Середа 17 лип. 2019
Перший заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко щодо проблеми утилізації пестицидів

1. За останні 70 – 80 років людство створило величезну кількість органічних сполук, які не притаманні природі, але постійно впливають на живі організми. Особливо небезпечними середних є стійкі органічні забруднювачі, до яких відносяться зокрема, й пестициди. Їх небезпека полягає в тому, що ці речовини надзвичайно токсичні і здатні накопичуватися в тканинах живих організмів. Слід зазначити, що нині вони стали однією з найгостріших проблем для людства, оскільки мають властивість тривалий час зберігатися в навколишньому середовищі. Ці отруйні речовини вкрай повільно руйнуються під впливом природних факторів і переносяться на значні відстані, а деякі з них виявлені навіть в організмі Антарктичних мешканців.

Нині на планеті не існує територій вільних від залишків пестицидних сполук. Однак, головна проблема навіть не в тому, що пестицид навіть у незначних концентраціях завдає негативної дії ґрунтам, які є основними акумуляторами цих речовин. З часом пестициди розкладатимуться, а грунти відновлюватимуться – тут все залежатиме від хімічної природи препаратів та від водно-фізичних характеристик і хімічного складу ґрунту. Головна проблема цих отрут полягає в здатності збільшувати свої концентрації у біологічних ланцюгах. Науковці часто наводять класичний приклад росту концентрації ДДТ: вода озера Мічиган (0,001 мг/л), жир риб (3,5 мг/кг), жир чайок (100 мг/кг), жир людини 3 – 1131 мг/кг. Саме через таку властивість відбулося різке зниження чисельності популяцій морських ссавців, зокрема тюленів та дельфінів.
Пестициди можуть стати причиною порушення обміну речовин, розладів діяльності внутрішніх органів, інтоксикації організму тварин. Пестициди – одна з причин вимирання видів. Вони мають здатність ушкоджувати генетичний апарат клітини й викликати мутації.
Ще одна негативний аспект застосування пестицидів – це поява стійких до багатьох із препаратів комах–шкідників, гризунів, мікроорганізмів, бур'янистих і шкідливих рослин. Кількість таких стійких видів продовжує наростати. Понад десяток видів комах (таргани, мухи, колорадський жук, капустяна міль та ін.) на сьогоднішній день стійкі до застосовуваних нині пестицидів.
Існують приклади наявності токсичних концентрацій отрут у сільськогосподарських рослинах, що вирощувалися на оброблених у попередні роки ділянках. При чому оброблялися зовсім інші види сільгоспкультур. Але, наголошую, залишки найбільш стійких пестицидів чи слідів їх розпаду частіше виявляються в продуктах тваринництва.
Протягом ХХ століття по суті відбулася хімічна революція, завдяки якій людство створило величезну кількість не притаманних природі синтетичних речовин, зокрема й для того, щоб збільшити рівень виробництва продуктів харчування. Але ціна за ці наукові досягнення заплачена неспівмірна. Серед хвороб і патологій, які викликають пестициди – вроджені пороки розвитку, утворення ракових пухлин, порушення імунної й репродуктивної систем. Нажаль, практика свідчить, що спектр шкідливого впливу пестицидів для здоров'я людини дуже широкий: від гострого отруєння до мутагенної дії. Особливо небезпечні вони для здоровя і розвитку дітей.
У 1993 році токсикологи ідентифікували 45 пестицидів і промислових хімікатів, які викликають ендокринні порушення або підозрюються в цьому. Станом на початок ХХІ століття ідентифіковано вже понад 250 таких з'єднань, і цей список продовжує збільшуватися. Тому, починаючи з 70-х років, все більша кількість країн обмежує використання певних пестицидів, беручи до уваги їхній вплив на здоров'я й навколишнє середовище.

2. В радянські часи існувало централізоване постачання добрив та пестицидів. Значний час в українському аграрному секторі перевага надавалась тим, що мали в своєму складі найбільш стійкі для довкілля компоненти (наприклад, ДДТ ), які найбільш ефективно впливали на підвищення врожаїв, але в той же час були надзвичайно небезпечні для людини та екологічного стану довкілля.
Заборонені та непридатні до використання пестициди у великій кількості накопичуватись на складах. Ці отрутохімікати зберігаються по всій країні з середини 60-х років. Особливо ситуація загострилася після ліквідації колективних господарств.
В Україні протягом останніх десятиріч накопичено за різними оцінками від 15 до 22 тисяч тон непридатних пестицидів та інших отрутохімікатів. Значна їх частина відносяться до найбільш стійкої групи так званого другого покоління і тому багато з них можна порівнювати з бойовими отруйними речовини. Найбільша їх кількість знаходиться на території Київської, Сумської та Вінницької областей.
Ці токсичні відходи небезпечні для здоров'я населення і загрожують довкіллю тому, що умови їх зберігання часто не відповідають існуючим стандартам. Відомі приклади, коли токсичні пестициди потрапляли до навколишнього середовища, зокрема, до водних джерел і повітря й викликали отруєння людей і тварин.

