Вівторок 22 жовт. 2019
У людства не залишається іншого виходу як планувати своє майбутнє

Про вичерпність ресурсів нашої планети науковці почали говорити ще у 70-х роках минулого століття. Тоді ж економічно розвинені держави почали розробляти і втілювати програми з енерго- та ресурсозбереженя та перенесення брудних виробництв та затратних технологій в інші країни.
На початку 90-х років світ зрозумів, що досить скоро опиниться перед загрозою загальнопланетарної кризи розвитку, і на всесвітньому саміті в Ріо-де-Жанейро було запропоновано нову стратегію розвитку цивілізації, що отримала назву «збалансований, або ще кажуть сталий, розвиток». Але й нині, через вісімнадцять років після Ріо, проблема енерго- та ресурсовитрат і далі загострюється.

Провідні наукові установи світу, що здійснюють моніторинг використання природних ресурсів повідомляють, що нинішнє покоління живе за рахунок своїх дітей. Про що йдеться? Наша природа, від часу її зародження, існує і розвивається як самовідновлювана система, яка постійно забезпечує поліпшення своєї якості. Для кращого розуміння спробую навести зрозумілий для багатьох приклад. Український степ як екосистема, з його рослинним і тваринним світом, кліматичними умовами, десятками століть формував найкращі у світі, ґрунти. За свідченням наших вчених, товща високогумусного чорнозему часто сягала понад один метр. Тобто, степові тварини і рослини постійно поліпшували якість території свого існування. Природа так відрегулювала процес, що навіть такі природні катаклізми як посухи чи навіть степові пожежі, сприяли загальному поліпшенню стану екосистеми. Багато століть степи забезпечували прекрасні умови й для проживання і господарювання людей. Пригадаймо з історії, що саме за володіння цією територією постійно відбувалася боротьба племен і народів.
І ось, у ХХ столітті в український степ прийшли технічно і науково озброєні господарники... Під гаслом «ми не повинні чекати милості від природи...» розпочалося освоєння території. На початку здавалося, що таке «освоєння» забезпечуватиме нову – вищу якість господарювання. Однак, вже через кілька десятиліть заговорили про деградацію ґрунтів. Механізація та меліорація, у тому вигляді як вони застосовувалися і, в основному застосовуються нині, завдають непоправної шкоди українському степу. Зараз, нажаль, ми змушені констатувати, що втрачено сотні тисяч гектарів, колись родючих земель. В степових областях тепер потрібно спасати вже не тільки ґрунти, тварин і рослинність, а й саму людину. Мешканці багатьох районів півдня України нині опинилися в катастрофічній ситуації через руйнацію природної екосистеми.
Нажаль, наведений приклад у світі не поодинокий. І саме тому цивілізовані країни резервують значний відсоток своїх територій (20 – 40%), створюючи заповідні зони, на яких максимально обмежують господарську діяльність. Саме тому у європейських країнах, у Північній Америці, Японії, у Австралії все активніше застосовують економічні механізми природокористування, за яких неефективне використання ресурсів чи забруднення довкілля робить банкрутом такого користувача – не має значення чи це приватна особа, чи підприємство.
Наведу ще один, мабуть болючий для багатьох павлоградців приклад. У жодній з цивілізованих країн видобуток вугілля за таких умов, як це здійснюється у Західному Донбасі був би не просто не рентабельним, а й взагалі не можливим. Надто дорогу ціну платимо за надприбутки кількох приватних осіб. Бо якщо порахувати збитки завдані природі, а значить і умовам проживання людей, їх здоров'ю, то виявиться що тимчасові вигоди у вигляді достатньо посередніх доходів шахтарських сімей не є адекватними втратам.
Сучасна економіка України все ще зберігає застарілу структуру виробництва і залишається в значній мірі енерго- та ресурсовитратною. По суті, Україна залишається ресурсним донором більш високорозвинутих економік, вкрай неефективно використовуючи свої значні природні ресурси і робочу силу.
Ще один невтішний приклад. За останні п'ятнадцять років українці купили автомобілів іноземного виробництва на суму, що складає приблизно два річних ВВП. Тобто, 2 роки українці всі свої заробітки вкладали в розвиток автопрому інших держав. А крім автомобілів ми ще купували іноземні телевізори, холодильники, фото-, відео- та іншу побутову техніку. Виникає запитання – то чи бідна ми країна, якщо маємо можливість фінансувати чи не півсвіту? Вважаю, що відповідь криється в іншій площині – ми занадто толерантні до нашого керівництва, яке не здатне розпорядитися всім тим потенціалом, яким володіє нація. Саме через неефективний менеджмент на державному та місцевому рівнях країна, що має майже 7% всіх світових ресурсів і лише 0,6% від всього населення земної кулі, не може забезпечити своєму народу достойний рівень життя.
Нинішня глибока криза, з якої все ще не можемо вибратися, має стати поштовхом для зміни ситуації і зокрема для здійснення екологізації української економіки, переходу України до збалансованого (сталого) розвитку.
Всеукраїнська екологічна ліга доклала чималих зусиль до розробки Стратегії збалансованого (сталого) розвитку для України. На нашу думку вже найближчим часом має бути завершено опрацювання і прийняття у вигляді закону самої Стратегії та Національного плану дій збалансованого (сталого) розвитку.
