Середа 17 лип. 2019
Енергетична безпека України: екологічні аспекти та участь громадськості, Тимочко Т.В., перший заступник голови ВЕЛ

У другій половині ХХ століття енергетики оголосили, що проблему енергозабезпечення буде повністю знято за рахунок «мирного атома», але виявилося, що вартість «атомного» кіловата значно перевищує вартість виробництва електроенергії на ТЕЦ. Твердження про «дешевизну» атомної енергії – це навмисна фальсифікація атомного лобі. Ті, хто робить такі заяви не враховують у вартості «атомного» кіловата затрати на утилізацію відходів атомних станцій та вартість демонтажу АЕС. За оцінками спеціалістів, переробка та поховання радіоактивних відходів становлять понад 75 % вартості всього паливного циклу АЕС, а вартість демонтажу реактора дорівнює вартості його будівництва. Геологічні умови та малозабезпеченість України водними ресурсами – все це аргументи також не на користь масштабним ядерним проектам.

Забруднення природних екосистем розпочинається на початковому етапі видобування сировини на уранових рудниках. Радіоактивна порода утворює величезні «хвости», які створюють серйозну для довкілля. А крім того, скиди шахтних вод, викиди в атмосферу...
На стадії збагачення уранової руди та в процесі виготовлення твелів продовжується утворення радіоактивних відходів. Самі ж твелі через певний період роботи, повторного використання стають високорадіоактивними відходами, які треба в спеціальних умовах зберігати сотні років, і витрачати на це безкінечно великі кошти!
Наступним етапом забруднення довкілля є поховання ядерних відходів. У процесі зберігання контейнерів з цими відходами існує серйозна загроза для підземних вод, біоти, здоров'я людей.
Атомні станції виробляють речовини, яких раніше не існувало в природному середовищі і саме тому цезій–137, стронцій–90, плутоній – надзвичайно токсична речовина, згубно впливають на всі живі організми, включаючи і людину. Накопичення радіоактивних речовин призводить до захворювань, мутацій та загибелі всього живого в природі.
Німецькі експерти–атомники наголошують, що «атомна енергія дешева лише там, де безпека стоїть на другому плані, й доти, доки людство мириться з тим, що його сьогоднішнє марнотратство електроенергії загрожує майбутнім поколінням пекельним радіоактивним жахом». І тому, – наголошують українські екологи, – обстоювати цей спосіб добування енергії недопустимо й аморально.
Останніми роками увагу науковців, які вивчають зміни клімату, привертає надзвичайне теплове забруднення, що сприяють АЕС. Загрози для довкілля і людини від АЕС ще до кінця не вивчені, але навіть ті, що ми знаємо, дозволяє нам стверджувати: Україна має альтернативний шлях!
Економічні аспекти атомної енергетики не більш оптимістичні, ніж екологічні. Вірити у «дешеву» атомну енергію можна було лише на початку атомної ери. Тепер час, коли атомні станції вичерпують свій ресурс, коли відбулися аварії на АЕС (найпотужніші у нас, в Україні), коли за багато років там і не створено в усьому світі технології із знешкодження і утилізації ядерних відходів, – саме тепер, цілком вочевидь, ми розуміємо, що атомна енергія вже зараз дорожча ніж енергія «вугільна» та «газова». Україні, яка має самостійно відшкодовувати всі витрати, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, необхідно готуватись до більш серйозних фінансових витрат. 1. На сьогодні в Україні не існує постійного сховища відпрацьованого ядерного палива, хоча 2010 невпинно наближається, коли в Україну з Росії мають повернутись радіоактивні відходи (де вони зберігались, звичайно за гроші). Питання будівництва такого сховища є дуже складним.
2. В Україні не існує системи відшкодування екологічних ризиків для населення, яке проживає на територіях, прилеглих до АВС. А це були би величезні кошти!
3. Значні витрати АВС на будівництво, експлуатацію, виведення з експлуатації, технологічне переоснащення, зберігання відходів та інше здійснюється, в тому числі, і з державного бюджету за наш рахунок платників податків через прямі або приховані субсидії, інвестиції.
4. Вже згадані збитки від глобальної катастрофи на ЧАЕС оцінюються в сотні мільярдів доларів США не спроможна відшкодувати не тільки це, але і усі атомні електростанції. І весь державний бюджет України 20 років несе цей тягар. А чому?
Технічний стан енергетики, і зокрема, атомної є таким, що потребує серйозної модернізації до 20012 року, коли перші атомні блоки вичерпають свій ресурс експлуатації. За останні 10-15 років відбувся відчутний відтік надрів з України підготовлених фахівців, які працювали в енергетичній галузі, і в значній мірі, це надри з атомної енергетики. Фахівців турбує недостатній рівень екологічної безпеки об'єктів атомної енергетики.
І нарешті, останнє. Нас громадян України, турбує питання енергетичної незалежності нашої держави.
Ми маємо «газову» залежність від Росії. Але існує, хоч би ймовірна, потенційна, але все ж-таки загроза – потрапити у «ядерну» залежність від нашої сусідки через постачання ядерного палива, обладнання для атомних станцій, а також переробки і тимчасового захоронення відпрацьованого палива та радіоактивних відходів. Останні події в газовій сфері показують усі ризики залежності від Росії.
У зв'язку із вище викладеним серйозне занепокоєння викликає «Енергетична стратегія України на період до 2030 року», яку затвердив Кабінет Міністрів України у березні 2006 року. При підготовці цього важливого державного документу Уряд порушив положення українського законодавства, Оргуську конвенцію, а також власну Постанову №1376 від 15.10.04 р. «деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики». Не було проведено консультації з громадськістю на самому ранньому етапі ні коли всі можливості для розгляду різних варіантів і коли участь громадськості може бути найбільш ефективною. Інформація про альтернативні проекти Стратегії взагалі не було, бо їх Уряд і не замовляв розробникам.
На думку експертів Всеукраїнської екологічної ліги, головні вади (проблеми) Енергетичної стратегії полягають в наступному:
1. До 2030 року планується збудувати 22 нових атомних блоків що несе нові екологічні ризики і загрози.
2. Уряд планує створити власний вітчизняний замкнений ядерний цикл, витративши 5,3 млрд грн. (це цифри, які звичайно, будуть більшими, враховуючи багаторічний досвід «забалакування», «заморожування» та «замивання» коштів з держбюджету).
3. Стратегія, маючи за орієнтир атомні потужності не дає стимулів для розвитку альтернативних джерел енергії і, тим самим, назавжди залишає нас у атомному полоні.
4. При планованих обсягах енергії, виробленої на атомних станціях, в державі знищуються навіть віддалені пріоритети енергозбереження, підвищення енергоефективності економіки.

