Версія для друку
Позиція ВЕЛ щодо проєкту Другого національно-визначеного внеску України до Паризької кліматичної угоди

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України 15 липня 2020 року оприлюднило на сайті Міністерства україномовний варіант Звіту з моделювання другого Національно-визначеного внеску України до Паризької угоди (Другий НВВ). Звіт був підготовлений експертами проекту Європейського банку реконструкції та розвитку «Підтримка Уряду України з оновлення Національно-визначеного внеску».
Перший звіт – Очікуваний національно визначений внесок України до проекту нової глобальної кліматичної угоди (ОНВВ) було затверджено Розпорядженням КМУ від 16 вересня 2015 р. № 980-р.
Як зазначено в ОНВВ, Україна за роки незалежності зробила вагомий внесок у скорочення світових викидів ПГ – 10,2 млрд т. Це сталося в основному внаслідок зменшення ВВП, чисельності населення, соціальних стандартів життя. Крім того, на розвиток України значний вплив мала тимчасова анексія Російською Федерацією АР Крим і м. Севастополь, а також проведення АТО на території ОРДЛО.

Україна, згідно ОНВВ, зобов’язалася переглянути свою національну ціль скорочення викидів ПГ після відновлення територіальної цілісності й суверенітету держави, ухвалення стратегій соціально-економічного розвитку на період після 2020 р.
Згідно Указу Президента України «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави» №837/2019 від 8 листопада 2019 року Другий НВВ (в Указі Інтегрований план з боротьби зі зміною клімату та розвитку енергетики до 2030 року та національно визначеного внеску до Паризької угоди) має бути схвалений до 30 вересня 2020.
Найбільшою складністю, з точки зору експертів ВЕЛ, щодо моделювання можливих сценаріїв розвитку економіки в Україні у середньо- та довгостроковій перспективі та їх реалістичності, динаміки викидів парникових газів (ПГ), наразі, є те, що РФ не припинила війну проти нашої держави. І тут слід згадати, що Паризька угода у ст.2 передбачає, що «Угода реалізовуватиметься таким чином, щоб відобразити справедливість і принцип спільної, але диференційованої відповідальності, а також відповідних можливостей у світлі різних національних обставин». Відновлення територіальної цілісності країни, відбудови зруйнованих районів Донбасу та підвищення соціальних стандартів життя населення є одним із суттєвих чинників, що впливають нині і впливатимуть у середньостроковій перспективі на соціально-політичну ситуацію в країні та залучення інвестиційних ресурсів для цільового скорочення викидів ПГ.
З іншого боку, порівняно з 2015 роком, коли приймався ОНВВ, Україна підготувала та прийняла низку стратегій, планів та зобов’язань України в рамках Угоди про асоціацію з ЄС. Їх реалізація мала би сприяти переходу до сталої, низьковуглецевої та кліматично-нейтральної економіки з поступовим зниженням викидів ПГ. Але варто підкреслити, що значна частина, визначених у цих документах, стратегічних цілей в різних секторах в Україні наразі не виконується або виконується не зовсім вчасно.
Із запропонованих у Другому НВВ трьох макроекономічних сценаріїв найбільш реалістичним вбачається «Сценарій 1/Базовий». Але навіть таке бачення щодо скорочення викидів ПГ, передбачає вкладення у модернізацію масштабних інвестицій, що як вже зазначалося є доволі проблематичним з огляду на неоголошену Росією війну та окупацію значної території України.
У підготовці сценаріїв варто врахувати нинішнє падіння індексу промислової продукції, спричиненого пандемією коронавірусу, а також наслідки такого падіння, зокрема й щодо статистичних даних скорочення викидів ПГ. Міжнародний валютний фонд погіршив прогноз падіння ВВП України в 2020 році до 8,2%. КМУ прогнозує, що у зв'язку із негативним впливом пандемії коронавірусу ВВП України у 2020 році, за оптимістичним сценарієм, може впасти до 4,8% порівняно з 2019 роком. Прогноз зростання ВВП на 2021 рік – 4,6%, не забезпечить його відновлення хоча б на рівень 2019 року.
Згідно з Паризькою угодою (ст. 4) «Кожен наступний національно визначений внесок Сторони буде прогресом у порівнянні з поточним національно визначеним внеском та відображати її найбільш можливі амбіції…», водночас, «Кожна Сторона повинна повідомляти національно визначений внесок кожні п’ять років». Експерти ВЕЛ пропонують з певною обережністю поставитися до моделювання перспектив станом на 2050 рік. Україна має орієнтуватися на тенденції моделювання у країнах ЄС, але й ЄС має враховувати наш значний внесок у протистоянні агресивним намірам кремлівського керівництва. А моделювання сценаріїв розвитку економіки в Україні до 2030 року здійснити з врахуванням нинішніх національних обставин. Такий варіант дозволить діяти в межах Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», а також Стратегії низьковуглецевого розвитку України до 2050 року розробленої на виконання міжнародних зобов’язань України згідно з пунктом 19 Статті 4 Паризької угоди, пунктом 35 Рішення 1/СР.21 Конференції Сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, а також на виконання розпоряджень Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року».
Слід також врахувати, що наразі немає жодного реального інструменту державної підтримки підприємств щодо впровадження енергоефективних заходів та технологій скорочення викидів ПГ. Зі Звіту про Другий НВВ не зрозуміло, які джерела інвестицій беруться за основу при моделюванні сценаріїв скорочення викидів ПГ, а також які фінансово-економічні механізми застосовуватимуться для стимулювання скорочення викидів ПГ. Скорочення викидів ПГ має бути наслідком не лише значного збільшення податку на викиди ПГ, але й впровадження інструментів стимулювання еко-модернізації підприємств. Українська продукція може поступово втрачати конкурентну позицію на ринках, якщо не буде здійснюватися інвестування в еко-модернізацію підприємств в належних обсягах. Україні також варто паралельно з країнами ЄС розробити систему захисних заходів реагування на зниження цін на продукцію з країн, що не підтримують політику декарбонізації або підтримують таку політику, на неналежному рівні. Йдеться про такі країни як Китай, який подав свій ОНВВ з нечітко визначеними цілями щодо скорочення викидів ПГ, а також Росія, Індія, Індонезія, Мексика, Чилі, ПАР, Таїланд, Казахстан, Молдова, Білорусь та ін., яким дозволено збільшувати викиди ПГ відносно 2012 р.
За оцінками експертів, близько 20% поточного збільшення концентрації парникових газів у атмосфері пов’язано з сектором землекористування та лісового господарства. Від 2015 року лісова галузь України існує без програми, а відповідно, й без плану розвитку. Державну цільову програму не затверджено, отже, напрями збалансованого розвитку лісового господарства країни та джерела фінансового забезпечення відповідних видатків не визначено. Ведення державного лісового кадастру та моніторинг лісів відповідно до вимог Лісового кодексу України не здійснювався протягом багатьох років. Нинішнє лісове законодавство досі не узгоджене із земельним, природоохоронним, а більшість лісогосподарських норм та правил є застарілими. Водночас, саме природний лісовий покрив найбільш ефективно здійснює основні екосистемні функції, зокрема й оптимізацію клімату.
У Другому НВВ не враховано ризики прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення». Запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення без врегулювання природоохоронних аспектів використання земель, спричинить не лише погіршення якості земель та втрат біорізноманіття, а й створить загрози до збільшення викидів ПГ через незадовільний контроль за збереженням екологічних функцій ґрунтів.
Відповідно до оцінки міжнародних експертів у 2019 році Україна зайняла перше місце серед країн Європи щодо пожеж у сільськогосподарських, лісових та водно-болотних угіддях, які наносять непоправної шкоди довкіллю. Цього року українське довкілля спіткали наймасштабніші за багато років лісові пожежі. Інформація про обсяги викидів у відкритому доступі відсутня.
Одним з важливих аспектів адаптації до змін клімату та низьковуглецевого розвитку держави є реформування природоохоронної галузі. Йдеться, перш за все, про розділення функцій екологічної політики, державного контролю та господарської діяльності, перерозподіл повноважень у системі природоохоронного управління. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів має отримати повноваження регулювати питання сталого (збалансованого) розвитку України. Необхідно максимально прискорити інтеграцію положень директив Європейського союзу про якість атмосферного повітря у законодавчі акти України, які стосуються охорони атмосферного повітря. Маємо нарешті впровадити ратифікований Протокол про РВПЗ і з’ясувати реальні викиди. надання регулярних звітів про свої викиди та переноси конкретних забруднювачів, Протокол стимулюватиме зниження рівнів забруднення, і сприятиме скороченню викидів ПГ.
Держава має забезпечити ефективне використання усього переліку екологічних платежів для здійснення заходів з охорони навколишнього природного середовища. Вважаємо за доцільне заснування Національного екологічного фонду, як самостійної інституції для фінансування природоохоронної галузі та створення реального інструменту державної підтримки підприємств щодо впровадження енергоефективних заходів та технологій скорочення викидів ПГ.
У Другому НВВ не враховано недостатню обізнаність громадянського суспільства та органів державної влади з усіма аспектами проблеми зміни клімату та низьковуглецевого розвитку держави. Відсутні пропозиції щодо забезпечення участі громадськості у прийнятті управлінських рішень та освітянське супроводження всіх аспектів діяльності у сфері зміни клімату. На думку експертів ВЕЛ, має бути приділена особлива увага роботі з громадськістю, яка має вагомий потенціал впливу на процеси боротьби зі змінами клімату.
Пропозиції:
1. Доопрацювати Звіт з моделювання другого Національно-визначеного внеску України до Паризької угоди з врахуванням необхідності відновлення територіальної цілісності країни та відбудови зруйнованих районів Донбасу та наслідків падіння виробництва промислової продукції, спричинених пандемією коронавірусу.
2. Здійснити моделювання другого Національно-визначеного внеску України на період до 2030 року згідно зі статтею 4 Паризької угоди.
3. Внести пропозиції щодо створення інструментів державної підтримки підприємств для впровадження енергоефективних заходів та технологій скорочення викидів ПГ.
4. Здійснити реформування природоохоронної галузі, надати нинішньому Мінприроди повноваження регулювати питання сталого (збалансованого) розвитку України, передбачити створення Національного екологічного фонду, як самостійної інституції для фінансування природоохоронної галузі.
5. Здійснити аналіз можливих реальних джерел інвестицій при моделюванні сценаріїв скорочення викидів ПГ.
6. Розробити систему захисних заходів реагування на ціноутворення продукції з країн, що не підтримують політику декарбонізації або підтримують таку політику на неналежному рівні.
7. Прийняти Державну цільову програму збалансованого розвитку лісового господарства України сформувати джерела фінансового забезпечення лісової галузі. Вдосконалити методи моніторингу лісів та запровадити їх національну інвентаризацію.
8. Врахувати необхідність дієвого контролю за збереженням земель та екологічних функцій ґрунтового покриву.
9. Посилити заходи щодо запобігання пожежам на землях лісового та водного фонду, торфовищах та на сільськогосподарських землях.
10. Забезпечити участь громадськості у прийнятті управлінських рішень у сфері зміни клімату, зокрема через впровадження уніфікованої електронної системи доступу до інформації про реєстри викидів і перенесення забруднювачів відповідно до Закону України «Про ратифікацію Протоколу про реєстри викидів і перенесення забруднювачів».