Понеділок 18 лист. 2019
Питання енергетичної незалежності України не може бути монополією окремих урядовців

Проблема видобування сланцевого газу в Україні привертає увагу урядових структур, парламентаріїв, громадськості, науковців та місцевих громад вже протягом двох років. Навколо цієї теми точаться гарячі дискусії з діаметрально протилежними позиціями. 24-27 червня 2013року українська делегація перебувала з робочим візитом у США з метою комплексного вивчення досліджень та проблем видобутку сланцевого газу на території США. Власний кореспондент «Екологічного вісника» взяв інтерв'ю у голови Всеукраїнської екологічної ліги, Тетяни Тимочко, яка була учасником делегації і представляла позицію українських громадських природоохоронних організацій, що виступають проти видобування сланцевого газу в Україні.

 

— Пані Тетяно, просимо поділитися вашими враженнями після візиту до США? Хто входив до складу делегації?

— До складу делегації увійшли народні депутати України – представники різних фракцій у парламенті: Сергій Клюєв – керівник депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з США, заступник голови фракції Партії регіонів, Іван Кириленко – фракція Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина», Тарас Кутовий – фракція партії «УДАР Віталія Кличка», Інна Маєвська – радник народного депутата, Сергій Єрмілов – заступник директора Інституту проблем екології та енергозбереження, голова комітету з енергетичних питань Фонду «Перспективна Україна», Олексій Падалко – перший заступник голови Державної служби геології та надр, Олександр Сушко – заступник міністра екології та природних ресурсів України, голова громадської ради при Мінприроди Валентин Савицький.

— Дуже різнобарвна делегація. Обійшлося без конфліктів серед учасників поїздки?

— Важливу роль у підготовці поїздки, її організації відіграв керівник делегації С. П. Клюєв. Його толерантність по відношенню до різних позицій учасників поїздки, намагання не замовчувати протистояння в українському суспільстві щодо планів видобутку сланцевого газу, надання кожному можливості задати гострі питання і висловитись, створило атмосферу ділового спілкування і постійних дискусій серед членів делегації.

— Що Ви змогли побачити, почути? Адже термін перебування у США був коротким.

— Графік дійсно був дуже насичений. Зустрічі високого рівня, де ми могли спілкуватися, задавати питання, дискутувати з керівниками наукових і дослідних установ, першими особами та заступниками керівників бізнес структур або асоціацій поєднувались з відвідуванням цікавих об'єктів. Важливою була поїздка до штату Пенсільванія на бурові майданчики компаній Chevron North America та Range Resources Corporation. Також ми ознайомились з реалізованим проектом «силіконової долини» поблизу Пітсбурга, відвідали Центр інформаційної роботи та досліджень родовища Марселос при Пенсільванському університеті.
У Вашингтоні зустрічались з конгресменами, представниками Державного департаменту США, а також Інституту Брукінгс – національного інституту передових досліджень США.

— Чи Ви зустрічались у США з представниками української діаспори?

— Зворушливим було відвідування старовинної церкви святих Петра і Павла і зустріч з українською громадою у м. Карнегі. До речі, я познайомилась з людиною, яка є геологом за фахом, працює в Пенсільванському університеті і з розумінням ставиться до екологічних ризиків видобутку сланцевого газу.
Також ми мали цікаву зустріч з керівниками Американсько-українського ділового форуму в посольстві України у США.

— Головною темою поїздки був сланцевий газ?

— Ця тема, безперечно, була центральною. Але крім цього обговорювалися інші питання, зокрема, досвід провідних американських кампаній щодо енергоконверсії, динамики розвитку енергоринку в США, перешкоди у впровадженні енергозбереження у виробництві та комунальній сфері України, причини низької енергоефективністі української економіки, перспективи розвитку альтернативної енергетики – сонячної, вітрової та біоенергетики.
Більшість американців, з якими ми зустрічались (незалежно від їхнього статусу, професійної належності) акцентували на збереженні навколишнього середовища. Це червоною ниткою звучало усі дні поїздки в розмовах і в кабінетах, і на бурових майданчиках. В Україні, як правило, про екологічні питання урядовці, політики, бізнес-структури мовчать або говорять непрофесійно про «погану» екологію.

