Найбільша кількість зовнішніх і внутрішніх загроз для України знаходиться в екологічній сфері. Треба зробити оцінку, в якому екологічному стані знаходиться більшість промислових об'єктів у Україні. Також треба бути готовими до кліматичних змін.
20 століття. У СРСР під Челябінськом вибухнув контейнер з радіоактивними відходами. В Індії у 1984 році - серйозна аварія на хімічному заводі в Бхопал. За два роки, у 86-му сталася Чорнобильська катастрофа. У результаті вибуху четвертого реактора в атмосферу було викинуто кілька мільйонів кубічних метрів радіоактивних речовин. Того ж, року біля узбережжя Аляски відбувся величезний розлив нафти. У 1989 р. пожежа на 732-х нафтових свердловинах у Кувейті. 21 сторіччя ми відзначили величезною техногенною аварією у Мексиканській затоці. Поруч з нею, ситуація на київському заводі «Радикал» видається, напевно, не такою масштабною загрозою для життя людства, або незаконне будівництво сміттєпереробного заводу на Уманській. І дії наших урядовців,в масштабах планети, які відмовляються від екологічної експертизи в будівництві, видаються мікроскопічними. Але все вищенаведене говорить, що ситуація в світі вимагає розумного контролю розвитку досягнень науки. Формальне стримування правовими методами не зможе попередити негативні явища, здатні заподіяти неприємності людству в найближчому майбутньому. Людина змушена зробити крок назустріч природі, стати на один рівень з нею, змінити свою свідомість. Вона повинна усвідомити, що вона не цар природи, а лише її маленька частина.
Тетяна Тимочко,
голова Всеукраїнської екологічної ліги