Оцінка ризиків застосування поліетиленової тари для здоров’я людини та навколишнього середовища
16 квітня 2009 р. у Києві в приміщенні «Оргуського центру відбулося засідання Наукової ради Всеукраїнської екологічної ліги «Оцінка ризиків застосування поліетиленової тари для здоров’я людини та навколишнього середовища». В засіданні взяли участь науковці, стурбовані проблемами у сфері поводження з поліетиленовими відходами, представники органів влади, підприємці та громадськість.
Однією з найбільш актуальних залишається проблема побутових відходів. Питомі показники їх утворення в середньому складають 220–250 кг/рік на душу населення, а у великих містах досягають 330–380 кг/рік відповідно і мають тенденцію до зростання. Обсяг вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) щороку зростає, у 2006 р. він досяг 50 млн м3, або 12,5 млн т. ТПВ здебільшого захоронюють на більше ніж 3 600 сміттєзвалищах і полігонах загальною площею понад 6,3 тис. га, більшість яких перевантажені і не відповідають вимогам екологічної безпеки. У приватному секторі, через відсутність належної системи збирання ТПВ, щорічно утворюються тисячі дрібних стихійних звалищ, які не піддаються достовірному обліку.
Останнім часом серед найбільш гострих проблем відходів є утилізація поліетилену. Кількість поліетиленових відходів настільки велика, що деякі країни заборонили застосування поліетиленових виробів взагалі. Поліетилен є дуже стійким полімером, який завдяки своїй хімічній будові дуже повільно розкладається у побутових відходах, що спричиняє величезні його об’єми у ТПВ. Водночас, така властивість поліетилену дуже придатна у рециклінгових матеріалах, де потрібні висока стійкість до дії навколишнього середовища та збільшення строку служби.
З загального об’єму полімерних відходів основна маса припадає на ПЕТФ (поліетилентерефталат) – 25%, на поліетилен низького (ПЕНТ) та поліетилен високого тиску (ПЕВТ) – по 15%, поліпропілен (ПП) – 13%, полістирол (ПС) – 6%, полівінілхлорид (ПВХ) – 5% та на інші полімерні матеріали – 21%. Однак, на сьогоднішній день тільки 10% відходів полімерних матеріалів піддаються рециклінгу, а ті полімерні відходи що залишаються в багатьох країнах, включаючи і Україну, компостуються на певних полігонах, або накопичуються на місцевих сміттезвалищах та несанкціонованих звалищах. Для багатьох міст України, таких як Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса і Львів, які є представляють собою великі мегаполіси, це стало значною екологічною проблемою.
Окремо слід розглядати питання про вплив полімерної тари на здоров’я людини. Полімерні матеріали стали невід’ємним атрибутом сучасного життя. На сьогодні поширення полімерних пакувальних матеріалів пов’язано з певними перевагами, зокрема, забезпечення можливості швидкого й зручного фасування та транспортування продуктів, збільшення терміну зберігання та захисту від біологічного забруднення і, нарешті, дешевизни пакувальних матеріалів. Виходячи з цього частина товаровиробників і продавців харчових продуктів не бачать альтернативи поліетиленовій тарі, про що свідчить статистика щорічного виробництва і споживання даного виду тари.
Не дивлячись на це слід пам’ятати, що полімери представляють загрозу для якості та безпеки харчових продуктів. Практично усі полімери, що використовуються у виробництві упаковки, містять хімічні сполуки, які утворюються в процесі синтезу і потенційно спроможні негативно впливати на здоров’я людини. Деякі види поліетилену можуть у невеликих дозах виділяти токсичні речовини. Для контакту з харчовими продуктами допускається тільки поліетилен високого тиску, оскільки поліетилен низького тиску може містити залишки каталізаторів – шкідливих для здоров’я людини сполук важких металів. Під впливом сонячної радіації полімерні плівки підлягають фотостарінню. Крім того, жир, що міститься у продуктах, здатен екстрагувати деякі хімічні компоненти з пакувального матеріалу.
Передові країни світу поступово переходять до використання екобезпечних пакувальних матеріалів та багаторазової тари. В Україні, –наголосила перший заступник голови ВЕЛ Тетяна Тимочко, – має бути започатковано формування нових концептуальних підходів та сучасної ідеології поводження з відходами на основі ресурсозбереження. Це стосується скорочення обсягів утворення відходів на стадії виробництва, поліпшення технологічних процесів, контролювання і оцінювання залучених у виробничий процес природних ресурсів, продукції і відходів на всіх етапах циклу.
Українські розробники готові запропонувати нові технології щодо переробки та утилізації полімерних відходів, і такі приклади наводилися під час засідання круглого столу, однак, держава має створити умови для успішної реалізації найбільш екологічно вдалих проектів.
Дивись також:
