Збалансований (сталий) розвиток має бути визначено як стратегічний напрямок розвитку держави.
Шановний Вікторе Андрійовичу!
В Україні триває обговорення нового проекту Конституції. На сайті Президента України цей проект розміщено разом з опитуванням, що стосується кількох важливих для держави питань, зокрема, наведення порядку в Україні, скасування депутатської недоторканності та проведення виборів за відкритими списками. Крім того, важливими питаннями нового проекту є утворення двопалатного парламенту і перерозподіл повноважень між гілками влади в Україні.
Не заперечуючи зазначеного, хочемо зауважити, що є не менш важлива сфера питань, які потребують вирішення на конституційному рівні. Йдеться про необхідність збалансування у розвитку України економічної, соціальної та екологічної складових, а також становлення громадянського суспільства. На нашу думку, обидва питання є важливими чинниками для становлення України як правової та соціальної держави.
Розбалансованість у використанні природних ресурсів та їх відтворенні призвела до широкомасштабних деструктивних процесів, які становлять реальну загрозу для нашого існування. Маючи унікальне місце під сонцем, ми тривалий час нещадно експлуатували цей Божий дар, не бажаючи усвідомити, що природа може втомитися задовольняти наші забаганки.
Порівняльний аналіз стану навколишнього середовища деяких держав світу свідчить про те, що Україна нині перебуває в гірших умовах, ніж сусіди, бо нераціонально розпоряджається значними ресурсами, якими наділила нас природа. На початку 21 століття наша держава все ще посідає одне з перших місць у світі за рівнем споживання енергії, води та інших ресурсів на одиницю ВВП, серед найбільших у світі є обсяги промислових відходів на душу населення. Кризовий стан навколишнього природного середовища та пов’язаного з цим чинником здоров’я населення є загрозою для національної безпеки України.
На конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку, що відбулася в Ріо-де-Жанейро у червні 1992 року, було прийнято «Порядок денний на XXI століття». Відтоді цей важливий документ набув для значної частини країн світу найвищого і в ідеологічному, і в правовому сенсі значення. Держави, які зрозуміли згубність екстенсивного розвитку економіки і перейшли до збалансованого розвитку, нині стабілізували ситуацію на своїх територіях, але значною мірою цей процес відбувався з перенесенням навантаження на інші території, що не поліпшило загальнопланетарні тенденції.
Україні потрібен збалансований (сталий) розвиток, при якому виробництво і споживання забезпечують можливість відновлення природних екосистем і підтримання життєдіяльності теперішніх і майбутніх поколінь, тому основні його постулати мають бути закріплені у Конституції України.
Всеукраїнська екологічна ліга дванадцять років опікується питаннями екологічної рівноваги, формуванням природоохоронного світогляду як складової загальної культури людини. Ми вважаємо, що економічний та соціальний поступ нерозривно пов’язаний з питаннями збереження природи, а інноваційний розвиток України неможливий без системних інвестицій в Людину, без формування нового природоохоронного світогляду громадян України. Водночас, правова соціальна держава не може існувати без становлення і розвитку громадянського суспільства.
Саме з цього погляду і було проаналізовано нові конституційні зміни, викладені на сайті Президента України.
У статті 2 ми пропонуємо закріпити положення про те, що розвиток України має ґрунтуватися на засадах збалансованого (сталого) розвитку.
Як зазначалося вище, Конференцією ООН Ріо–92 започатковано процес, яким збалансований (сталий) розвиток визначено як єдиний перспективний шлях розвитку людства.
У статті 14 положення «Історична та культурна спадщина охороняється законом» пропонуємо викласти у такій редакції: «Історична, культурна та природна спадщина охороняється законом».
Ще у 1972 році конференція ЮНЕСКО ухвалила «Рекомендацію про охорону на національному рівні культурної та природної спадщини», в якій йдеться: «кожна держава має згідно з можливостями формулювати, вдосконалювати і здійснювати національну політику, головна мета якої полягає в координації та використанні всіх наукових, технічних, культурних та інших можливостей для забезпечення ефективної охорони, збереження й популяризації культурної та природної спадщини». В подальшому міжнародні документи неодноразово визначали охорону й збереження культурної та природної спадщини як важливий обов’язок національних урядів, подаючи їх у змістовному взаємозв’язку.
У статті 16 речення: «Використання власності не повинно завдавати шкоди правам, свободам і гідності людини, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі» доповнити словами: «водних об’єктів та повітряного басейну».
В Україні майже не залишилося поверхневих водних джерел, в яких воду визначали б за стандартом «питна». Фахівці з тривогою констатують, що частина підземних джерел теж деградує. Значний негативний вплив на стан водних об’єктів здійснюється через забруднення атмосферного повітря. У той же час, негативні процеси в повітряному просторі та водному середовищі мають катастрофічний вплив на стан біорізноманіття.
Статтю 41 проекту Конституції пропонуємо доповнити поняттям: «екологічна безпека».