3. Останніми роками Україні вдалося в значній мірі поліпшити контроль за ввезенням на нашу територію заборонених хімічних забруднювачів. Однак, гостро постала проблема шахрайства комерційних структур з внутрішніми переміщеннями. Прокуратура нині розслідує приклади використання державних коштів на перманентне перевезення пестицидів з області в область під виглядом їх утилізації. І саме не прозора діяльність органів влади у цій галузі заважає залученню фінансів та ініціатив з боку можливих зацікавлених бізнесменів.
Нажаль державні органи влади, покликані забезпечити розвязання проблеми пестицидів не виконують своїх функцій.

4. Щоб уникнути забруднення довкілля та захистити здоров'я населення, пестициди повинні зберігатися в спеціальних безпечних складських приміщеннях, де систематично проводиться екологічний контроль і утилізуватися з використанням спеціальних технологій. Найкращим довгостроковим рішенням проблеми непридатних пестицидів є їх знищення. Один з найдешевших та найбільш розповсюджених шляхів знищення пестицидів – спалювання з отриманням енергії. Спалювання пестицидів в спеціальних печах, оснащених системами видалення небезпечних речовин та сучасним обладнанням для очищення димових газів, є нині оптимальним методом знешкодження пестицидів.
Сьогодні в Україні не існує споруд та обладнання, які б в повній мірі відповідали міжнародним стандартам для безпечного спалювання пестицидів. Отже, безпечне зберігання в надійних контейнерах, в добре обладнаних складських приміщеннях, є можливим рішенням, але тільки на короткострокову перспективу. Експерти Всеукраїнської екологічної ліги вважають неетичним залишати наступним поколінням склади з отрутохімікатами, якщо нині у світі існують технології їх утилізації.

5. Проблема накопичених непридатних пестицидів існує в багатьох країнах світу. В тій чи іншій мірі її змушені були розвязувати всі країни колишнього соцтабору. Більшість європейських країн процес утилізації непридатних пестицидів розпочали ще в 70-х роках минулого століття і з того часу накопичили значний досвід, мають досконалі технології та відпрацьовану законодавчу базу. Тут слід згадати Кодекс поводження й використання пестицидів, прийнятий на сесії Ради Всесвітньої організації продовольства в Римі 28 жовтня - 2 листопада 2002 року, який встановлює чіткі стандарти з використання пестицидів, дає більш точні настанови урядам, працівникам сільського господарства, промисловості й торгівлі.
Врахувавши досвід західноєвропейських країн, проблему непридатних пестицидів швидко розвязали нові країни Євросоюзу. Нині європейці готові поділитися досвідом і технологіями з Україною, чи навіть взяти на утилізацію непридатні пестициди, і ВЕЛ має конкретну інформацію щодо таких контактів, але заскорузлість українських чиновників заважає впровадити цей процес у нашій державі. За винятком поодиноких прикладів, європейці не допускаються до зазначеної проблеми. Зокрема, тут можна згадати спільний українсько-датський проект з усунення ризику, пов'язаного з накопиченими в Україні непридатними або забороненими до використання пестицидами. Проект спрямований на те, щоб звернути увагу на цю проблему та знайти реальні шляхи її вирішення. В рамках цього проекту в кількох регіонах України пестициди було перепаковано у бочки, вироблені у відповідності зі стандартами ЄС, здійснено навчання працівників з безпечного збирання та перезатарювання
Для реалізації проекту український уряд надав приміщення складу з інфраструктурою та загальну підтримку. Уряд Данії забезпечив закупівлю бочок, піддонів, спеціального захисного обладнання та одягу для персоналу, який безпосередньо працює з пестицидами, а також реконструкцію складських приміщень.
Для розв'язання проблеми СОЗ у травні 2001 року в Стокгольмі була проведена Конференція та прийнята Стокгольмська Конвенція про стійкі органічні забруднювачі. Серед інших країн Конвенцію підписала і Україна.
Виконання Конвенції передбачає розробку плану дій та національної стратегії щодо зменшення або ліквідації СОЗ, а також сприяння, для досягнення цієї цілі, впровадженню найкращих наявних методів у сфері охорони довкілля.
Відповідно до Стокгольмської Конвенції СОЗ мають розглядатися як небезпечні відходи, отже їх треба збирати, транспортувати та зберігати на складах у безпеці для довкілля. З часом СОЗ мають бути знищені або знешкоджені.