— Які Ваші враження від бурових майданчиків?

— Як правило, це об'єкти, на яких застосовують сучасне обладнання і принципи роботи. Ми спостерігали жорсткі екологічні вимоги і там, де відбувається буріння, і там, де вже частина ділянки рекультивована і залишилась свердловина, з якої качають газ. В Україні немає жодного такого прикладу: газо- і нафтодобувні компанії демонструють хижацьке ставлення до природного середовища.
Але і в Америці, і в Україні є спільна проблема – гідророзрив пласта є основою технології видобування сланцевого газу. Цей метод – головна загроза для геологічного середовища, для горизонтів підземних вод. В Україні це ускладнено значним порушенням геологічного середовища: в Івано-Франківській та Львівській областях – це карстові породи, а в Харківській і Донецькій областях – техногенні розломи внаслідок видобування корисних копалин.
У США ми побачили, що бурова ділянка займає значну територію: на стадії розробки 4 гектари, а на стадії видобування газу – 1,5–2 гектари.
Враховуючи надзвичайну цінність родючих ґрунтів в Україні, я глибоко переконана, що ніякі міфічні газові перспективи не можуть бути прирівняні до вартості головного нашого багатства – чорнозему.
І найактуальніше питання для України – де брати воду для закачування у свердловини? І що робити зі зворотними забрудненими водами?

— А як це вирішується у США?

— Вражаючий факт. У 2005 році Конгресом США були прийняті зміни до законодавства, що виводять процес гідророзриву пласта з під нагляду Агентства охорони навколишнього середовища США, який здійснюється в рамках Закону про безпеку питної води. Нафтова і газова промисловість є єдиним видом промисловості Америки, яким дозволяється закачувати під землю небезпечні хімічні речовини безпосередньо поблизу підземних запасів питної води. Тобто, навіть в Америці ініціатори застосування технології гідророзриву змушені були створити окремий нормативний акт, який, власне, створює пільгове середовище для видобування сланцевого газу та вивести технологію гідророзриву за межі природоохоронного законодавства.
На сьогоднішній день відомо, що Агентство охорони навколишнього середовища США замовило відбір 100 000 проб і перевірку стану підземних вод. Шість штатів, у том числі штат Нью-Йорк, заборонили застосування гідророзриву на своїй території.
В Україні вже зараз близько 17 тис. населених пунктів не мають доступу до якісної питної води, а мільйони кубів мінералізованих, солоних шахтних вод скидаються в українські річки і знищують їх. Воду не очищають навіть від біологічного забруднення на комунальних очисних спорудах.
Видобування сланцевого газу в Україні призведе до утворення сотень тисяч тонн забруднених хімічними речовинами зворотних вод, які будуть накопичуватись у сховищах, ставках і завдавати шкоди природному середовищу.

— Поїздка змінила Ваше ставлення до видобування сланцевого газу в Україні?

— Ні. Я ще більше утвердилася в думці, що цей проект є екологічно небезпечним та економічно недоцільним для нашої держави.

— Але ж питання енергетичної незалежності України є гострим і турбує усіх. Як цього досягти?

