерства екології та природних ресурсів України у 2016 році неефектив­ною і такою, що не призводить до поліпшення стану довкілля.

2. Надіслати до Кабінету Міністрів України, на­родних депутатів України докладний аналіз Звіту Уряду (в частині, що стосується природоохоронної сфери).

3. Звернутися до народних депутатів України з пропозицією не затверджувати Звіт Уряду в части­ні, що стосується природоохоронної сфери.

Природа нагородила Україну винятково сприят­ливими умовами для життєдіяльності людини та ведення сільського господарства – це, насампе­ред, унікальні ландшафти та ґрунти. Україна є одним зі світових лідерів за площею потужних чорноземів.

Про врахування екологічної складової у планованій земельній реформі говоримо сьогодні з Тетяною Тимочко, головою Всеукраїнської екологічної ліги.

Земельна реформа1- Вітаємо! Широкого розголосу отримали спроби запровадити в Україні обіг земель сільськогосподар­ського призначення. До Верховної Ради внесені півтора десятки законопроектів, одні з яких намагаються яко­мога швидше впровадити купівлю/продаж, а інші – про­довжити мораторій на продаж сільськогосподарських земель. Які, на Вашу думку, сценарії розвитку ситуації?

- Тема нашої сьогоднішньої розмови актуальна не лише з огляду на запровадження ринку землі. Слід на­голосити, що стан земель і ґрунтів в Україні викликає тривогу та занепокоєння і може поставити перед нами питання про подальше існування у цьому світі. Водночас, саме запровадження цивілізованих економічних меха­нізмів у питанні використання та захисту земель може стати тим драйвером, що дасть потужний поштовх для розвитку і подальшого процвітання.

Земля для України – як нафта для окремих арабських країн. Різниця полягає у тому, що нафта колись закін­читься, а земля може годувати вічно, якщо у нас стане розуму про неї подбати.

Хочу нагадати, що впродовж віків загарбники нама­галися забрати саме нашу землю. Усі повстання, у біль­шій чи меншій мірі, стосувалися виключно земельного питання. Голодомори починалися не через природні катаклізми, а через втрату землі тими, хто її обробляв. Отже, враховуючи історичний досвід, маємо розуміти, що нині ми стоїмо перед серйозними економічними та соціаль­ними викликами. Але у земельної реформи є ще один аспект, не менш актуальний. Йдеться про наше став­лення до земель і ґрунтів як життєво важливого базису для існування людей та збереження природних екосистем. Жоден із внесених до парламенту законопроектів: чи то урядовий, чи депутатський, не враховує природоохоронної складової. Депутати-аграрії саме за рахунок скасування частини природоохоронних норм, намагаються, як вони кажуть, створити умови для дерегуляції та лібералізації аграрного бізнесу. Але жодні економічні вигоди не можуть відбуватись за рахунок природи.

- На вашу думку, це нерозуміння, чи щось інше?

-  Думаю, що і одне, і друге. У законопроектах чітко відбиваються інтереси бізнесу, агрохолдингів. Хоча, не виключаю, що частина депутатів ставлять свої підписи під законами, не розібравшись у їх змі­сті і тих загрозах, що існують у разі їх прийняття.

Саме тому ВЕЛ запропонувала альтернативний законопроект, який акцентує на необхідності вра­хування природоохоронних аспектів під час впро­ваджена земельної реформи.

Земельна реформа3Наші експерти – відомі грунтознавці Юрій Грицан, професор, доктор біологічних наук, голова Дні­пропетровської обласної організації ВЕЛ та Олек­сандр Тараріко, академік НААН України, фаховий земельник Олексій Бурковський, голова Донецької обласної організації ВЕЛ, юрист екологічного права Сергій Размєтаєв, кандидат юридичних наук, го­лова Харківської обласної організації ВЕЛ – розро­били і внесли через народного депутата Сергія Ша­хова проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вдосконалення природоохоронного режиму використання земель сільськогосподарського призначення у процесі запровадження обігу земель)», реєстраційний но­мер 2178-5. Наш законопроект був розглянутий на засіданні Комітету з питань екологічної політики та природокористування і єдиний отримав під­тримку членів Комітету. Більше того, у рішенні Комітету з екополітики йдеться про рекомендацію – цитую: «Комітету з питань аграрної та земельної політики врахувати екологічну складову проекту Закону реєстр. № 2178-5 при подальшому опрацю­ванні проекту Закону, який прийнятий за основу, реєстр. № 2178-10».

-  Чи можна трохи детальніше про мету і завдання законопроекту ВЕЛ?

-  В Україні у господарському обігу перебуває більше 92% території. Надзвичайно високим є рі­вень розораності, який становить понад 54%. Для порівняння – у розвинутих країнах Європи цей показник не перевищує 35%. Фактична лісистість території України – лише 16%, що недостатньо для забезпечення еко­логічної рівноваги (середній показ­ник європейських країн – 25-30%).

Надмірна розораність зе­мель, у тому числі на схилах, при­звела до порушення екологічно збалансованого співвідношення сільськогосподарських угідь, лісів та водойм, що негативно вплинуло на стійкість ландшафтів і зумовило значне техногенне навантаження на довкілля.

Без врахування природоохорон­них аспектів запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення використання земель становитиме загрозу не лише природному середо­вищу, а й ефективній господарській діяльності вже у найближчій перспективі.

Експерти ВЕЛ не заперечують необхідність запровадження цивілізованого обігу земель, але спочатку пропонують вдосконалити природоохо­ронний режим їх використання.

Сьогодні вже недостатньо просто охороняти природні ландшафти, є гостра потреба у їх від­творенні та розширенні. Саме тому ООН пропонує оголосити 2020-2030 рр. десятиліттям відтворення природних екосистем, оскільки високий рівень ро­зораності веде до ерозії ґрунтів, зникнення річок і, відповідно, до змін клімату та опустелювання. Деградація та еродованість земель – це не стільки аграрне питання, скільки проблема екологічної безпеки країн та регіонів.

За умов децентралізації та створення в Україні ринку земель реальним механізмом вирішення проблеми деградації ландшафтів, опустелювання та дефіциту земель для природо-заповідного фонду має стати вилучення у державний фонд еродованих сільськогосподарських земель.