Всеукраїнська екологічна ліга пропонує:
• Зупинити дію «Енергетичної стратегії України до 2030 року» до її перегляду за участю широких кіл громадськості.
• При плануванні енергетичної політики України враховувати питання екологічної безпеки, ймовірних ризиків для довкілля та здоров'я громадян.
• Розглядати напрями енергетичної політики, як важливу складову переходу до збалансованого розвитку України.

При всій категоричності щодо нинішніх атомних енерготехнологій екологи не закликають до термінового закриття нині діючих енергетичних установок. Такий шлях не під силу навіть найбагатшим країнам і може призвести до непередбачуваних наслідків. Йдеться, перш за все, про визначення енергетичної перспективи України. Держава має підтримати фундаментальні наукові дослідження і розробки фізиків, водночас, не обмежуватися лише цим одним напрямком. У світовій енергетиці нині проробляється кілька напрямків і всі вони в тій чи іншій мірі під силу нашим науковцям. Слід визначитися з найперспективнішими, враховуючи фінансову спроможність держави.
Нинішня криза, переконана, має стати поштовхом для екологізації української економіки або, правильніше сказати – переходу України до збалансованого (сталого) розвитку. Ми повинні дати нашій природі, яка існувала задовго до нас, можливість самовідновлюватися і лише тоді матимемо перспективи до подальшого існування.