Серед головних пріоритетів Стратегії має стати удосконалення економічного механізму природокористування. Запровадження принципів "забруднювач платить", "природокористувач платить".
Як приклад: Держава нині не має коштів для утилізації все зростаючого валу побутових відходів. Застосовуючи фінансово-економічні інструменти щодо обмеження виробництва та ввезення певних видів тари та упаковки і, водночас, стимулювання виробництва екологічно дружніх матеріалів, багаторазової упаковки та новітніх технологій переробки й утилізації відходів проблему можна достатньо швидко подолати. До того ж такий досвід уже існує в країнах ЄС і його лише потрібно застосувати. Подібним чином можна вирішити питання зі скидами побутових стоків. За відсутності коштів у держави на модернізацію і будівництво новітніх очисних систем, маємо обмежити використання, виробництво і ввезення хімічних засобів, які не піддаються утилізації. Хочеш їх використовувати на території України – сплати адекватний збір до цільового фонду.
Ще одним пріоритетом Стратегії вбачаємо сприяння та економічне стимулювання для запровадження ресурсозберігаючих та енергоефективних технологій, зокрема використання поновлювальних енергоресурсів.
Інвестиції в енергоефективність забезпечать приблизно у три рази вищу віддачу ніж вкладання коштів у нарощування виробництва енергоресурсів. З іншого боку зекономлені ресурси залишатимуться нащадкам.
За оцінками експертів Всеукраїнської екологічної ліги, Україна потенційно могла б замінити різними видами біопалива до третини природного газу, який нині використовується. Одразу наголошу, що такі технології вже давно застосовуються у скандинавських країнах. Маю на увазі, перш за все мільйони тон соломи та інші сільськогосподарські ресурси, які щороку спалюються на полях чи без толку згнивають у господарствах, збільшуючи забруднення атмосферного повітря. До того ж, їх використання – це додаткові інвестиції у розвиток власного сільського господарства і значна економія бюджетних коштів, особливо у сільській місцевості, де замість використовувати дорогий російський газ для опалювання шкіл та лікарень, можна використати те, що нині списується на збитки. Ще один шлях зекономити дорогий газ, а разом з цим забезпечити захист ґрунтів та поліпшити стан малих річок – це створювати на неугіддях, крутосхилах та прибережних зонах лісосмуги із швидко достигаючих видів дерев. Новітні технології дозволяють переробляти на паливо і солому, і відходи деревообробних комбінатів.
Ще один пріоритет – впровадження екологічно обґрунтованих принципів ведення сільського господарства та ефективний контроль за використанням генетично модифікованих організмів.
Неодноразово зазначалося, що третина всіх чорноземів світу знаходяться в Україні. Але в якому стані перебуває цей, чи не найголовніший наш природний ресурс, вже йшлося вище. Ґрунти, якщо про них дбати, є по суті, невичерпним природним ресурсом. Тому, погіршення якості ґрунтів має розглядатися як злочин перед нинішнім і майбутніми поколіннями.
За висновками вчених серед основних причин змін клімату та аномальної погоди є масове знищення лісів, що призводить до частих засух, підвищення температури, пересихання річок і, нарешті, опустелювання.
Нині Україна вододефіцитна і водночас лісодефіцитна країна. Національний план дій вже в найближчі 10 років має передбачати збільшення заліснення території до 20 – 25%. Таким чином закладемо перспективу розв'язання одразу кількох глобальних для України проблем (стан повітря, води, ґрунтів).
Серед важливих чинників переходу до сталого розвитку, чи не найголовнішою, є екологічна свідомість суспільства. Вважаю, що тут потрібно починати з поінформованості громадян. Це сприятиме кращому усвідомленню проблем, пошуку шляхів їх подолання і, як наслідок, практичній участі у процесі здійснення змін. Як педагог, хочу наголосити, що саме такий алгоритм є максимально ефективним і забезпечуватиме випереджаюче зростання екологічної свідомості та підвищення екологічної культури громадян. Тільки усвідомлена, творча праця сприяє зміні власних переконань людини робить її благороднішою, підносить в моральному і духовному аспекті. Тому, одне з найважливіших завдань держави – сприяти зміні світосприйняття, світорозуміння, світогляду українців.

Французький вчений І. Пірігонь, колись запропонував таке формлювання: «Майбутнє не можна передбачити, але його можна спланувати». Я з ним погоджуюсь і хочу додати. В України, та й у людства в цілому, не залишається іншого шляху як планувати своє майбутнє. Незважаючи на значні втрати, наша країна все ще має достатньо ресурсів, зокрема, потужний науково-технічний потенціал, щоб реалізувати Стратегію збалансованого (сталого) розвитку. Оце і має бути головним завданням державних менеджерів.
Для того ми з вами обираємо та утримуємо владу, щоб наші очільники у Києві й на місцях не тільки ділили здобуте Україною, а й визначали найперспективніші шляхи для збереження і примноження всього, чим нас наділила Природа.

Т. Тимочко,
Голова Всеукраїнської екологічної ліги