Конституція України і закон в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення, екологічної безпеки або захисту прав і свобод інших людей мають встановити обмеження щодо діяльності окремих людей та громадських об’єднань.
У зв’язку з серйозними загрозами для людини і довкілля, пов’язаними з продуктами споживання, пропонуємо виділити цю проблему в окрему статтю, де не лише надати гарантії щодо якості й безпечності продукції та усіх видів робіт і послуг, а й зобов’язати державу захистити права споживачів на таку якість продукції, яка унеможливлює ризик для життя, здоров'я і навколишнього природного середовища. У цій статті також має бути визначено право на доступність і точність інформації про якість продуктів споживання та їх складові.
Стаття може бути викладена таким чином:
«Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.
Держава забезпечує споживачам таку якість продукції, яка унеможливлює ризик для життя, здоров'я і навколишнього природного середовища та гарантує повну інформацію про якість продуктів споживання та їх складові.
Держава сприяє діяльності організацій споживачів».
Статтю 56 пропонуємо доповнити положенням: «Освіта в Україні здійснюється в інтересах збалансованого (сталого) розвитку».
Освіта є однією з передумов для досягнення збалансованого (сталого) розвитку і найважливішим інструментом ефективного управління, обґрунтованого прийняття рішень і розвитку демократії. У 2005 році була ухвалена Стратегія ЄЕК ООН з освіти в інтересах сталого (збалансованого) розвитку. Цей документ визначає освіту як процес, що триває протягом усього життя, починаючи з раннього дитинства до одержання вищої освіти і освіти для дорослих, і виходить за межі формальної освіти.
У Статті 112 пропонуємо додати речення: «Президент України дбає про становлення та розвиток громадянського суспільства».
Стаття 1 проекту Конституції визначає Україну як суверенну демократичну соціальну правову державу. Те ж саме записано у нині діючій Конституції України, ухваленій у 1996 році. Але якщо поняття суверенна і, значною мірою, демократична держава не викликають сумніву, коли ми екстраполюємо їх на нинішню ситуацію, то щодо понять правова та соціальна держава існує певний суспільний скепсис, який протягом дії Конституції не лише не зменшився, а навпаки, загострюється.
З огляду на європейський вектор розвитку, українське суспільство має адаптуватися до політико-правового поля Європейського Союзу. Отже, неминучим є становлення та розвиток в Україні громадянського суспільства, яке є передумовою соціальної правової держави.
Але якщо розвиток громадянського суспільства у Європі тривав майже неперервно кілька століть, то Україна має цей шлях пройти у максимально короткий термін. На нашу думку, становленню громадянських інститутів в Україні сприятиме залучення громадськості до розв’язання важливих суспільних проблем, зокрема екологічних, соціальних та ін.
Громадянське суспільство як самоорганізована система може активно розвиватись, якщо для цього створено певні передумови. Право породжує соціальний ефект не тоді, коли є певний перелік навіть найпрогресивніших норм, а у разі якщо дії державних інститутів і посадових осіб спрямовані на реалізацію цих норм. І саме Президент України, як гарант конституційних прав і свобод має сприяти і створенню таких норм, і можливостей для їх реалізації.
Стаття 120. До складу Ради національної безпеки України пропонуємо включити за посадою Міністра охорони навколишнього природного середовища.
Виходячи з того, що збалансований (сталий) розвиток – це такий розвиток країни і регіонів, коли економічне зростання, матеріальне виробництво і споживання, а також інші види діяльності суспільства відбуваються в межах, які визначаються здатністю екосистем відновлюватися, поглинати забруднення і підтримувати життєдіяльність теперішніх та майбутніх поколінь, роль міністерства в державі має стати однією з найпріоритетніших у визначенні стратегії розвитку держави та подолання загроз національній безпеці.
У статті 157 замість слів «програми соціально-економічного та культурного розвитку» пропонуємо: «програми збалансованого (сталого) розвитку адміністративно-територіальних одиниць», а у статтях 159, 163 замість слів «програми соціально-економічного та культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля» записати: «збалансованого (сталого) розвитку».
Щоб перейти до збалансованого розвитку адміністративно-територіальних одиниць, пріоритети розвитку необхідно перенести з галузевого підходу на ціліснотериторіальний. Це дасть можливість регулювати відповідну економічну активність у регіонах таким чином, щоб вона узгоджувалася з можливостями ємностей екосистем цих регіонів.
Шановний Вікторе Андрійовичу. Збалансований (сталий) розвиток, складовими якого є безпека життєдіяльності конкретної людини та суспільства, питання охорони довкілля, збереження природних ресурсів, – це одна з головних цінностей, на базі якої можна і потрібно об`єднати зусилля влади і громадськості. За умов системної та фахової реалізації ця ідея може і повинна стати новою політичною метою українського суспільства, а можливо й національною ідеєю українців.
Дивись також:
