Субота 24 серп. 2019
28 лютого 2007 р.

Конференція представників неурядових організацій «Біобезпека для України: стан та перспективи»

Було ухвалено узгоджені вимоги громади до владних структур щодо біобезпеки в Україні, зокрема:

  • створити інформаційну базу даних про біологічні особливості та вплив генетично модифікованих організмів на збереження і стале використання біорізноманіття;
  • розробити адаптовані до норм ЄС критерії, норми і стандарти щодо методів визначення генетично модифікованих організмів;
  • до прийняття Закону України ухвалити Постанову Кабінету Міністрів України щодо посилення контролю за ввезенням та використанням ГМО в Україні з метою:

–        обов’язкового зазначення у супровідних документах на продукцію рослинного і тваринного походження і на етикетках для такої продукції інформації про наявність генетично модифікованих організмів, їхній кількісний вміст та якісний склад;

–        визначення наявності генетично модифікованих організмів у складі продукції рослинного і тваринного походження спеціальними акредитованими лабораторіями, які мають бути створені у системі Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства аграрної політики України, інших органів, на які чинним законодавством України покладено обов’язок контролювати якість відповідної продукції;

Резолюція

конференції представників неурядових організацій «Біобезпека для України: стан та перспективи»

28 лютого 2007 року, м. Київ

Використання генетично модифікованих організмів (ГМО) в державах ЄС регулюється національними законодавствами відповідно до директив Європейського Парламенту та Ради 2001/18/ЄЕС від 12 березня 2001 року щодо навмисних викидів у навколишнє середовище генетично модифікованих організмів і відміни Директиви Ради 90/220/ЄЕС від 23 квітня 1990 року, Директиви Ради 90/219/ЄЕС від 23 квітня 1990 року щодо обмеження використання генетично змінених мікроорганізмів (OВ L 117, 08.05.1990 С. 1).

В Україні єдиним нормативно-правовим документом, що регулює механізми ввезення, державного випробування, реєстрації та використання генетично модифікованих організмів, є Тимчасовий порядок ввезення, державного випробування, реєстрації та використання трансгенних сортів рослин в Україні, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року № 1304.

Кількість генетично модифікованих рослин, тварин, мікроорганізмів постійно зростає. Це зумовлює потребу в проведенні спеціальних наукових досліджень продукції біотехнологій, в тому числі трансгенних рослин, для визначення відповідних критеріїв безпеки для здоров’я людини та напрацювання відповідної нормативно-правової бази.

Виникає необхідність у посиленні контролю за ввезенням та використанням ГМО в Україні.

Слід відрегулювати правові відносини в галузі генетично-інженерної діяльності, визначити засади використання генетично модифікованих організмів в Україні, повноваження суб’єктів, що забезпечують їх виконання для захисту здоров’я людини та запобігання можливому негативному впливу на навколишнє середовище.

Наявність генетично модифікованих організмів в Україні – це небезпечний і незаконний експеримент над населенням і родючими землями цілої країни, що може призвести до непередбачуваних наслідків. Особливе занепокоєння викликає те, що:

  • досі в світі немає наукового обґрунтування і гарантій безпечності споживання ГМО людьми і сільськогосподарськими тваринами в довгостроковій перспективі, відсутня обґрунтована державна оцінка доцільності, необхідності та корисності від впровадження генетично модифікованих об’єктів;
  • не забезпечується жорсткий контроль за якістю генетично модифікованої продукції, немає лабораторного обладнання, а державний кордон відкритий для проникнення ГМО на територію України;
  • широкий загал населення України не поінформований про те, що таке ГМО, як вони впливають на людей, тварин, довкілля, доцільність їх використання у сільському господарстві, землеробстві, садівництві тощо, що унеможливить розвиток натурального органічного землеробства, тваринництва, які сьогодні є основною експортною складовою, джерелом продовольчого забезпечення в Україні.
  • Конвенцією про охорону біорізноманіття (ратифіковано Законом України № 257/94-ВР від 29 листопада 1994 р.);
  • Конституцією України;
  • вимогами громадських організацій, громадян України;
  • громадянською відповідальністю за долю країни та прийдешні покоління.
  • Кабінету Міністрів України,
  • Президента України,
  • Ради національної безпеки і оборони України,
  • Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Міністерства охорони здоров’я України,
  • народних депутатів всіх рівнів з пропозиціями:

Керуючись:

Звертаємось до:

  1. Доопрацювати проект Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні та практичному використанні генетично модифікованих організмів» і внести його на розгляд Верховної Ради України.
  2. Розробити адаптовані до відповідних правових норм ЄС підзаконні акти до Закону України про державну політику регулювання в галузі генетично-інженерної діяльності.
  3. Створити інформаційну базу даних про біологічні особливості та вплив на збереження і стале використання біорізноманіття генетично модифікованих організмів.
  4. Розробити адаптовані до норм ЄС критерії, норми і стандарти щодо методів визначення генетично модифікованих організмів.
  5. Створити Національний координаційний центр впровадження Протоколу з біобезпеки.
  6. До прийняття Закону України ухвалити Постанову Кабінету Міністрів України щодо посилення контролю за ввезенням та використанням ГМО в Україні з метою:
  • запровадження контролю за наявністю генетично модифікованих організмів у складі продукції рослинного і тваринного походження, що виробляється, ввозиться, використовується та споживається на території України;
  • обов’язкового зазначення у супроводжувальних документах на продукцію рослинного і тваринного походження та на етикетках для такої продукції інформації про наявність генетично модифікованих організмів в ній та їх якісний склад;
  • визначення наявності генетично модифікованих організмів у складі продукції рослинного і тваринного походження спеціальними акредитованими лабораторіями, які мають бути створені у системі Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства аграрної політики України, інших органів, на які чинним законодавством України покладено обов’язок контролювати якість відповідної продукції.
Було прочитано 941 разів