Вівторок 22 жовт. 2019
Генетично модифіковані організми в Україні: проблеми і наслідки

1. Протягом чотирьох років Всеукраїнська екологічна ліга здійснює інформаційно-просвітницьку кампанію щодо можливих ризиків використання ГМО. Нами було проведено багато наукових конференцій, до яких залучалися провідні українські та зарубіжні вчені, які працюють у даній сфері. І ми стверджуємо, що багато вчених стурбовані розвитком ситуації, зокрема, відомий російський академік А. В. Яблоков з тривогою висловився щодо ГМО: «Реальність у тім, що людство у питанні ГМО зіштовхнулося з небезпекою, яка ставить під загрозу нормальне існування всієї біосфери й самої людини. Не існує надійних методів визначення наслідків поширення ГМО та їхніх продуктів для природи й людини. Багато негативних ефектів ГМО буде виявлено лише у наступних поколінь». (нижче ще кілька висловлювань відомих науковців).
Сьогоднішніх поодиноких досліджень замало. Вчені запевняють, що лише в наступних поколіннях проявляється негативна дія ГМО. Принаймні, досліди на пацюках довели саме це.

Нині більшість українців обізнані з ризиками від використання ГМО-продуктів. Одним із таких ризиків може стати насіннєва залежність від їх виробників. Звичайно ж транснаціональні компанії, які вклали мільярдні кошти у розробку, зацікавлені не лише у поверненні вкладеного, а й у прибутках, які можуть отримати, зокрема, через насіннєву залежність виробників сільгосппродуктів. Нам відомі непоодинокі факти, коли західні фермери програвали позови виробникам ГМО-насіння за несанкціоноване його використання. І навіть те, що фермери не знали про походження такого насіння їм не допомогло.
Уявіть, що станеться, якщо наші виробники масово використовуватимуть ГМ-сорти, жоден із яких не є українським, бо Україна не має таких розробок? Крім нафтової і газової постане нова, ще більш небезпечна залежність. Отже, ГМ-культури не лише не розв'язують проблему нестачі продуктів харчування у світі, а й створюють класичні передумови для виникнення голоду.
Що стосується біологічних ризиків. Безконтрольне вивільнення ГМО призводить до порушення екологічного балансу та виникнення загрози біологічному різноманіттю. І про це все частіше говорять біологи США, Аргентини та інших країн, де найбільш активно використовують ГМ-культури. Поділ різноманітних посівів буферними зонами не перешкоджає випадковому перехресному запиленню. Ніхто зараз не може посвідчити, що процес розповсюдження стовідсотково перебуватиме під контролем. Вже зафіксовано, що гени від ГМ-рослин самовільно передавалися звичайним. До того ж шкідники, проти яких застосовуватимуться трансгени еволюціонуватимуть перед загрозою вимирання, як еволюціонували, наприклад, патогенні мікроби після появи антибіотиків. Отже, не виключено, що передача генів може призвести до появи взагалі нових видів організмів – супербур'янів і супершкідників. Зміна чисельності одних видів може призвести до зміни чисельності інших.
Можна відмовитися від використання хімічних забруднювачів, чи використання атомних станцій,– хоча і у цих сферах ризики не малі, але не можна повернути часу назад – не можна відновити той біоценоз, що існував до ГМО-забруднення.
Щодо ризиків для здоров'я людини – встановлено, що наслідками вживання людиною генетично модифікованих продуктів можуть бути алергічні захворювання; порушення обміну речовин; поява стійкості мікрофлори людини до антибіотиків віддалений канцерогенний та мутагенний ефекти.
«...споживання ГМО може спричинити онкологічні захворювання, безпліддя, алергію, високу смертність і захворювання серед новонароджених, зменшення чисельності та вимирання багатьох видів тварин і рослин» (Ірина Єрмакова, Інститут Нейрофізіології РАН).
«Чи хочемо ми стати піддослідними кролями заради гри на гроші, яку влаштували гіганти бізнесу? Це питання ми цілком правомірно можемо поставити собі сьогодні» (Христин фон Вайцсекєр, генетик, один з лідерів німецького екологічного руху).
«Ймовірна небезпека від ГМ-конструкцій є більшою, ніж від хімічних сполук і радіації, тому як вони зовсім «незнайомі» навколишньому середовищу, не розпадаються, а навпаки, приймаються клітиною, де можуть безконтрольно розмножуватися та мутувати» (Тарьє Травік, генетик, науковий радник уряду Норвегії).
«Штучне додавання чужорідних генів грубо порушує точно відрегульований генетичний контроль нормальної клітини. Ризиковано маніпулювати такими складними системами, про які мало знають. В результаті штучного додавання чужорідного гена непередбачено можуть утворюватись небезпечні речовини. У гіршому випадку це токсини або алергени. Можуть виникнути небезпечні віруси. Вони, ймовірно, будуть агресивнішими, ніж вихідні» (Олександр Ворошилов, дієтолог, лікар вищої категорії; медцентр «Медіана», Київ).
«У переліку основних загроз для людства, поряд з ядерним тероризмом та смертельними вірусами, слід назвати генну інженерію у злочинних руках» (Мартін Ріс, професор Кембриджського університету, у книзі «Наша остання година»).
«...зацікавленість «тихою» зброєю у світі безумовно зростає. У світлі цієї тенденції успіхи генної інженерії виглядають особливо загрозливо»
(Атомна бомба бідних країн / Біотехнологія : інформаційний дайджест, 2002, №2).
«...використовувати сьогодні трансгенні продукти у їжу – все одно, що грати всім світом у руську рулетку» (Джон Фейган, професор молекулярної біології та мікробіології, Великобританія).

2. Після нашої інформаційно-просвітницької кампанії навряд чи знайдеться багато людей, які надаватимуть перевагу продуктам з ГМО. Виробники це прекрасно розуміють і тому частина з них, щоб зберегти свої надприбутки, намагаються ввести в оману споживачів. Нажаль чиновники, політики і окремі науковці, які б мали не допустити цього, досить часто сприяють просуванню ГМО на український ринок.
Відомо, що в Україні таємно проводилися дослідження у відкритих системах, тобто на полях, ще тоді, коли ГМО в Україні було поза законом. Нині мене турбує чехарда у питанні внесення до Верховної Ради нових законопроектів у питанні ГМО і поспішність та поверховість їх розгляду й прийняття. Відсутня державна стратегія щодо генної модифікації і цим успішно користуються всі, хто має через її відсутність свої брудні доходи. Починаючи з 2007 року, коли було прийнято недолугий базовий закон «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» і відмінено першу урядову постанову про маркування продуктів з вмістом ГМО, українські споживачі залишилися сам на сам з потужним міжнародним лобі, яке хоче відбити кошти вкладені в наукові розробки. Не секрет, що частина наукових розробок у питанні ГМО розглядалися як вид біологічної зброї. То я хочу запитати: хто воює з українським споживачем і чому ті, хто мають опікуватися добробутом власного народу сприяють створенню правових дір замість зорієнтуватися на європейську систему колективної безпеки у питанні стримування розповзання мутантів – європейське законодавство щодо регламентації поводження з ГМО одне з найрозвиненіших у світі.

3. Минулого року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про запровадження обов'язкового маркування вмісту генетично модифікованих організмів. Харчові продукти з вмістом ГМО понад 0,9 відсотка, якщо на них відсутнє маркування мають бути вилучені з обігу. Що стосується відповідальності керівників підприємств та торговельних закладів, то статтею 59 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» передбачено: «За порушення вимог цього закону винні особи несуть цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.
Позначення харчових продуктів, які не містять генетично модифіковані організми або вміст яких становить менш як 0,1 відсотка, може здійснюватися з використанням позначки «Без ГМО». Таке маркування є добровільним і може здійснюватися після відповідної перевірки.
4. Питання про поводження з ГМО є комплексним і контролювати виконання чинного законодавства у цій сфері покликані кілька державних органів. Це перш за все Міністерство освіти і науки України, Мінагрополітики, МОЗ Мінприроди та Держспоживстандарт. МОН та Мінприроди відповідають за стратегічні питання поводження з ГМО, а Мінагрополітики, МОЗ та Держспоживстандарт, крім наукових досліджень, здійснюють у своїх лабораторіях ще й безпосередній контроль за продуктами, які з'являються торговій мережі. Саме держоргани покликані, застосовуючи «батіг і пряник», створити систему, яка б максимально убезпечила українців від ризиків, про які вже йшлося.
Переконані що значну роль у даному питанні мають відігравати місцеві органи влади. Органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації, які керують діяльністю адміністративних комісій та інших підзвітних їм органів, відповідно до статті 6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, мають сприяти запобіганню адміністративним правопорушенням, одним з яких є недотримання стандартів етикетування продуктів харчування.
Та й самі громадяни не мають бути байдужими до якості продуктів, які вони споживають. Тут перш за все потрібно обмежити споживання тих продуктів, де використовуються складові, про які говорилося вище. Крім того ми б рекомендували обмежити вживання м'яса птиці вирощеної на птахофабриках. Нажаль, на даний момент у нас немає достатньо інформації про те, що виробники такого м'яса прискіпливо ставляться до кормів. А одним із головних складників кормів є соя. А з іншого боку, варто орієнтуватися на продукцію з позначкою «Без ГМО» – конкурентна боротьба виробників є серйозною гарантією реальності позначеного.

Практичні поради: при купівлі продуктів особливу увагу необхідно звертати на такі компоненти як кукурудзяна олія, кукурудзяний сироп, кукурудзяний крохмаль, соєвий білок, соєва олія, лецитин, соєвий соус, бавовняна олія.
У 2007 році ГМО з показником вищим від 0,9 відсотка лабораторіями, Укрметртестстандарту зафіксовано у понад 30% продуктів, що перевірялися. Найчастіше виявлявся модифікованим соєвий лецетин, борошно та соєвий текстурат (замінник м'яса). У 2008 та 2009 роках відсоток скоротився, але перелік продуктів поповнили замінник молока, зерно кукурудзи, соєві боби. Частина перелічених компонентів є незамінними складовими ковбас, копчених продуктів, шоколадних виробів, соусів, напівфабрикатів, зокрема, пельменів, складників піцци.