„Біобезпека для України: стан та перспективи”
28 лютого 2007 року відбулась конференція представників неурядових організацій „Біобезпека для України: стан та перспективи”.
На конференції були розглянуті питання:
1. Законодавчі аспекти біобезпеки в Україні.
2. Оцінка ризиків, пов’язаних з використанням ГМО.
3. Види господарської діяльності, пов’язаної з ГМО, яка може впливати або впливає на стан довкілля.
4. Взаємодія громадськості з органами місцевої влади, бізнесовими структурами для стабілізації та покращення екологічної ситуації щодо ГМО в регіонах України.
5. Наукова та просвітницька робота щодо питань, пов’язаних з ГМО.
6. Залучення громадськості до інформаційних процесів з питань біобезпеки.
7. Процедури участі громадськості у підготовці управлінських рішень щодо видів діяльності, яка може впливати або впливає на стан довкілля.
Увагу журналістів було привернуто до нагальних проблем створення системи біобезпеки в Україні, через формування законодавчого поля, взаємодії громадськості з органами влади та бізнесовими структурами щодо поліпшення екологічної ситуації, активізації інформаційних процесів з питань біобезпеки.
Всеукраїнська екологічна ліга наполягає на встановленні жорсткого контролю за ввезенням та використанням трансгенних організмів в Україні та прийнятті відповідної Постанови Кабінету міністрів України до прийняття Закону України про біобезпеку.
Резолюція
конференції представників неурядових організацій
„Біобезпека для України: стан та перспективи”
Використання генетично модифікованих організмів (ГМО) в державах ЄС регулюється національними законодавствами відповідно до директив Європейського Парламенту та Ради 2001/18/ЄЕС від 12 березня 2001 року щодо навмисних вивільнень в навколишнє середовище генетично-модифікованих організмів щодо обмеження використання генетично змінених мікроорганізмів (OВ L 117, 08.05.1990 С. 1) та Картахенського протоколу від 29 січня 2000 року.
В Україні основним нормативно-правовим документом, що регулює механізми ввезення, державного випробування, реєстрації та використання генетично модифікованих організмів, є Тимчасовий порядок ввезення, державного випробування, реєстрації та використання трансгенних сортів рослин в Україні, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року № 1304.
Кількість генетично-модифікованих рослин, тварин, мікроорганізмів постійно зростає. Це зумовлює необхідність проведення спеціальних наукових досліджень продукції біотехнологій, в тому числі трансгенних рослин, з метою визначення відповідних критеріїв безпеки для здоров’я людини і природних екосистем, збереження біорізноманіття та напрацювання відповідної нормативно-правової бази.
Виникає необхідність у посиленні контролю за ввезенням, транзитом та використанням ГМО в Україні.
Необхідно відрегулювати правові відносини в галузі генетично-інженерної діяльності, визначити засади розробки та використання генетично модифікованих організмів в Україні, повноваження суб'єктів, що забезпечують його виконання з метою захисту здоров'я людини та упередження можливого негативного впливу на навколишнє середовище.
Присутність генетично модифікованих організмів в Україні – це небезпечний експеримент над населенням і родючими землями, екосистемою цілої країни, що може призвести до непередбачуваних наслідків. Особливе занепокоєння викликає те, що:
• досі в світі не існує наукового обґрунтування і гарантій безпечності споживання ГМО людьми і с/г тваринами в довгостроковій перспективі, відсутня обґрунтована державна оцінка доцільності, необхідності та корисності від впровадження генетично модифікованих об'єктів;
• відсутній жорсткий контроль за якістю генетично модифікованої продукції, лабораторне обладнання, а державний кордон відкритий для про проникнення ГМО на територію України;
• широкий загал населення України не поінформований про те, що таке ГМО, їх вплив на людей, тварин, довкілля, доцільність їх використання у сільському господарстві, землеробстві, садівництві тощо, що унеможливить розвиток натурального органічного землеробства, тваринництва, які сьогодні є основною експортною складовою, джерелом продовольчого забезпечення в Україні;
• немає механізмів залучення громадськості до прийняття рішень з питань ГМО.
Керуючись
• Конституцією України;
• Конвенцією про охорону біологічного різноманіття (ратифіковано Законом України N 257/94-ВР від 29.11.1994р);
• Картахенським протоколом (ратифікованим Законом України №152-IV від 12.09.2002р.);
• Конвенцією про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхус, 25.06.1998 р.);
• громадянською відповідальністю за долю країни та прийдешні покоління.
Звертаємось до:
• Верховної Ради;
• Кабінету Міністрів України;
• Президента України;
• Ради національної безпеки і оборони України;
• Міністерства охорони навколишнього природного середовища України;
• Міністерства охорони здоров'я України;
• Міністерства аграрної політики України;
• Міністерства освіти і науки
з пропозиціями:
1. Доопрацювати із залученням громадськості проект Закону України „Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні та практичному використанні генетично модифікованих організмів” і внести його на розгляд Верховної Ради України.
2. Розробити адаптовані до відповідних правових норм ЄС підзаконні акти до Закону України «Про державну політику регулювання в галузі генетично-інженерної діяльності» та відповідні до міжнародних вимог норми і стандарти щодо методів визначення генетично модифікованих організмів та методи оцінки впливу на навколишнє середовище і здоров’я людини.
3. Створити Національний координаційний центр впровадження Протоколу з біобезпеки.
4. Створити відповідно до вимог Картахенського протоколу інформаційну базу даних для вільного доступу громадськості до інформації про біологічні особливості та вплив на збереження і стале використання біологічного різноманіття генетично модифікованих організмів.
5. Ратифікувати поправки до Орхуської конвенції про ГМО.
6. Посилити інформаційно-просвітницьку роботи з питань біобезпеки та ГМО в Україні.
7. До прийняття Закону України ухвалити Постанову Кабінету Міністрів України щодо посилення контролю за ввезенням, транзитом та використанням ГМО в Україні з метою:
• запровадження контролю за наявністю генетично модифікованих організмів та мікроорганізмів у складі продукції рослинного і тваринного походження, що виробляється, ввозиться, використовується, переробляється, утилізується, споживається на території України;
• обов'язкового зазначення у супроводжувальних документах на продукцію рослинного і тваринного походження та на етикетках для такої продукції інформації про наявність генетично модифікованих організмів та їх частини в ній та їх якісний склад;
• визначення наявності генетично модифікованих організмів та їх частини у складі продукції рослинного і тваринного походження спеціальними акредитованими лабораторіями, які мають бути створені у системі Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства аграрної політики України, інших органів, на які чинним законодавством України покладено обов'язок контролювати якість відповідної продукції;
• Міністерством охорони здоров'я України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики мають бути розроблені та затверджені стандарти щодо методів визначення генетично модифікованих організмів.
Дивись також:
