П'ятниця 29 бер. 2024

Останні новини

Позиція ВЕЛ щодо органічного землеробства

На сьогодні загальна площа сільськогосподарських земель в Україні становить 41,557 млн га, або 70,9% всієї території держави. При цьому ступінь розораності земель — 53,6% (при гранично допустимому рівні в 40%). Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва спричинила негативні зміни в природних екосистемах та порушила біологічний кругообіг речовин, що призвело до погіршення стану довкілля та здоров'я людей. За ступенем ерозії ґрунтів деякі області України наблизилися до крайньої екологічної межі. Постійне використання пестицидів і мінеральних добрив зменшує біологічне різноманіття в ґрунті та скорочує вміст гумусу, що призводить до щорічних втрат родючих земель. До альтернативних методів сільськогосподарського виробництва відносять органічне землеробство. Загальна кількість площ, задіяних під органічним виробництвом у світі складає 32,4 млн. га, з них в Австралії – 12 млн. га, в Європі – 7,4, в Аргентині – 2,8, в Бразилії – 1,8 млн. га.

Ще у січні 2014 р. вступив у дію Закон України № 425-VII «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини». Він спрямований на розвиток органічного сектору, а також унеможливлення спекуляції термінами при маркуванні продукції. Зокрема, забороняється використовувати слова «органічний», «біодинамічний», «біологічний», «екологічний» на упаковках продукції, якщо вона не відповідає вимогам зазначеного Закону. Ще один документ який регламентує основні засади в органічному землеробстві є Стратегія розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 р., схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України № 806-р. В Стратегії серед пріоритетних напрямів вказано забезпечення продовольчої безпеки держави шляхом сприяння розвитку органічного землеробства, насамперед в особистих селянських і середніх господарствах.

Органічне сільське господарство сприятиме вирішенню ряду актуальних екологічних проблем в аграрному секторі України. В першу чергу, зменшиться забруднення довкілля отрутохімікатами, скоротиться кількість еродованих та виснажених земель, збільшиться біорізноманіття степових регіонів, покращиться якість сільськогосподарської продукції. Разом з тим, Україна зможе стати конкурентоспроможною на світовому ринку органічної продукції, що значно збільшить прибутки нашої держави та підтвердить імідж потужної аграрної країни.

Проте сьогодні в Україні є ряд перепон для розвитку органічного землеробства. Зокрема, відсутня відповідна законодавча та нормативна бази органічного сільськогосподарського виробництва. Не прийнято урядову стратегію та програми підтримки і розвитку органічного сільськогосподарського виробництва. Як наслідок, ця галузь не має функціонуючої державної системи моніторингу, яка була б затвердженою на національному та міжнародному рівнях і забезпечувала контроль як процесу виробництва, так і кінцевої продукції. Незавершеною є земельна реформа, тому не визначені засади правового регулювання використання земельних ділянок.

Україна має високий потенціал у сфері розвитку органічного землеробства завдяки сприятливим природно-кліматичним умовам та значним запасом родючих ґрунтів (близько восьми мільйонів гектарів екологічно чистих чорноземних земель). З огляду на це, Всеукраїнська екологічна ліга вважає, що для розвитку органічного землеробства в Україні та зменшення негативного впливу сільського господарства на довкілля необхідно:

- Розробити і впровадити «Національну програму екологізації сільського господарства до 2030 року»;

- створити систему моніторингу сільськогосподарських земель за екологічними, економічними та соціальними показниками, яка має стати основою для збалансованого (сталого) розвитку цих територій;

- орієнтувати державну політику на збереження родючості ґрунтів і охорону ґрунтів від деградації та здійснити такі заходи:

   - розробити та прийняти Національну програму охорони родючості ґрунтів;

   - розробити та прийняти Загальнодержавну програму використання і охорони земель;

   - створити Державну службу охорони ґрунтів;

- запроваджувати екологізацію зрошення шляхом впровадження комплексної  системи екологічного контролю на основі поєднання моніторингу, природно-меліоративного районування територій та еколого-меліоративної класифікації угідь.