До речі, наш законопроект пропонує утво­рити у кожній громаді резервний фонд земель у роз­мірі не менше 15% площі усіх сільськогосподар­ських угідь та вивести з обігу розорані крутосхили крутизною понад 5 градусів, а згодом і понад 3 градуси. Такі ділянки повинні піти під залу­ження, залісення – там мають бути здійснені ґрун­тозахисні заходи.

Такий пілотний проект Всеукраїнська еколо­гічна ліга розпочинає у Добропільському районі Донецької області. Ми плануємо частину неугідних земель засадити дубами, які тут росли споконвіків. Збереглися навіть кілька дубів та осокорів, яким більше 300 років.

-  Ви обмежились виключно екологічними ас­пектами?

- Ні. Реформу слід розглядати в рамках ста­лого розвитку держави. Тому ми пропонуємо одночасно з природоохоронною складовою і своє бачення щодо економічного та соціального векто­рів розвитку.

Земельна реформа2На першому етапі, який міг би бути розпочатий вже наступного року, право на придбання земель для ведення товарного сільськогосподарського ви­робництва отримують українські фермери, які ма­ють досвід роботи, а також постійно мешкають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж земельної ділянки. Окрім того, таке право надається органам місцевого самоврядування чи державі в особі уповноваженого урядом централь­ного органу виконавчої влади для викупу земель, що мають забезпечити формування та розширення екологічної мережі. Порядок такого викупу має встановити Кабінет Міністрів України. При чому, процес викупу земель має супроводжуватися ство­ренням агрохімічного паспорту земельної ділянки.

У нашому законопроекті запропоновано поси­лити адміністративну відповідальність за недотри­мання природоохоронних вимог.

Перший етап дасть можливість фермерам, які вже багато років обробляють українські землі, от­римати певний гандикап для розширення власного господарства. Разом з тим, ці зміни не стануть на­стільки об’ємними, щоб створити перекоси чи проб­леми у процесі купівлі/продажу земель. До того ж, вони дадуть можливість виявити практичні недоліки і проблеми для врахування їх у підго­товці запровадження цивілізованого ринку земель.

За нашим задумом саме фермери (господарі) мають стати економічною і соціальною основою сільського господарства України.

- А якщо в Україну захоче зайти потужний іноземний інвестор?

- Я відповім цитуванням Конституції України: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси... є об’єктами права власності Українського народу» – це стаття 13. У наступній статті читаємо: «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охоро­ною держави». І далі записано, як мають діяти механізми права власності та охорони основного нашого національного багатства: «Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реа­лізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону».

Що стосується іноземних інвесторів, наша Кон­ституція і законодавство надає їм багато можли­востей для ефективного вкладення коштів та ство­рення додаткового капіталу. Але це має відбуватися не на шкоду українському народу і державі.

- Як швидко, на вашу думку, держава буде готова до впровадження широкомасштабного ринку земель?

- Є питання у нашому житті, де поспіх не по­мічник. Експерти Всеукраїнської екологічної ліги наголошують на необхідності проведення комп­лексної оцінки родючості ґрунтів та інвентари­зації особливо цінних природних територій для резервування та створення на перспективу нових обʼєктів ПЗФ.

За 2020 рік уряд повинен підготувати кілька документів, зокрема: якісний Закон про обіг зе­мель сільськогосподарського призначення, Порядок економічного стимулювання заходів щодо викори­стання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів, Державну програму заходів, спрямованих на забезпечення оптимального співвідношення земельних угідь в Україні, Державну програму розвитку екологічної мережі до 2030 року.

Для того, щоб Україна не втратила своє головне багатство, кожен має докласти зусиль на своєму місці, а рішення повинні бути виваженими і за­хищати інтереси українського народу та Природи.

Донбас воєнні діі18 червня 2017 р. Комітет Верховної Ради Украї­ни з питань екологічної політики, природоко­ристування та ліквідації наслідків Чорнобиль­ської катастрофи провів круглий стіл на тему «Екологічні проблеми Донбасу: наслідки воєнних дій та шляхи їх розв’язання».

У заході взяли участь представники Кабінету Мі­ністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Ради національної безпеки і обо­рони України, Міністерства з питань тимчасово оку­пованих територій та внутрішньо-переміщених осіб України, Міністерства оборони України, Міністер­ства аграрної політики та продовольства України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства охорони здоров’я України, Державної екологічної інспекції України, Держав­ної служби України з надзвичайних ситуацій, Дер­жавного агентства водних ресурсів України, Дер­жавного агентства лісового господарства України, Донецької та Луганської обласних державних адмі­ністрацій, а також фахівці науково-дослідних уста­нов та експерти громадських організацій.

Внаслідок воєнних дій в Донецькій і Луганській областях було завдано величезної шкоди довкіл­лю: знищено значну частину цінних природоохо­ронних територій, порушено ґрунти та сільсько­господарські угіддя, внаслідок обстрілів пожежа­ми пошкоджено тисячі гектарів лісу, забруднено водні об’єкти.

Розв’язання цих проблем потребує спільних зу­силь влади, громадськості, бізнесу, міжнародних організацій. Цьому було присвячено засідання Ко­мітету ВРУ з питань екологічної політики, при­родокористування та ліквідації наслідків Чорно­бильської катастрофи.

Недава О. А., народний депутат України, заступ­ник голови Комітету, зауважив, що критичність екологічної ситуації в Донецькій та Луганській областях посилюється тим, що воєнні дії відбува­ються у великому промисловому регіоні, де скон­центровано велику кількість екологічно небезпеч­них об’єктів. Сотні зруйнованих та пограбованих небезпечних підприємств на непідконтрольній те­риторії, металургійні, хімічні, енергетичні комп­лекси, полігони високотоксичних відходів, тери­кони загрожують довкіллю. Серед інших джерел загроз – шахти, підтоплення яких призведе до засолення ґрунтів та забруднення водойм, річок, техногенне підтоплення геологічного середовища, забруднення водних об’єктів, ерозія земель та спа­лені ліси, великою є ймовірність радіаційного за­раження величезної території внаслідок затоплен­ня шахти «Юнком» в Єнакієво.

Натрус С. П., директор Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної вій­ськово-цивільної адміністрації, зазначив, що ви­рішення питання потребує централізованого під­ходу шляхом розроблення та фінансування відпо­відних програм, а також дієвого контролю за їх­нім виконанням.

Вакараш В. М., заступник Міністра екології та природних ресурсів України, та Бондар О. І., рек­тор Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління, вважають, що екологічні проблеми регіону потребують нестандартних під­ходів. Вони наголосили на необхідності проведен­ня досліджень щодо змін у природному середови­щі під впливом воєнних дій.

Тимочко Т. В., голова Всеукраїнської екологіч­ної ліги, акцентувала увагу на тому, що, крім та­ких найочевидніших наслідків війни у східних регіонах України, як загибель людей, знищення домівок, загальна руйнація та злидні, воєнні дії призводять до погіршення економічного стану кра­їни та соціальних умов життя, загрожують дов­кіллю. В цій ситуації увага влади зосереджується на таких нагальних питаннях, як фінансування армії, влаштування біженців та надання допомо­ги пораненим. Але водночас потрібно приділяти увагу й іншим наслідкам війни та вивчати їх комплексно, оскільки проблеми стану навколиш­нього середовища можуть легко перетворитися на загрози соціального характеру. Наприклад, силь­не забруднення питної води чи пошкодження по­тужного промислового об’єкта неминуче призве­дуть до захворювань і загибелі людей, що, в свою чергу, спричинить проблеми економічного харак­теру. Саме тому необхідний інтегрований підхід до визначення наслідків війни на Донбасі та шля­хів їхнього подолання.

Учасники круглого столу визначили першочер­гові заходи щодо відновлення території Донецької та Луганської областей, зокрема:

1.  Запропонувати українській делегації в рам­ках Мінського та Нормандського форматів висту­пити з ініціативою щодо створення окремої групи з розгляду питань екологічної безпеки.

2.  Вимагати від країни-агресора виконання при­родоохоронних зобов’язань внаслідок порушен­ня екологічної рівноваги на окупованих терито­ріях.

3.  Розробити Цільову програму екологічного моніторингу ситуації на Сході України (щодо всіх компонентів природного середовища: вода, ґрунт, атмосферне повітря, ПЗФ, відходи, радіаційний стан).

4.  Внести зміни до Порядку розподілу коштів Мінприроди України щодо виділення коштів на подолання екологічних наслідків воєнних дій на Сході України.

5.   Кабінету Міністрів України розробити стра­тегічний документ відновлення Сходу України на засадах збалансованого (сталого) розвитку з ура­хуванням економічної, соціальної та екологічної складових.

6.   Забезпечити створення спеціальних підрозді­лів у структурі всіх міністерств і відомств України для подолання екологічних, соціальних та еконо­мічних наслідків воєнних дій на сході України.

image 0 02 05 ab90768563b375fdb1b4ad0d9454df6eb3594ee4aa0c4a0c08d7cdb9578cf8d1 V20 жовтня 2017 року в Комітеті Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від­булося засідання круглого столу «Впровадження Закону України «Про ратифікацію Протоколу про реєстр викидів та перенесення забруднювачів» та використання екологічно­го податку».

У заході взяли участь народні депутати України, представ­ники центральних органів виконавчої влади, представники усіх регіонів України, зокрема директори департаментів, уп­равлінь екології та природних ресурсів обласних державних адміністрацій, депутати сільських, районних, міських, облас­них рад, голови сільських та селищних рад, міські голови, представники бізнесу, громадськості та наукових установ.

Засідання РВПЗ 20.10.2017 4Учасники заходу обмінялись досвідом та практичними здо­бутками різних регіонів України у сфері моніторингу стану довкілля та використання коштів екологічного податку на міс­цях, розробили пропозиції до органів державної влади і суб’єктів господарювання щодо підвищення ефективності в цих сферах.

Засідання РВПЗ 20.10.2017 3Засідання круглого столу відбулося під головуванням народ­ного депутата України, заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористу­вання та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Недави Олега Анатолійовича. Під час свого виступу він наголо­сив на важливості впровадження Протоколу про реєстри ви­кидів та перенесення забруднювачів як одного з інструментів екологічної політики на шляху до збалансованого розвитку та виконання Україною зобов’язань в галузі збереження природ­ного середовища, екологічної безпеки та сталого розвитку.

Директор департаменту стратегії та європейської інтегра­ції Міністерства екології та природних ресурсів України Карнаух Олеся Аркадіївна ознайомила з кроками на шляху до імплементації Україною Протоколу та пообіцяла від імені Міністерства незабаром представити систему екологічного моніторингу в Україні.

Засідання РВПЗ 20.10.2017 2Голова Всеукраїнської еко­логічної ліги Тимочко Тетя­на Валентинівна у своїй до­повіді наголосила на необхід­ності інтеграції екологічної складової, що має на меті врахування екологічних пи­тань у всіх процесах творен­ня інших політик. Зауважи­ла, що зміни в системі управ­ління та регулювання потріб­но здійснювати таким чином, щоб екологічні вимоги були розглянуті на ранній стадії планування та враховані на­лежним чином під час впро­вадження. Вона звернула ува­гу присутніх на необхідності модернізації екологічного податку та представила першочергові заходи щодо реформування еколо­гічного податку та системи економічного механіз­му екологічного регулювання.

Прогресивні напрацювання у сфері регіональ­ного моніторингу довкілля презентував Стрілець Руслан Олександрович, директор Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Він поділився досвідом створення електронної системи моніто­рингу, визначив перспективи впровадження Про­токолу про реєстри викидів і перенесення забруд­нювачів у Дніпропетровській області.

Натрус Сергій Петрович, директор Департамен­ту екології та природних ресурсів Донецької об­ласної військово-цивільної адміністрації, охарак­теризував проблемні питання та навів позитивні приклади використання екологічного податку в Донецькій області, серед яких – реконструкція очисних споруд р. Сіверський Донець, будівни­цтво полігонів твердих побутових відходів, заку­півля установок з перероблення відходів, встанов­лення постів моніторингу довкілля тощо.

Засідання РВПЗ 20.10.2017 1Питання щодо джерел збільшення відсоткової частки надходжень екологічного податку до місце­вих бюджетів деталізували у своїх доповідях голо­ва постійної комісії з питань екології та раціональ­ного природокористування Полтавської обласної ради Горжій Ігор Григорович та голова Ладижинської міської ради Коломейцев Валерій Іванович.

Горжій Ігор Григорович зупинився також на проблемі інтенсивного добування нафти, газу та інших корисних копалин в Полтавській області, під час якого відбувається надмірний вплив на довкілля та здоров’я людей. При цьому обласні та місцеві бюджети області не отримують грошової компенсації, оскільки рента за газ, нафту, інші корисні копалини та природні ресурси справля­ється у державний бюджет. У зв’язку з цим ви­словив пропозиції щодо удосконалення бюджетно­го законодавства в цьому напрямі.

Панашій Наталія Федорівна, в. о. старости сіл Лимани та Лупареве Галицинівської сільської ради (Вітовський район, Миколаївська область), приділи­ла увагу гострій проблемі забруднення довкілля Ми­колаївським глиноземним заводом. Торкнулася про­блеми використання екологічних коштів на місцево­му рівні через невідповідність «Переліку видів ді­яльності, що належать до природоохоронних захо­дів», затверджених Постановою Кабінету Міністрів № 1147 від 17.09.1996 р., тим заходам, які дійсно необхідні місцевій громаді для подолання наслідків господарської діяльності заводу.

image 0 02 05 3ba375ff4d0a764443904bdd59c9fa7f0b1e484533c828d93bf6c549599415df VКерівник департаменту з екологічної безпеки ТОВ «ДТЕК Енерго» Вербіцька Ірина Юріївна по­рушила питання щодо необхідності переформатування схеми розподілу коштів екологічного подат­ку та розповіла про проблеми фінансування еко-проектів підприємствами ДТЕК України.

Мнацаканян Ваагн Григорович, кандидат тех­нічних наук, доцент, директор Департаменту з пи­тань екології, енергоменеджменту, охорони праці та цивільної безпеки Маріупольської міської ради роз­повів про позитивний досвід співпраці з Донецькою обласною військово-цивільною адміністрацією у сфері фінансування природоохоронних заходів у м. Маріуполь.

Він також наголосив на ризиках діяльності про­мислових підприємств поблизу лінії воєнних дій та запропонував розробити програми спеціальних за­ходів на території Донецької та Луганської областей за кошти від справляння екологічного податку, що зараховуються у державний бюджет.

Учасники круглого столу мали можливість пред­ставити реальну інформацію щодо успіхів та про­блем на шляху впровадження Протоколу РВПЗ у їхніх регіонах та окреслили можливості викорис­тання екологічного податку на місцях.

Предметом гострої дискусії стала проблема не­виконання чинного законодавства та міжнарод­них зобов’язань України щодо моніторингу до­вкілля та аналізу інформації. Абсурдною є ситуа­ція, коли в державі прийнято спеціальний Закон України «Про ратифікацію Протоколу про реєстр викидів та перенесення забруднювачів», але він не діє через безвідповідальність Міністерства екології та при­родних ресурсів України та відсутність напрацьованих механізмів його впровадження на державному рівні.

Учасники висловили думку про те, що сьогодні в країні немає достовірної, навіть статистичної, інфор­мації про кількісні та якісні показники викидів у довкілля, оскільки на стаціонарних і пересувних джерелах забруднення відсутні засоби обліку обся­гів викидів і скидів. Також немає об’єктивної інфор­мації про кількість розміщених відходів, в тому числі й небезпечних. У ході дискусії було висловле­но пропозиції щодо встановлення різноманітних за­собів обліку викидів на кожному джерелі забруд­нення, що дасть можливість отримати фактичні да­ні про кількісні показники викидів (скидів, відхо­дів) у країні. Особливу увагу було приділено прин­ципу «забруднювач платить» як одному зі способів поліпшення екологічної ситуації в регіоні та збіль­шення надходжень до місцевих бюджетів.

Засідання РВПЗ 20.10.2017 6На думку учасників, загострилася проблема не­ефективного контролю та нагляду у сфері приро­докористування через хаотичну реорганізацію державної екологічної інспекції. Присутні посадо­ві особи місцевого самоврядування та органів дер­жавної влади, представники громадськості наго­лосили на терміновому завершенні реорганізації Державної екологічної інспекції з одночасним по­верненням їй частини повноважень.

Під час обговорення було також порушено пи­тання порядку видачі дозволів на викиди забруд­нюючих речовин в атмосферне повітря стаціо­нарними джерелами – об’єктами першої групи, що здійснює сьогодні Міністерство екології та природних ресурсів України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалі­зує державну політику у сфері санітарного та епі­демічного благополуччя населення.

Представники місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування наголосили на неефек­тивності такої практики через те, що Міністерство не враховує виконання природоохоронних заходів та зобов’язань підприємств-забруднювачів. Це призво­дить до того, що дозволи на викиди отримують за­бруднювачі, що не впроваджують екологічно безпеч­ні технології та методи у господарську діяльність і, як правило, порушують вимоги природоохоронного законодавства. Учасники круглого столу одностайно наголосили на необхідності негайного повернення на місця функції погодження видачі дозволів на вики­ди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ста­ціонарними джерелами – об’єктами першої групи.

Не залишилося поза увагою питання необхід­ності створення у структурі Мінприроди відповід­ного підрозділу для координації реалізації регіо­нальної екологічної політики.

Було висловлено різноманітні пропозиції щодо збільшення ставок екологічного податку та його розподілу. Більшість схиляється до удосконален­ня системи розподілу екологічного податку, зокре­ма збільшення відсоткової частки, розпоряджати­ся якою мають сільські, селищні, міські ради і сформовані територіальні громади, оскільки саме на рівні населеного пункту чи відповідної терито­ріальної громади можливе ефективне його вико­ристання у сфері поліпшення стану природного середовища.

Викликала заінтересованість проблема реформу­вання чинного законодавства у сфері регулювання екологічного податку, з приводу чого зауважили на необхідності розширення кола джерел надходжень, форм і методів його справляння, навіть з об’єктів, що ліквідовані та визнані неплатоспроможними.

Хлобистов Євген Володимирович, доктор еко­номічних наук, професор, завідувач відділу еконо­мічних проблем екологічної політики та сталого розвитку НАН України, висловив пропозицію щодо доцільності проведення навчальних тренінгів-семінарів для представників органів місцевого самоврядування щодо ефективного використання екологічного податку.

Народний депутат України Недава Олег Анато­лійович повідомив про внесення законопроектів, що спрямовані на врегулювання відносин у сфері «екологічних коштів», зокрема:

- № 7082 від 06.09.2017 р., що передбачає мож­ливість місцевої влади затверджувати щорічний перелік пріоритетних природоохоронних та ресур­созберігаючих заходів, у тому числі реалізованих підприємствами, для зменшення забруднення дов­кілля, дотримання екологічних нормативів та зни­ження впливу забруднення навколишнього серед­овища на здоров’я населення, на фінансування яких можуть виділятись кошти з місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища;

- № 7093 від 08.09.2017 р. «Про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (щодо поєднання економічної, соціальної та екологічної складових у програмах розвитку відпо­відних адміністративно-територіальних одиниць)»;

- № 7109 від 12.09.2017 р., в якому передбачено використання коштів державного фонду регіональ­ного розвитку на поліпшення стану навколишнього природного середовища; доповнення переліку захо­дів, що здійснюються з місцевих бюджетів новим пунктом: «Програми природоохоронних та ресурсоз­берігаючих заходів місцевого значення, у тому числі заходи для зниження забруднення довкілля, дотри­мання екологічних нормативів та зниження впливу на здоров’я населення»; запропоновано у разі неви­користання коштів екологічного податку з сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів ОТГ протя­гом двох бюджетних періодів передавати ці кошти у спеціальний фонд до бюджету вищого рівня.

Присутні висловили позитивні міркування що­до змісту законопроектів та сподівання на їхнє прийняття.

За результатами круглого столу було сформу­льовано звернення до органів влади та бізнесу з пропозиціями та можливими заходами з проблем­них питань, що були розглянуті. Заплановано та­кож оприлюднити напрацювання учасників круг­лого столу на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природо­користування та ліквідації наслідків Чорнобиль­ської катастрофи.

ПРОПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ КРУГЛОГО СТОЛУ

20 жовтня 2017 року

м. Київ

В Україні внаслідок домінування протягом бага­тьох років ресурсо- та енергомістких галузей і технологій, сировинної орієнтації експорту та надмірної концентрації виробництва у промислових регіонах сформувалася така структура управління розвитком, яка є економічно неефективною та еко­логічно небезпечною. Україна має міжнародні зо­бов’язання в галузі збереження природного середо­вища, екологічної безпеки та сталого розвитку.

Основою для впровадження інноваційних пере­творень в Україні в усіх сферах суспільного життя та економічного розвитку є Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Але в розроблених та затверджених стратегіч­них загальнодержавних, галузевих і регіональних документах не повною мірою відображені цілі та завдання сталого розвитку, принципи інтеграції екологічної складової.

Учасники круглого столу «Впровадження Зако­ну України «Про ратифікацію Протоколу про ре­єстр викидів та перенесення забруднювачів» та використання екологічного податку» пропонують:

Верховній Раді України:

• розглянути та ухвалити проекти законів:

• № 7082 від 06.09.2017 р. «Про внесення змін до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (щодо вдосконалення механізму планування та використання коштів фондів охорони навколишнього природного се­редовища ...)»;

• № 7093 від 08.09.2017 р. «Про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (щодо поєднання економічної, соціальної та екологічної складових у програмах розвитку від­повідних адміністративно-територіальних одиниць)»;

• № 7109 від 12.09.2017 р. «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо вдоскона­лення механізму планування та використання ко­штів фондів охорони навколишнього природного середовища ...)»;

• розробити та внести зміни до бюджетного за­конодавства України щодо перерозподілу та збіль­шення частки ренти за видобування газу, нафти, інших корисних копалин та користування при­родними ресурсами за рахунок зменшення частки ренти у державному бюджеті та її збільшення в обласних та місцевих бюджетах для відновлення природного середовища.

Кабінету Міністрів України:

• внести зміни та доповнення до Переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних за­ходів, затверджених Постановою Кабінету Міні­стрів № 1147 від 17.09.1996 р., щодо актуалізації переліку природоохоронних заходів, зокрема: за­ходи, які стосуються адаптації до змін клімату, енергоощадності та енергоефективності, викорис­тання екологічно безпечних технологій;

• розробити та затвердити Програму спеціаль­них заходів з відновлення природоохоронної інф­раструктури на території Донецької та Луган­ської областей за кошти від справляння екологіч­ного податку, що зараховуються у державний бюджет України.

Міністерству екології та природних ресурсів України:

• вжити негайних заходів щодо створення та розміщення доступного для громадськості Націо­нального реєстру викидів і перенесення забрудню­вачів відповідно до вимог Протоколу про РВПЗ;

•  створити у структурі Міністерства відповід­ний підрозділ для координації реалізації регіо­нальної екологічної політики;

• розробити та затвердити норматив­но-правові акти, якими буде передбаче­но передачу повноважень обласним дер­жавним адміністраціям погоджувати видачу Міністерством екології та при­родних ресурсів України документів до­звільного характеру (дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне по­вітря) для підприємств-забруднювачів, об’єкти яких належать до першої групи;

• прискорити реформування Держав­ної екологічної інспекції України, що забезпечить ефективний державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог природоохоронного законодав­ства;

• здійснити перегляд Методики роз­рахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок наднорматив­них викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, посилити відповідальність за порушення термінів реалізації природоохоронних заходів під­приємств;

• здійснити реформування екологічного подат­ку, зокрема значно підвищити ставку екологічно­го податку за забруднення навколишнього при­родного середовища, на основі фактичних (ін­струментально підтверджених) даних, що буде стимулювати підприємства до впровадження при­родоохоронних заходів;

• вивчити позитивний досвід реалізації регіо­нальних програм моніторингу довкілля та розпо­чати практичні заходи щодо запровадження сис­теми державного екологічного моніторингу.

