Понеділок 09 груд. 2019
"Пріоритети збалансованого (сталого) розвитку для України", доповідь Тетяни Тимочко на Екологічному конгресі

На межі тисячоліть розвиток цивілізації при існуючій позитивній інтелектуальній динаміці набув негативного значення щодо взаємовідносин Людина – Природа. Про перевищення споживання над природовідновленням все частіше чути тривожні думки навіть щодо, здавалось би, такого невичерпного ресурсу як вода. Глобальне потепління свідчить про негативні процеси в повітряному просторі, які в свою чергу можуть мати катастрофічний вплив на стан біорізноманіття нашої планети. З поверхні Землі зникають природні території, зелений покрив скорочується рік від року з наростаючою динамікою, вичерпуються природні ресурси і, водночас, накопичуються відходи.
Держави, які ще в середині минулого століття зрозуміли згубність екстенсивного розвитку економіки і перейшли до збалансованого розвитку, нині стабілізували ситуацію на своїх територіях, але в значній мірі цей процес відбувався з перенесенням навантаження на інші території, що не поліпшило загальнопланетарні тенденції.

Україна нині перебуває серед країн, в яких збереглися протиріччя суспільної моделі, орієнтованої на нераціональне природокористування. Інвестиції і технології, які заходять в Україну, не спрямовані на кардинальне розв'язання існуючих протиріч. Інтереси бізнесу все ще не співмірні з можливостями природного середовища – прикладів вдосталь. І в значній мірі це обумовлено неефективною діяльністю держави, яка пропонує зарубіжному інвестору як переваги – дешеві ресурси, невисокий рівень інтелектуальної складової української робочої сили, безкарність за порушення законодавства та ігнорування думки громадськості.
Це обумовлює виникнення значних екологічних проблем та пов'язаних з ними негативних соціально–політичних наслідків. Аналіз основних макроекономічних показників України за останні десять років свідчить про те, що незважаючи на певні позитивні зрушення, в цілому економіка України дотепер залишається екологічно збиткоємною. Енергоємність ВВП України, яка нині все ще перевищує загальносвітові показники, не кажучи вже про середньоєвропейські надалі може бути суттєво знижена лише за рахунок завершення структурної перебудови економіки у напрямку зниження питомої частки галузей важкої промисловості, розвитку високотехнологічних виробництв, активізації інноваційної діяльності.
Стратегічною метою зміни моделі виробництва і споживання в контексті реалізації екологічної політики є зменшення інтегральної негативної дії на людину та довкілля.
Реалізація стратегії збалансованого (сталого) розвитку передбачає перехід до нового стилю життя, нової моделі споживання.
В минулому році у цій залі відбувся І Український екологічний конгрес, який мав на меті об'єднати зусилля науковців, бізнесу, представників органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських організацій у формуванні моделі збалансованого розвитку України.
Що змінилося відтоді? Скажемо відверто – небагато! Життя пересічних громадян не зазнало суттєвих змін у якісному вимірі, виробники не поспішають застосовувати ресурсоощадливі технології, суспільство продовжує накопичувати відходи.
Однак, маємо відзначити і певні позитивні зміни. По–перше, нарешті розроблено і найближчими днями має бути ухвалено постановою Уряду «Національну стратегію збалансованого (сталого) розвитку». Ми очікуємо, що з прийняттям цього документу розпочнеться активний процес інституційних змін в державі.
Друге, і на цьому хочу наголосити особливо, маємо активізацію громадськості в різних куточках України у відстоюванні свого конституційного права на чисте довкілля. Біла Церква і Сквира на Київщині, Дніпропетровська Ігрень, місто Оріхів у Запорізькій області, Ніжин Чернігівської області – це лише невелика кількість адрес становлення громадянського суспільства, без якого неможливий сталий розвиток України. Сюди можемо додати зусилля громадськості щодо екологічної просвіти, маркування продуктів з ГМО, боротьбу з незаконним захопленням територій заказників та знесенням зелених зон, незаконним будівництвом. Отже, одним з важливих підсумків минулого року є активізація громадськості у питанні захисту довкілля.
У цьому році під час роботи Українського екологічного конгресу планується розглянути питання:
1. Формування законодавчої та інституційної бази збалансованого розвитку.
Перехід до збалансованого розвитку є новою політичною метою не тільки для України, але й для інших країн світу. Передумовами для реалізації політики збалансованого розвитку є хороше управління і здорові державні органи управління. Але для того, щоб була можливість реалізувати нову політику – політику збалансованого розвитку, необхідні інституції, орієнтовані на цю політику. Для досягнення збалансованого розвитку прогрес у подальшій трансформації внутрішніх урядових механізмів не є достатнім. Головні перешкоди для проведення політики інтеграції обумовлені різним сприйняттям завдань різними інституціями і відповідно неузгодженістю дій та виникненням конфліктів.
Потрібні інноваційні механізми прийняття рішень, які б з'єднували державний, приватний та громадський сектори. Також важливо, щоб у разі проведення урядом політики збалансованого розвитку, вона була б підтримана ефективними системами широкого інформування та участі громадськості в цій політиці.
Пріоритетні заходи і напрямки розвитку:
- Створення міжгалузевих органів, відповідальних за координацію діяльності в галузі збалансованого розвитку.
- Розробка системи програмних і прогнозних документів збалансованого розвитку, таких як: Програма дій з переходу до збалансованого розвитку; національна система індикаторів збалансованого розвитку; комплексні коротко-, середньо- та довгострокові прогнози, основним компонентом яких будуть прогнози зміни природно-ресурсного потенціалу, стану довкілля та рівня життя населення; індикативні плани галузевого, регіонального і національного рівнів, включаючи механізм корекції планів.
- Проведення експертизи чинного законодавства щодо його відповідності принципам збалансованого розвитку з метою створення адекватного правового поля і стимулюючих фінансово-економічних механізмів. Кодифікація природоохоронного законодавства.
- Розробка організаційних процедур для забезпечення широкої підтримки урядової політики реформ, зокрема процедури участі громадськості в процесі прийняття політичних рішень.
- Організація системи моніторингу за ключовими показниками стану довкілля, населення і господарства і регулярне проведення аналізу урядової політики.
- Перехід від управління, що ґрунтується на державно-адміністративному поділі, до басейнового управління.
2. Структурна перебудова та екологізація економіки України
За умов збереження існуючої структури економіки неможливо досягти її реального розвитку, тому що кожна одиниця зростання ВВП потребує ще більш зростаючих затрат природних ресурсів, ще більшого забруднення природного середовища. Тому потрібно розробити державну програму здійснення структурної перебудови та екологізації економіки за інноваційною моделлю, де передбачити значне збільшення частки більш технологічно високих виробництв та частки наукоємної продукції в економіці, значного збільшення кількості підприємств, що впроваджують інновації.
У зв'язку з цим з'являться економічні передумови для розв'язання багатьох проблем, пов'язаних з нарощуванням національних інвестицій в подальший розвиток економіки, створенням нових ефективніших робочих місць, а також підвищення рівня якості життя українців, збереження природних ресурсів, поліпшення стану довкілля.
Пріоритетні заходи і напрямки розвитку:
- Розробка і впровадження довгострокової "Програми структурної перебудови економіки України ".
- Розробка і впровадження інноваційної моделі економічного розвитку. Удосконалення економічного механізму природокористування і природоохоронної діяльності.
- Формування і реалізація ефективної інвестиційної політики, спрямованої на розробку, освоєння та використання природо- і ресурсозберігаючих, маловідходних та безвідходних технологій, виробництво екологічно чистих видів продукції. Орієнтація на переробку вторинної сировини.
- Впровадження екологічно обґрунтованих принципів ведення сільського господарства та адаптованих до місцевих умов технологій і систем землеробства. Впровадження ефективного контролю за використанням генетично модифікованих організмів.
- Забезпечення поступового переходу від регулювання окремих аспектів економічних відносин за допомогою відомчих актів до їх законодавчого регулювання, що сприятиме стабільності нормативно-правової бази, виключить наявні протиріччя у правовому полі. Забезпечення на державному і регіональному рівнях безумовного виконання законів України, в першу чергу органами державної влади.
3. Освіта і наукове забезпечення у сфері збалансованого розвитку.
Людський потенціал є "безпрограшною ставкою" України, що має забезпечити конкурентноздатність країни у майбутньому. Однак, Сучасний стан розвитку науково-технічного прогресу, що орієнтується лише на зміцнення технічної і економічної могутності, є безперспективним, таким, що веде до невпинного поглиблення екологічної кризи, створюючи реальну загрозу виживанню людства. Революційні перетворення у розвитку науки полягають у зміні її спрямування з техногенно-економічного на гуманістично-екологічне.
