Версія для друку
Позиція ВЕЛ щодо впливу свинокомплексів на довкілля

Загальновідомим є той факт, що споживання м’яса людиною з кожним роком все більше зростає. На сьогодні людство потребує в декілька десятків разів м’яса більше, ніж, наприклад, сто років тому.  Такий попит неминуче тягне за собою і зростання ринку м’яса. Тим більше, що сучасні інтенсивні технології, використання щеплень та антибіотиків, створення ГМО-продуктів, застосування кормів з біо-добавками для пришвидшеного росту, дозволяють, вирощувати тварин в найбільш короткий термін та з максимальною продуктивністю.

В першу чергу, це стосується такої області тваринництва як свинарство.  Проте, на жаль, частіше за все виробники в своєму прагненні отримати прибуток, нехтують правилами будівництва свиноферм та будь-якими санітарними правилами та нормами, не кажучи вже про ігнорування думки жителів тих населених пунктів, поблизу яких розташовані ферми.

Кількість свинокомплексів росте з кожним роком по всьому світі. Не виключенням є і Україна, де нараховується більше 6,5 млн свиней (за даними Державної служби статистики України). Така кількість підприємств прямо та опосередковано негативно впливає на навколишнє середовище та загрожує здоров’ю людини.

Відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку» № 808 від 28.08.2013 тваринницькі комплекси для вирощування свиней обсягом понад 5 тис. голів і більше відносять до об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

Однією з найбільших проблем у свинарстві є утилізація відходів життєдіяльності свиней. Адже середньодобовий вихід рідких відходів від свиней становить близько 12 кг на добу, тобто до 4,4 тонн на рік. Більшість виробництв користуються старим методом,  тобто увесь гній з будівель, де утримуються свині потрапляє у резервуари під ними, далі все це стікається у відстійники, що знаходяться вже за межами ферми. Ці відстійники називаються «лагунами». Проте, на відміну, від справжніх лагун, ці абсолютно не радують нікого. Адже містять в собі напіврідку субстанцію, яка включає в себе близько 400 небезпечних елементів, серед яких важкі метали, антибіотики, пестициди, гормони, а також патогенні віруси і бактерії, гельмінти.

Така проблема з утилізацією відходів може прямо вплинути на забруднення ґрунтів навколишніх територій. Свіжий свинячий гній може викликати ерозію, «вигорання» та деградацію ґрунтів. Систематичне потрапляння високих доз свинячого гною до ґрунту призводить до підвищення концентрації нітратного азоту в ньому, що, в свою чергу, веде до збільшення у рослинах вмісту нітратів, що перевищує допустимі норми. Споживання ж людиною продуктів з підвищеним вмістом нітратів може привести до незворотних негативних змін в організмі. Також свинячий гній просочуюсь по всьому ґрунтовому профілю призводить до забруднення підземних ґрунтових вод та зумовлює «цвітіння води» в найближчих водоймищах.

Надзвичайно гострою екологічною проблемою є утворення на свинокомплексах  шкідливих газів, насамперед метану та аміаку. Їх кількість може досягнути такої концентрації, що в разі аварії  вентиляційних систем, свині загинуть від задухи.  Хоча й при повній справності систем вентиляції на свинокомплексах у працівників та тварин регулярно фіксуються отруєння газами та інші захворювання — хвороби шлунку, органів дихання, очей.

Проте не лише працівники ферм страждають від утворення газів, а й мешканці навколишніх територій. Адже повітря довкола підприємства насичене аміаком, сірководнем, алергенами. Постійний неприємний запах та вдихання шкідливих речовин разом з повітрям призводить до стресу, перепадів настрою, роздратування та викликає підвищений тиск, головний біль, запаморочення.

Під час будівництва свинофабрик надзвичайно важливою умовою є дотримання санітарно-захисної зони, яка становить від 500 до 2000 м залежно від кількості утримуваних тварин (Наказ МОЗ України  «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» № 173 від 19.06.1996).

Також не варто забувати про потенційну можливість розповсюдження свинячого грипу, розплідником якого, насамперед, можуть бути озера гною на території свиноферм та розповсюдження вірусної хвороби АЧС (Африканська чума свиней), яка є небезпечною в першу чергу для домашніх тварин в найближчих населених пунктах.

Активісти Всеукраїнської екологічної ліги фіксують порушення санітарних вимог, природоохоронних заходів щодо діяльності таких свинокомплексів. Жителі села Головенка неподалік Житомира вже не перший рік скаржаться на проблеми, пов’язані із «сусідством» з свинокмплексом ТОВ «Екогенетикс». Окрім наслідків діяльності господарства, мешканців турбують і порушені вимоги ще при будівництві.  Саме господарство розташоване на височині, що є грубим порушенням норм будівництва подібних об’єктів, а необхідної відстані захисної смуги між населеним пунктом та свинокомплексом не дотримано – до найближчої хати щонайбільше 30 метрів. Аналіз води з найближчої криниці показав вражаючі результати - вміст нітратів у воді перевищує гранично допустимі норми більш, ніж у 2 рази, а окислюваність – у 3 рази! Такий стан води підтверджує факт забруднення води органікою, яка надходить у криницю разом із гнійними стоками.

Всеукраїнська екологічна ліга вимагає:

  • Переглянути та оновити санітарні правила і норми розміщення, облаштування та експлуатації  ферм для утримання тварин
  • Посилити ветеринарно-санітарні правила для спеціалізованих свинарських підприємств
  • Підвищити контроль та випробовування продукції свинокомплексів в процесі виробництва
  • Встановити постійний контроль готової продукції на її відповідність встановленим вимогам (технологічних і нормативних документів).