Обласним радам:

• розглянути можливість внесення змін та допо­внень до Стратегій розвитку областей до 2020 ро­ку щодо окремої стратегічної цілі «Екологічна безпека та охорона довкілля».

Обласним державним адміністраціям:

• рекомендувати здійснити ретельний аналіз використання природоохоронних коштів у 2016­2017 рр. та запланувати заходи з цільового та ефективного використання коштів екологічного податку в 2018 році;

• запланувати на 2018 рік проведення навчаль­них семінарів, тренінгів для представників орга­нів місцевого самоврядування області, депутатів різних рівнів, голів об’єднаних територіальних громад щодо ефективного та цільового викорис­тання коштів екологічного податку;

• розглянути та запровадити досвід Дніпропет­ровської та Донецької областей щодо створення регіональної системи екологічного моніторингу із застосуванням електронних засобів збирання та оприлюднення інформації.

Підприємствам різних галузей економіки, ді­яльність яких спричинює вплив на довкілля:

• переглянути та актуалізувати свої природоо­хоронні програми, заходи в контексті виконання Україною міжнародних зобов’язань, зокрема при­родоохоронних директив Європейського Союзу відповідно до Угоди про асоціацію України з ЄС;

• рекомендувати розпочати в ініціативному по­рядку (добровільні соціальні зобов’язання) вико­нання вимог Протоколу про реєстр викидів та пе­ренесення забруднювачів спільно з органами міс­цевого самоврядування та громадськістю.

 

Програма 20.10.2017

Пропозиції учасників круглого столу

 

27023445 1766196016788874 7821428146285218822 o23 січня 2018 року відбулося засідання Націо­нальної екологічної ради України, у якому взяли участь представники громадських ор­ганізацій природоохоронного спрямування, орга­нів виконавчої влади, громадські діячі й активіс­ти, науковці та ЗМІ.

Учасники засідання розглянули актуальне пи­тання поводження з побутовими відходами в Україні, а саме вступу в дію з 1 січня 2018 року змін до Закону України «Про відходи», що були ухвалені ще у 2012 році, які мали б спонукати органи влади вживати заходи, щодо організації системи поводження з відходами.

Засідання НЕРУ 23.01.2018 1Тетяна Тимочко, голова Національної екологіч­ної ради України, висловила занепокоєння гро­мадських організацій щодо поводження з побуто­вими відходами в Україні. Наголосила на європей­ській ієрархії поводження з відходами та охарак­теризувала п’ять етапів поводження з побутовими відходами. Зауважила, що вони не працюють в Україні через різні тіньові схеми, що відбуваються на всіх рівнях, починаючи з урядового, окремих бізнес структур та місцевих органів влади. Тетяна Валентинівна зазначила, що в Україні накопиче­но 12,5 млрд т відходів та налічується понад сім тисяч сміттєзвалищ, більшість яких не відповіда­ють санітарним нормам. Акцентувала увагу при­сутніх, що Україна має застосувати європейські вимоги до поводження з відходами та ухвалити закони, які б відповідали цим вимогам.

27023356 1766195760122233 501908989846186127 oОлекасандр Ігнатенко, доктор наук з державно­го управління, кандидат економічних наук, роз­повів про стан поводження з відходами в Україні. Зауважив, що за показниками 2016 р. лише 3% відходів підлягає сортуванню та вторинному пере­робленню через спалювання на заводі «Енергія» в м. Києві, сміттєспалювальній установці в м. Лебе­дин Сумської обл. і двох пересувних сміттєспалю­вальних установках в м. Харкові. Акцентував увагу присутніх, що наразі вже маємо колапс, оскільки з 1 січня заборонено захоронения неперероблених відходів, насправді, виконувати немож­ливо, бо виникає необхідність стрімкого будівни­цтва великої кількості переробних об’єктів та за­лучення інвестицій. Особливу увагу зосередив на тому, що в трикутнику між соціумом, економікою та екологією ключовим буде питання збільшення екологічного податку на захоронения відходів. За­уважив, що без збільшення ставок цього податку буде неможливим створення економічних умов для переробленої галузі і перетворення її на ефек­тивнішу, ніж захоронения. На його думку, ці ви­трати мають лягати на забруднювача.

Наталія Шоробура, спеціаліст відділу повод­ження з відходами Міністерства екології та при­родних ресурсів України, розповіла про розроб­лення Національного плану виконання Націо­нальної стратегії управління відходами в Україні до 2030 року. Уже підготовлено на подачу до Уря­ду проект Постанови про затвердження координа­ційної ради. Наталія Людвігівна детально зупи­нилася на стратегічних цілях та характеристиці Стратегії. Зауважила також, що готується проект Закону «Про відходи».

26992375 1766191146789361 8513945389636572516 nМарина Чебан, представник Міжрегіонального центру наукових досліджень та експертиз, заува­жила, що набуття чинності 1 січня 2018 року змін до Закону України «Про відходи» актуалізує вив­чення та перегляд європейських вимог та нормати­вів у сфері поводження з відходами. Особливу ува­гу зосередила на тому, що національне та європей­ське законодавство в цій сфері перебувають в різ­них площинах регулювання. Якщо Закон України «Про відходи» визначає, що відповідальність за збирання, сортування та захоронения несуть об’єкти утворення відходів та органи місцевого са­моврядування, то в європейському законодавстві стадії поводження з відходами та відповідальність за це починається з процесу мінімізації утворення відходів. Марина Георгіївна відзначила, що з під­писанням угоди з ЄС Україна взяла на себе між­народні зобов’язання щодо поводження з відхода­ми, зокрема поетапної імплементації Директиви 2008/98/ЄС та Директива 1999/31/єС. Наголосила на тому, що для України постає досить актуаль­ним питання дотримання вимог європейського за­конодавства саме під час розроблення Національ­ного плану виконання Національної стратегії управління відходами в Україні до 2030 року.

У результаті обговорення стану поводження з побутовими відходами в Україні члени Націо­нальної екологічної ради України вирішили нада­ти органам державної влади пропозиції, зокрема:

Верховній Раді України:

- ухвалити проект Закону України «Про внесен­ня змін до деяких законодавчих актів України у сфері поводження з відходами щодо запобігання негативній дії відходів кінцевого споживання про­дукції на навколишнє природне середовище» № 3198, положення якого спрямовані на створення та забезпечення ефективного функціонування систе­ми збирання, перероблення та утилізації відходів;

- розробити та ухвалити законопроекти щодо посилення адміністративної та кримінальної від­повідальності за порушення законодавства у сфері поводження з відходами;

- ухвалити проект Закону України «Про дер­жавну політику у сфері поводження із мийними засобами» № 5182-1 від 07.10.2016 р., завдяки яко­му буде обмежено виробництво, ввезення на митну територію України та реалізацію мийних засобів, які містять фосфати.

Засідання НЕРУ 23.01.2018 2Кабінету Міністрів України:

- забезпечити виконання цілей та завдань, встанов­лених Законом України «Про Основні засади (страте­гію) державної екологічної політики України на пе­ріод до 2020 року» щодо розроблення стратегічних, програмних і планових документів для різних галу­зей економіки щодо екологізації, технічного перео­снащення, впровадження маловідходних, безвідход­них і екологічно безпечних технологічних процесів;

- створити Державне агентство поводження з від­ходами та передати йому пов­новаження Міністерства еко­логії та природних ресурсів України та Міністерства регіо­нального розвитку, будівниц­тва та житлово-комунального господарства України у цій сфері;

- запровадити економічні механізми відповідальності виробників та імпортерів упа­ковки та товарів в упаковці за збирання, вивезення, перероб­ку, утилізацію та безпечне захоронения відходів;

- впровадити національну систему збирання та утилізації використаних автотранспортних засо­бів, шин, хімічних джерел струму, використаної електропобутової техніки та електричного облад­нання тощо;

- ухвалити нові ставки екологічного податку для забезпечення стимулювання розвитку екологічно безпечних технологій поводження з відходами;

- розробити дієвий механізм розвитку транскор­донного співробітництва у сфері поводження з не­безпечними відходами.

Міністерству регіонального розвитку, будів­ництва та житлово-комунального господар­ства України:

- запровадити реєстр установ і підприємств, які здійснюють збір та транспортування відходів;

- забезпечити виконання полігонами ТПВ Украї­ни вимоги щодо обладнання їх системою вилучен­ня та знешкодження біогазу;

- розробити механізми економії первинних мате­ріальних ресурсів у виробництві та їхньої заміни на відповідні вторинні матеріальні ресурси;

- удосконалити систему роздільного збирання по­бутових відходів та їх переробки;

- провести інженерне обстеження та паспортиза­цію полігонів побутових відходів та сміттєзвалищ, створити їх електронний реєстр, включаючи сти­хійні сміттєзвалища;

- забезпечити стимулювання проектів міжмуніципального співробітництва та приватно-держав­ного партнерства.

Засідання НЕРУ 23.01.2018 3Міністерству екології та природних ресурсів України:

- вжити негайних заходів щодо створення та розміщення доступного для громадськості Націо­нального реєстру викидів і перенесення забрудню­вачів відповідно до вимог Протоколу про РВПЗ;

- забезпечити адаптацію законодавства у сфері поводження з відходами до вимог європейських ди­ректив, які необхідно імплементувати відповідно до вимог Асоціації між Україною та ЄС (Директива № 2008/98/ЄС, Директива № 2006/21/єС, Директи­ва № 1999/31/ЄС);

- запровадити в Україні державний кадастр від­ходів, закінчити створення в цій сфері єдиної ін­формаційно-аналітичної ме­режі, системи обліку та пас­портизації місць розміщення відходів;

- зобов’язати всіх суднов­ласників укладати договори на збирання (прийом) стічних та лляльних (підсланевих) вод з підприємства­ми, які мають ліцензію (дозвіл) на такі види діяльності;

- привести Правила охорони внутрішніх мор­ських вод і територіального моря України від за­бруднення та засмічення у відповідність з Між­народною конвенцією щодо запобігання забруд­нення з суден;

- завершити роботи зі збирання та вивезення для утилізації залишків непридатних пестицидів та хімічних засобів захисту рослин в Україні;

- створити систему поводження з відходами в галузі сільського господарства;

- розробити та запровадити систему перепід­готовки й підвищення кваліфікації фахівців сфе­ри управління та виробництва небезпечних від­ходів за напрямами: охорона природи та здоров’я людини від впливу небезпечних відходів; утилі­зація й видалення небезпечних відходів; норма­тивно-правове регулювання у сфері поводження з небезпечними відходами; науково-технічна дія­льність у сфері поводження з небезпечними відхо­дами;

- розробити дієвий механізм стимулювання роз­дільного збирання та утилізації небезпечних від­ходів, які утворюються у домогосподарствах;

- розробити систему поводження з небезпечни­ми відходами (запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування та утилізації, включаючи контроль за цими операціями та на­гляд за місцями видалення.

Обласним державним адміністраціям:

- ініціювати розроблення, затвердження та реалі­зацію регіональних (обласних) програм поводження з відходами, враховуючи небезпечні відходи;

- на рівні міських і селищних рад розглянути можливість організації громадських робіт для сор­тування сміття та доставки його на пункт пере­роблення з метою вилучення небезпечних відходів зі складу побутових;

- активно залучати ЗМІ та рекламу, освітні про­грами для популяризації правильного поводжен­ня з відходами;

- розробити та запровадити екологічні освітні програми для дітей та молоді щодо поводження з відходами.

Також учасники НЕРУ на засіданні розглянули питання про ситуацію з будівництвом сміттєзвалища біля села Людавка, Жмеринського району, Вінницької області.

26758330 1766195753455567 3432793003866907946 oМусіровський О. А., правозахисник Вінницької області, розповів про загрози екосистемі Вінницької області та України в цілому, що зумовлені незаконним будівництвом полігону ТПВ біля села Людавка. Зауважив, що відбувається будівництво сміттєзвалища, яке несе за собою величезну вирубку цінних порід дерев, ймовірність забруднення атмосферного повітря, підземних вод та ґрунтів. Стосовно будівництва не проведено громадські слухання, відсутні результати екологічної експертизи будівництва небезпечного об’єкту та матеріали оцінки впливу на оточуюче середовище. Не дивлячись на ці порушення, здійснено вирубку 7 га цінного лісу та почато будівництво площадок полігону. Вказав на численні порушення земельного, антикорупційного та природоохоронного законодавства. Деякі порушення перебувають під увагою правоохоронних органів, здійснюється слідство. Також наголосив на тому, що місцеві мешканці виступають категорично проти ініціативи Вінницької влади, адже побоюються екологічного забруднення природного середовища і водойм. Крім того, поблизу знаходиться дендрологічна ділянка з рідкісними породами дерев, порушено санітарно-захисні зони, зокрема відстані до житлової та громадської забудови.

Климбовський Л. В., голова ініціативної групи села Людовка, наголосив на тому, що населення виступає проти забудови. Акцентував увагу присутніх, що об’єкт забудови знаходиться в лісовому масиві та буде розміщений на відстані 3-5 кілометрів від найближчих населених пунктів, що є неприпустимо.

В результаті обговорення питання про ситуацію з будівництвом сміттєзвалища біля села Людавка, Жмеринського району, вирішили вимагати в органів державної влади, зокрема:

1) здійснення незалежної громадської екологічної експертизи об’єкту будівництва;

2) скликання позачергової сесії Вінницької обласної ради для створення міжфракційної робочої групи щодо розслідування незаконного будівництва та вирубки лісу для будівництва полігону твердих побутових відходів;

3) припинення будь яких будівельних робіт чи робіт пов’язаних з вирубкою лісу до проведення державної екологічної експертизи;

4) проведення об’єктивного та неупередженого розслідування фактів незаконної вирубки Людавського лісу.

 

14e26e0f ffce 43c2 a2f1 2208bfb0f9b611 грудня 2019 року в Комітеті з питань екологічної політики та природокористування Верховної Ради України відбулося засідання круглого столу на тему: "Екологічні проблеми та перспективи розвитку малої гідроенергетики, як відновлюваного джерела енергії в Україні".

Участь у заході взяли представники органів державної влади, місцевого самоврядування, бізнесу, науковці, громадськість, ЗМІ.

Тетяна Тимочко, голова Всеукраїнської екологічної ліги, висловила чітку позицію громадськості щодо негативних наслідків на довкілля від розвитку малої гідроенергетики в Україні.ВРУ гідроенергетика1

За останнє століття річки України перетворились на каскад водосховищ, регулювання якої здійснює людина. Так, під дніпровськими водосховищами вже затоплено 709,9 тис. га земель, затоплено і знищено понад 6 тис. населених пунктів, переселено понад 3 млн людей. Водні ресурси України потерпають від забруднення промисловими і комунальними стоками, залишками хімічних засобів та пестицидів, якими обробляються сільськогосподарські угіддя, забудови прибережних смуг,  хижацького видобування піску та гравію з акваторії тощо.

21833285 3032 4781 b730 22a68b5432c1Будівництво гідротехнічних споруд - гребель, ставків, малих ГЕС - негативно впливає на стан річок, зокрема:

- відбувається зміна природного гідрологічного, гідрохімічного, гідробіологічного режимів річки;

- перегородження річки призводить до зарегулювання стоку, уповільнення течії та замулювання дна;

ВРУ гідроенергетика4- спостерігається зменшення чисельності або зникнення популяцій багатьох цінних видів водних організмів;

- створення водосховищ супроводжується вилученням з обігу та затопленням значних площ сільськогосподарських угідь, цінних природоохоронних територій, історичних та культурних пам’яток;

- функціонування водосховищ та інших штучних водних об’єктів призводить до обвалів берегів, підвищення рівня ґрунтових вод і заболочення прилеглих територій.

05eafd49 3e24 4f1a 953c 75e1e082f5eb

Під час засідання круглого столу були висловлені різні, іноді абсолютно протилежні позиції щодо подальшого розвитку гідроенергетики в існуючому вигляді. Безперечно, енергетика є рушійною силою економічного розвитку країни, але вироблення електроенергії має відбуватися без шкоди для довкілля. Жодні економічні вигоди не можуть бути досягнені за рахунок знищення природного середовища.

Всеукраїнська екологічна ліга виступає зі стратегічною ініціативою:

– демонтувати та припинити діяльність усіх гідротехнічних та гідроенергетичних споруд 

– заборонити будівництво нових ГЕС у басейнах всіх річок України.

– скасувати «зелений тариф» для об’єктів малої гідроенергетики.

ВРУ гідроенергетика2

Експертами ВЕЛ підготовлено ряд пропозицій, які були передані до Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади, зокрема:

- переглянути Програму розвитку гідроенергетики України на період до 2026 р., з метою врахування екологічної складової при плануванні будівництва нових гідроенергетичних споруд;

- провести системний аналіз доцільності реалізації кожного нового об’єкта гідроенергетики з урахуванням потенційних екологічних, економічних та соціальних наслідків для подальшого сталого розвитку регіонів України;

ВРУ гідроенергетика3- при прийнятті рішень щодо розвитку гідроенергетики неухильно дотримуватись вимог міжнародних зобов’язань України у сфері охорони довкілля, Угоди про асоціацію України з ЄС;

- вжити першочергових заходів щодо завершення винесення в натуру меж об’єктів ПЗФ, з особливою увагою до водно-болотних угідь, заплав та водоохоронних зон;

- врахувати при формуванні системи державного екологічного моніторингу необхідність проведення моніторингових спостережень впливу на довкілля об’єктів гідроенергетики.

 Позиція Всеукраїнської екологічної ліги щодо екологічних аспектів розвитку гідроенергетики в Україні

Громадська приймальня

Актуально!

Снимок

 

Вплив воєнних дій на довкілля

 

 

Інфографіка

Біорізноманіття

Відходи