Пріоритетні заходи і напрямки розвитку:
- Розробка навчальних і наукових програм з проблеми переходу до збалансованого розвитку і реалізація науково-дослідних проектів з найбільш актуальних проблем збалансованого розвитку.
- Перехід до освіти зі збалансованого розвитку усіх зайнятих у головних галузях народного господарства та управління.
- Створення інформаційних програм та видань для розповсюдження знань зі збалансованого розвитку.
4. Збереження біологічного і ландшафтного різноманіття.
Україна, займаючи менше 6% території Європи, володіє не менш ніж 35% її біорізноманіття. Однак, природні території перебувають під загрозою дерибану. Приклади – Жуків острів, Конча Заспа, Нікітський і Донецький ботанічні сади і багато інших природних об'єктів. Збереження біологічного і ландшафтного різноманіття має стати пріоритетом для України на державному рівні.
Пріоритетні заходи і напрямки розвитку:
- Забезпечення виконання програм і заходів, що впроваджуються в Україні з метою збереження біологічного і ландшафтного різноманіття.
- Удосконалення системи моніторингу біологічного і ландшафтного різноманіття, розширення національної екологічної мережі.
- Залучення широких кіл громадськості до реалізації заходів і проектів зі збереження біологічного і ландшафтного різноманіття.
5. Енергозбереження і збалансований розвиток енергетики.
Складна ситуація в енергетичній галузі України зумовлена передусім надмірно енергозатратним господарством країни. Проблема надмірного енергоспоживання виникла, в першу чергу, внаслідок занижених цін на енергоресурси. Має відбутися поворот від споживацького принципу до принципу виваженого попиту. Ефективними шляхами розвитку енергетики є впровадження альтернативних енергоджерел. Впровадження енергозберігаючих технологій в усіх галузях економіки та в побуті.
Пріоритетні заходи і напрямки розвитку:
- Спрямування фінансових ресурсів на розробку і впровадження програм енергозбереження і використання альтернативних джерел енергії.
- Впровадження енергозберігаючих технологій в усіх галузях економіки та в побуті. Зменшення потреб в імпорті енергоносіїв.
6. Регіональні екологічні проблеми в контексті переходу до збалансованого розвитку.
В країнах Західної Європи однією з головних причин виникнення і становлення регіональної політики, було усвідомлення того, що географічний, або просторовий, чинник має істотний вплив на ефективність розвитку. Регіональна політика зародилась як один з інструментів уникнення значних дисбалансів у рівнях соціально-економічного розвитку регіонів. На сьогодні, наприклад, стратегічна політика Європейського Союзу спрямована, перш за все, на підтримку слаборозвинутих, депресивних регіонів – з метою вирівнювання розвитку територій.
В Україні, на відміну від ЄС, регіональна політика спрямована на підтримку індустріально розвинутих областей, де знаходяться привабливі галузі й багаті бізнес-еліти, здатні пролобіювати дорогі і перспективні проекти на найвищому рівні – Кабінету Міністрів чи Верховної Ради. Менша увага приділяється аграрним регіонам, що призводить до зростання нерівності в якості життя і доходах людей в "багатих" і "бідних" регіонах.
Щоб перейти до збалансованого розвитку, пріоритети розвитку необхідно перенести з галузевого підходу на цілісно-територіальний. Це дасть можливість, зокрема, регулювати відповідну економічну активність так, щоб вона узгоджувалася з обмеженнями екосистем.
Пріоритетні заходи і напрямки розвитку:
- Створення правового поля для впорядкування процесів регіонального розвитку, використання внутрішнього потенціалу регіону, попередження нехтування окремими регіонами загальнонаціональними інтересами.
- Зміцнення горизонтальних зв'язків між регіонами через здійснення спільних соціально-економічних та екологічних програм, проведення міжрегіональних природоохоронних заходів, організація спільних виробничих зв'язків.
Пріоритетним для більшості регіонів має бути збереження самобутності регіонів.
І ще один аспект, який маємо обговорити – нинішня фінансово–економічна криза. В Україні дотепер зберігся радянський природоруйнівний тип управління природокористуванням. Тому як і цьогорічна повінь, фінансово–економічна криза змусить український бізнес і владу переглянути своє ставлення до експлуатації природних ресурсів.