- Це насправді ключове питання. Але його вирішення не може бути монополією лише окремих урядовців. Бо, як підтверджує досвід, чим вужче коло людей, які ухвалюють управлінські рішення, тим гірші наслідки. Якщо ми подивимося угоди з компаніями Шелл і Шеврон, то зрозуміємо, що це комерційні угоди між приватними українськими та американськими кампаніями, де інтереси держави Україна юридично представлені формально. Розподіл прибутків такий: 83% – інвесторам, 17% – державі. На мою думку, ця частка не забезпечить енергетичну незалежність, а лише змінить джерело газової залежності.
Всеукраїнська екологічна ліга та інші природоохоронні громадські організації пропонують відмінний від урядового вектор розвитку енергетики. На сьогодні в Україні на виробництво однієї одиниці ВВП витрачається енергоносіїв у 4,5 рази більше, ніж у європейських країнах. Скорочення витрат енергії лише у комунальній сфері та промисловості може призвести до зменшення споживання природного газу на 30-40%. Значний потенціал зосереджений в енергозбереженні та підвищенні енергоефективності економіки. Україна може використовувати шахтний метан, прогнозні запаси якого складають 5 – 10 трлн. м3. Зараз він викидається в атмосферу, і це посилює процес глобального потепління, накопичується в шахтних виробітках, що призводить до вибухів і загибелі сотень шахтарів. Необхідно застосувати сучасні технології для добування значних покладів природного газу, які знаходяться в існуючих розроблених родовищах. Також важливо стимулювати розвиток відновлювальної енергетики, зокрема, сонячної, вітрової та особливо біоенергетики, потенціал якої в Україні є надзвичайно високим.
Саме ці заходи забезпечать енергетичну незалежність нашої держави. Якби кошти інвесторів залучити у ці напрями, то вже у найближчі роки ми мали би суттєве зниження об'ємів використання російського природного газу без додаткового навантаження на довкілля.

— Чи є позитивні емоції і враження від поїздки до США?

— Безперечно так. Я не перший раз в Америці і знову звернула увагу на характерну рису американців – вони люблять закони і виконують їх. Американські чиновники дуже професійні і дисципліновані, дбають про інтереси власної країни. Надзвичайна чистота усюди – на вулицях великих міст і маленьких селищ, біля річок і в лісі. Дуже багато зелених насаджень і море квітів в населених пунктах. За чотири дні я не побачила жодної людини на вулицях, парках, в приміщеннях, яка б палила цигарки. Дуже мало зовнішньої реклами, вона не «лізе» в очі. Натомість, багато офісних будівель, громадських місць, приватних помешкань прикрашені національним прапором, який американці люблять і яким пишаються. Приємне враження справив посол України в США – Олександр Моцик. Я радію з того, що нашу країну представляє освічена, культурна і професійна людина.

— Ви багато подорожуєте Україною і за її межами. Чи щось було для Вас новим, вражаючим в Америці?

— Кілька епізодів у поїздці дійсно мене вразили. Я побачила як реально виглядає модель «силіконової долини» – це діловий центр поблизу Пітсбурга. Бізнесмени взяли звичайні неугідні землі, збудували сучасні «зелені» офіси, насадили сотні дерев, розбили, сквери, клумби, гольф-поля, проклали ідеальні дороги, почали будувати елітне житло для працівників бізнес-структур. А в Україні депутати Київради вирішили будувати так звану «силіконову долину» у центрі Біличанського лісу – унікального лісового масиву, який є легенями столиці України. І під це будівництво будуть знесені тисячі дерев, знищено природні екосистеми. Відчули різницю!?
І ще один факт, про який я дізналася під час відвідування бурової ділянки компанії Шеврон. Газові компанії протягом кількох років платять 40 тис. доларів США... в місяць кожному фермеру, який надав в оренду ділянку для робіт з видобування сланцевого газу (земля залишається і надалі його власністю)! Натомість, українські урядовці підписали з компанією Шелл і готують для підписання з компанією Шеврон угоду, в якій немає навіть статті про розмір компенсації українським селянам і місцевим громадам за використання земель. Наші урядовці підготували, а депутати проголосували за Закон про вилучення земель для суспільних потреб. Ще раз запитую: відчули різницю? Я також була цим вражена!

— Ви вже в Україні. Що далі?

— Роботи багато. Дивно, але ми, громадські організації, в Україні виконуємо функції, які в інших країнах здійснюють державні інституції. Наприклад, зовсім недавно Івано-Франківська обласна рада утворила робочу групу для опрацювання проекту угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська з метою підготовки розгляду цього документу на сесії обласної ради. Експерти Всеукраїнської екологічної ліги готують ґрунтовний аналіз цієї угоди. Продовжується інформаціно-просвітницька кампанія громадських організацій щодо екологічних ризиків видобування сланцевого газу в Україні. Я глибоко переконана, що саме залучення широкого кола фахівців, науковців, громадськості дає можливість ефективного розв'язання найскладніших завдань найоптимальнішими методами

Интервью записав С. Поліщук